План втечі Путіна і найбільш ненависний мер в Україні: що пише світова преса

Перші шпальти світових змі про війну росії в Україні.

Велика Британія «The Independent» — «Секретна зброя України»

У тилу ворога звичайні громадяни ризикують життям, щоб допомогти дати відсіч Росії

«i» — «Коти війни» — Домашні тварини в окопах

«ABC» — «Німеччина на порозі найбільшої лавини біженців століття»

Через війну в Україну прибуло понад 1,3 мільйона переміщених осіб, що перевищує показник великої міграційної кризи 2015 року.

Швеція «Aftonbladet» — «Ось план втечі Путіна» 

«Ноїв ковчег» відвезе Путіна до Південної Америки. Це план втечі, якщо Росія програє війну проти України, пише американський Newsweek.

За даними журналу, президент Росії запустив свій план втечі «Ноїв ковчег». Особа, яка розповсюдила цю інформацію, — колишній кремлівський спічрайтер Аббас Галлямов, який також є політичним аналітиком.

За словами Галлямова, який посилається на "надійне джерело", Кремль з весни працює над запасним планом на випадок програшу війни з Україною. У «Ноїв ковчег» Володимир Путін раніше включив кількох своїх найближчих людей.

– Я зазвичай не передаю так внутрішню інформацію, але сьогодні я роблю виняток. По-перше, я повністю довіряю джерелу, а по-друге, це хвилююча інформація, – пише Галлямов у своєму Telegram-каналі.

Планується, що «Ноїв ковчег» перенесе російську еліту в Південну Америку, можливими країнами називають Аргентину або Венесуелу. За даними Newsweek, на ранньому етапі Китай також був серед варіантів.

- Як видно з назви, мова йде про пошук нових земель, куди можна помандрувати, якщо це стане зовсім некомфортно у вашій рідній країні. Найближче оточення президента не виключає, що він програє війну, втратить владу і його доведеться швидко кудись евакуювати, пише Галлямов, який з 2018 року живе в еміграції в Ізраїлі.

За словами його джерела, саме Юрій Курилін, топ-менеджер російської нафтогазової компанії «Роснефть», практично готує потенційну евакуацію до Венесуели.

– Цього літа він формально звільнився [з “Роснефти”] і тепер повністю присвячує себе “Ноїєвому ковчегу”. Має американське громадянство і хороші зв'язки.

Згідно з розслідуваннями Newsweek, Курилін досі працює в «Роснефти».

– На жаль, мої джерела не мають більш детальної інформації, але сказаного достатньо, щоб зрозуміти, що коли Росія каже, що «все йде за планом», важливо уточнити, за яким планом. Здається, планів не один, каже Галлямов.

Крістіан Гернер, почесний професор історії Лундського університету, відкидає інформацію Галлямова.

— Цілком малоймовірно. Він повинен залишатися в країні, що б не сталося. Це чиста спекуляція. Коли хтось каже, що він має джерела в Кремлі, це стає часом плутанини. Той, хто поширив цю чутку, припускає, що вона стане загальновідомою в Росії. Тоді Путін не може цього зробити, але тоді це потрібно відмовляти. Це частина психологічної гри, і єдине, що певним чином позиції Путіна зараз під загрозою, каже він.

Гернер не вважає розумним, що Путін може втекти куди завгодно– якщо трапиться, що його скинуть з влади в РФ, то мирним шляхом, щоб він погодився піти, або буде якесь захоплення влади всередині Кремля.

Він більше вважає, що йдеться про якийсь удаваний маневр, щоб створити у росіян враження, що Путін невпевнений у собі.

Ні в "Роснефти", ні в МЗС Росії не прокоментували інформацію про "Ноїв ковчег".

 

«The Washington Post» — «Запеклі претензії до Криму роблять шанси на угоду примарними»

Після дев'яти місяців смертей і руйнувань ключ до війни Росії проти України лежить на скелястому, що омивається морем півострові Крим з його вапняковими плато та рядами тополь, який Росія незаконно анексувала у 2014 році.

Саме у Криму у лютому 2014 року, а не у лютому 2022 року, почалося вторгнення Росії та окупація України. А президент України Володимир Зеленський наполягає на тому, що лише повернення Криму завершить війну і Україна переможе своїх російських загарбників.

"Його повернення означатиме відновлення справжнього світу", - заявив Зеленський у жовтні. «Російський потенціал агресії буде повністю знищений, коли український прапор повернеться на своє законне місце — у міста та села Криму».

Але для президента Росії Володимира Путіна анексія Криму стала опорою його спадщини, яка впаде, якщо він втратить півострів.

«Los Angeles Times» — «Мабуть, найбільш ненависний мер в Україні»

Він здав своє місто без бою, але росіяни все одно знущалися над ним.

Ракетно-артилерійський обстріл міста Харків почався наприкінці лютого. Сирени повітряної тривоги наповнювали повітря, а машини швидкої допомоги кричали вулицями.

У результаті обстрілу ряди багатоповерхових житлових будинків не підлягають ремонту, оскільки тисячі людей заполонили вулиці та продиралися через затори до залізничного вокзалу, щоб уникнути шаленого бліцкригу Володимира Путіна.

Але приблизно за 70 миль на південний схід, у набагато меншому містечку Куп’янськ, не було ні раптового бомбардування, ні жорстокого хаосу. 27 лютого мер міста, політично дружній з Росією, поговорив з російським командиром по телефону.

Ракетно-артилерійський обстріл Харкова розпочався наприкінці лютого. Сирени повітряної тривоги наповнили повітря, і машини швидкої допомоги з виттям промайнули вулицями.

Внаслідок обстрілів ряди висотних житлових будинків не підлягали ремонту, тисячі людей вийшли на вулиці та пробилися через пробки до залізничної станції, рятуючись від запеклого бліцкригу Володимира Путіна.

Але приблизно за 70 миль на південний схід, у набагато меншому містечку Куп'янську, не було ні раптового бомбардування, ні жорстокого погрому. 27 лютого мер міста, політично дружній Росії, розмовляв телефоном із російським командиром. А потім просто здався.

Багато хто з приблизно 27 000 мешканців Куп'янська евакуювалися, а українські війська, ослаблені російським вторгненням, уже відступили, щоб захищати Харків. Вони зруйнували міст, щоб уповільнити поступ російських військ, але, як кажуть, мер Геннадій Мацехора вказав армії вторгнення альтернативний шлях до міста.

«У разі відмови місто буде атаковане з усіма наслідками, що випливають», — заявив мер у відеозверненні з мерії. Обіцяв, що все повернеться на свої кола. Школи, лікарні, продовольчі магазини все залишиться відкритим, сказав він, але під російським прапором.

Але нічого не було нормально. Хоча угода з дияволом, можливо, врятувала життя мирних жителів, капітуляція мера розв'язала для Куп'янська нове пекло — ознака того, що навіть у тих поодиноких випадках, коли українці швидко капітулювали, путінським силам цього вторгнення було недостатньо. Путін, схоже, мав намір повністю підкорити українців волі Росії.

І так само, як мер став символом зради, інші городяни по всьому місту, зокрема один лікар, стали уособленням того, що означає протистояти окупантам.

Через кілька днів після капітуляції мера невеликий натовп розгніваних беззбройних демонстрантів спробував відтіснити російські війська. Розмахуючи українськими прапорами та транспарантами, натовп блокував і переслідував бронетехніку, що вторглася, але вогонь і сльозогінний газ швидко розтрощили їх.

Під час окупації десятки громадян були ув'язнені, піддані тортурам та допитам. А коли у вересні до Куп'янська повернулися оновлені українські сили, російські військові, що відступають, направили на місто свою артилерію, внаслідок чого тисячі людей залишилися без даху над головою, без медичної допомоги і багатьох основних послуг, які більшість світу вважає нормальними.

Росія планувала використовувати Куп'янськ як регіональну штаб-квартиру та вузли постачання, тому що це важливий вузол залізниць та автомобільних доріг та адміністративний центр регіону з населенням понад 120 000 осіб.

Російські військові розклеїли на будинках і вздовж головних вулиць рекламні щити зі здоровими, щасливими сім'ями та усміхненими дітьми, які говорять: «Ми один народ із Росією». Окупанти патрулювали квартали, переучували вчителів, переробляли шкільні програми, взяли під контроль комунікації та найняли місцевих колабораціоністів для обслуговування служб. Росія планувала викорінити українську ідентичність.

«Це було жахливо, коли тут російський комендант, всюди солдати та машини», — згадує Ілана Трач, торговець, яка втратила магазин під час бомбардувань відкритих ринків, а тепер торгує одягом прямо зі свого позашляховика. «В інших селах було гірше», — продовжила вона, знаючи про різанину та руйнування прилеглого Ізюма та інших міст. — Але й тут було негаразд. Усі залишалися вдома. Ми не знали, що станеться».

Вулиці пустіли більшу частину дня. Мешканці не знали, як довго триватиме окупація і чи повернуться колись українські сили оборони.

Протягом першого тижня російські розвідники почали налаштовувати сусіда проти сусіда... були зібрані імена тих, хто підтримує Україну та може бути ветераном української війни. Ця мережа заповнила міський відділ поліції аж 170 ув'язнених у дюжині тюремних камер, збудованих на 36 осіб.

Колишні в'язні згадують крики тортур, які всю ніч луною розносилися коридорами, коли в'язнів просили підписати документи про присягу на вірність Росії і доносити на інших, які виступають проти окупації.

«Вони змушували людей співати українських пісень, а потім били їх», — згадує доктор Євген Сінько, який провів у в'язниці понад два місяці. "І били їх більше, поки вони не заспівали б російські пісні".

