Планував одружитись з коханою Настею. У бою на Луганщині загинув 28-річний майор Ігор Кулініч

• Ще зранку колеги мами, місцевої вчительки Раїси Василівни, доки були в укритті, питали, як Ігорко. По обіді жінка отримала сповіщення, що її старшого сина більше немає серед живих.
• Це така дитина – дуже, дуже він хороший. Завжди з посмішкою, врівноважений, толерантний, гарно вчився. Про нього згадуєш, і хочеться посміхнутись, а потім мить – і  від болю розриває навпіл…

Кременеччина і Почаївська громада у жалобі — у бою загинув 28-річний майор Ігор Кулініч із с. Ридомиль. Люди оплакують земляка та опустились навколішки, зустрічаючи траурний кортеж з його тілом. Болить так, що дихати важко…

Був заступником командира десантно-штурмового батальону

— З сумом та величезною скорботою сповіщаємо про загибель нашого земляка —  Кулініча Ігора Івановича, 1994 року народження, мешканця с. Ридомиль Кременецького району, — гірку звістку повідомили в Кременецькій адміністрації. — Заступник командира десантно-штурмового батальйону, військової частини Збройних Сил України, загинув у бою у Сватівському районі Луганської області, проявивши стійкість і мужність.

Майор Ігор Кулініч отримав ушкодження внаслідок військових дій зі сторони агресора — від вибухів та осколків. Співчуття рідним, близьким, друзям, побратимам… Герой завжди житиме у наших серцях! Слава вірному сину України!

Ще напередодні місцева депутатка, колега й однокласниця мами Героя Раїси Василівни Анна Бас зустрілась із жінкою в укритті. Пані Раїса була біля своїх учнів молодшої школи а пані Анна – біля старшокласників. На кілька хвилин колеги й однокласниці зустрілись. Аня й питала, як Ігорчик. Мама відповіла, що наразі не знає, де її дитина. А по обіді того ж дня до пані Раїси приїхали з військкомату і повідомили, що її старшого сина вже немає серед живих. Жінка вже й не чула нічого після слів «…загинув як Герой»…

Кулініч Ігор Іванович народився у червні 1994 року в с. Ридомиль. У Героя залишились мама Раїса Василівна, батько Іван Миколайович та молодший брат Віталій. А ще — кохана дівчина Настя, з якою зустрічались вже дуже давно і планували одружитись. Але через війну все було не на часі… Саме до неї Ігор дзвонив, щойно була можливість. А вона одразу телефонувала його мамі і переповідала новини про їхнього Ігорчика. Тримались разом і батьки обох закоханих, хоча Настина родина із Хмельниччини, відстань не була на заваді. Бо чекали і мріяли, аби пошвидше настав мир і їхні діти одружились…  

Господи, який біль…

— Мама Ігоря завжди була малослівною – Рая тримала все в собі, — Анна Бас ледь стримує сльози. — Як їй все це витримати, — не знаю. Як і де знайти слова, аби втішити, розрадити. Господи, який біль…

Люди любили його, це була така дитина, що надавалась любити, кажуть місцеві. І додають: «Господній той відбір… Богові теж, напевне, потрібні найкращі…»

— Це така дитина – дуже, дуже хороша, — Анна Бас ледь стримує сльози. — Він  завжди з посмішкою. Врівноважений, гарно вчився, толерантний. Дуже виважений, — оце і плачