Пішов на війну вдруге, аби захистити дітей і малого онука. Прощаються з Олексієм Піпашем

• У нього було загостреним відчуття справедливості, каже рідна сестра Героя. Тому не міг стояти осторонь, коли у країні лютувала війна.
• Олексій  був дуже добрим сином і братом, люблячим чоловіком, вимогливим, але турботливим батьком і надзвичайним дідусем для внука, який кілька днів тому лишень пішов у перший клас.

— І знову сум, біль та смуток у Збаразькій громаді. Загинув збаражанин Олексій Піпаш, який героїчно боронив нашу країну від кривавого агресора! — сумну звістку повідомив голова громади Роман Полікровський. — Щирі співчуття сім'ї, родині та друзям загиблого Героя. Дай Боже якнайшвидшої перемоги, бо гинуть найкращі сини та дочки України! Низький уклін та вічна слава Герою Олексію!

Був учасником бойових дій

Піпаш Олексій Михайлович народився 28 липня 1973 року в м. Збараж. У березні 2015 року його призвали по мобілізації, служив до 2016-го. Був учасником бойових дій. Мав нагрудні знаки Учасника АТО, відзнаку Президента за участь в АТО та інші. З початком повномасштабного вторгнення Олексія знову призвали в роту охорони при військкоматі, а згодом — до 24 бригади. Загинув 5 вересня під час артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Сухий Ставок Херсонської області, отримавши поранення, несумісне із життям.

У Героя залишились батько Михайло Олексійович, мама Софія Володимирівна, рідна сестра Наталя, дружина Галина, донька Іванка і син Олексій. А ще – онучок Владиславчк, якому в липні виповнилось 6 рочків і він щойно пішов у перший клас.

На фронті боронять Україну ще його швагро і двоюрідний брат.

— В нашого Олексія буде загострене почуття справедливості, — поділилась сестра Наталія Мандзюк. — І тому він вже вдруге пішов на війну. Тоді, у 2015-му, коли призвали, і зараз, бо розумів, що мусить боронити рідну землю. Завжди повторював: краще я піду, ніж сини і внуки. А як сказали, що жінок будуть мобілізувати – тим більше, мовляв, маю йти.

Олексій був дуже добрим і щирим братом та сином, каже сестра. Був хорошим чоловіком, вимогливим, але дуже турботливим батьком. І надзвичайно поблажливим дідусем для свого онука, якого обожнював. Він разом із батьком побудував хату, вмів все зробити власними руками, а вони у нього були золотими. Від будівництва до каналізації,  сантехніки, плитки — все своїми руками. Так сина учив. Так внука виховував.

Все вмів зробити власними руками і тримати під контролем

— Вони мали чималу господарку, то працьовитості і дітей привчав, — поділилась сестра. — Знаєте, у них ластівки гніздились на вікнах. Кажуть, вони йдуть ближче тільки до добрих людей. Він ніколи не забирав ті гнізда, хоч пташки і завдавали  родині зайвий клопіт.

На війні Олексія надто бентежило те, що поруч із військовими з бойовим досвідом часто опинялись молоді й непідготовлені хлопці. І він часто, маючи змогу порівняти, казав: ця війна зовсім не така, як у 2015 році…

4 вересня зранку Олексій дзвонив до дружини. У чоловіка був напрочуд гарний настрій, хоча інколи він любив по-доброму побурчати, кажуть рідні. 

— В них велика господарка, і коли Галя запитувала, що і як робити, раніше Олексій керував навіть на відстані, а тут видав, мовляв,  роби як знаєш, бо ти знаєш краще, — поділилась Наталія Мандзюк. — Якесь відчуття, чи як це назвати... Бо все завжди мало бути під контролем.

Тоді ж Олексій скинув останнє фото – він десь в окопах на Херсонщині. Бо перед тим надсилав знимки їхнього, як сам жартував, «п’ятизіркового готелю» — напівзруйнована хата серед лісу. В окопах зробив останні фото та провів останній день й останні хвилини життя. Бо потім — світла вічність і гіркий біль рідних…

У п'ятницю, 9 вересня, о 12:00 год Збараж зустрічатиме Олексія Піпаша біля церкви Св. Юрія, що по вулиці Чорновола. Далі процесія вирушить до дому Олексія, там о 19:00 відбудеться чин парастасу. У суботу, 10 вересня, об 11:00 год вдома розпочнеться прощальне богослужіння, після цього похоронна процесія вирушить до церкви Христового воскресіння (Велика церква) де пройде прощальне богослужіння! Поховання відбудеться на кладовищі на Луб'янецькій трасі, повідомив Роман Полікровський.

Редакція висловлює щирі співчуття батькам, сестрі, дружині, дітям і онучку, землякам і побратимам та всім, хто втратив дорогу людину. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, Герою…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.