Нещодавно, осіннім днем над Куп'янськом лив дощ, коли місцевий міліціонер акуратно відмирав двері колишнього РВВС та СІЗО. Українські гаубиці гуркотіли вдалині за російськими позиціями.

Офіси та тюремні камери тепер перетворилися на примарні руїни, спочатку розкрадені росіянами, які в останню хвилину пограбували та знищили докази, а потім ракетами, що прилетіли, які завершили свою роботу. Обірвана проводка та освітлення звисають зі стелі, як голі гілки мертвих дерев. Всі вікна розбиті, а меблі обдерті, порвані та порізані. В одній кімнаті лежить гора спалених документів, в іншій купа обмундирування.

Тут пахне сечею, екскрементами, димом та мокрими гниючими уламками.

Протигаз, модифікований для тортур, лежить на зеленому кріслі з м'якою оббивкою в бічному кабінеті. Фільтр було від'єднано, а дерев'яні диски з буквою «Z» заблокували отвори для очей з кожного боку. Акуратно намальований фломастер символ СС для Schutzstaffel, нацистської воєнізованої організації Адольфа Гітлера. Є також дивні відображення застарілого фендому хеві-металу: "Metallica", "Deep Purple" та "Ozzy Osbourne".

Колишні в'язні миттєво впізнали маску, побачивши фотографії. За їх словами, мундштук прикріплювали до шлангу і тримали над вогнем, що димився, або гарячим феном. Полонені, майже повністю солдати чи ветерани українських сил оборони, били змушені доносити в Україну та надавати інформацію про сусідів.

Сінко, лікар, який перебуває у в'язниці, не здивувався, побачивши фотографії під час інтерв'ю у своєму кабінеті. Він кивнув, впізнаючи, а потім відкрив на своєму телефоні фотографію теслярського напилка довжиною 8 дюймів. — Це через зуби арештантам протягали, — сказав він м'яким, розміреним голосом.

Синько виріс у Куп'янську. Одружений, має доньку та у свої 30 років очолив місцеву лікарню з 800 співробітниками, які обслуговують регіон. Після вторгнення люди у військовому зеленому одязі без відзнак заарештували його вдома, одягли на голову капюшон і одягли на нього наручники. Він сказав, що вони обшукали його будинок у пошуках флешок з даними та вкрали його ноутбук, мобільні телефони та 7000 доларів готівкою, перш ніж доставити його до в'язниці.

Синько сказав, що готовий працювати за умов перемир'я як українець, але не під російським прапором. У цьому була проблема. Шістдесят відсотків співробітників лікарні погодилися з ним та розраховували на лідерство Сінко. За словами Сінька, на вимогу, щоб він зняв відео на YouTube для пропаганди, від чого він відмовився, його російські тюремники регулярно били його палицями та трубками.

Потім, так само раптово, як він потрапив у полон, за два місяці його звільнили. Росіяни привели його до мосту, що веде із міста, і Сінько попрямував до Харкова. Його сім'я залишалася під вартою у Куп'янську.

І так було протягом кількох місяців, поки не повернулися українські сили, підкріплені новою технікою від західних союзників. Відхід Росії з Харкова та околиць перетворився на хаотичну втечу, оскільки її військові кинули своє обладнання для пограбування того, що можна було забрати.

Українці звільнили Куп'янськ 9 вересня. Але тільки-но росіяни, відступаючи, форсували річку Оскіл, вони повернули артилерію і почали обстрілювати Куп'янськ, руйнуючи обласну лікарню, мости, житлові будинки, заводи, адміністративні центри та громадські ринки. Десятки будівель залишаються пошкодженими та без вікон. Вулиці посипані сміттям.

Електрика та опалення працюють періодично, якщо взагалі працюють. Багато хто покладається на тимчасові продовольчі кухні.

Руйнування того, що Росія вважала за своє, миттєво нагадала спустошення того, що її військові творили по всій Україні.

"Я ніколи більше не хочу бачити цих росіян", - сказала одна торговка, яка тепер продає фермерські продукти зі своєї машини. «Подивіться, що вони зробили. Вони м'ясники. Я українка. І це ніколи не зміниться».

Зважаючи на все, так і сталося з колишнім мером, який здав своє місто росіянам. Його давно нема.

Куп'янчани сміються, коли його згадують. "У мене немає слів для нього без лайки", - сказав один.

Нормальне, що він обіцяв, так і не повернулося. Навіть зараз Росія регулярно обстрілює місто та зруйнувала тимчасову лікарню.

Незабаром після російської окупації на вулицях пішли чутки, що мер почав красти гуманітарну допомогу та продавати її на чорному ринку. Український уряд уже звинуватив у державній зраді наступного дня після того, як він здав місто, потім росіяни заарештували його і посадили у в'язницю за спекуляцію.

Коли російські ракети знищили Куп'янську поліцейську дільницю та в'язницю, він втік. Ніхто не знає, куди втік мер.

Дехто каже, що він купив собі проїзд до Росії. Дехто каже, що він помер в Україні.

 

Автор Cергій Чернявський

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.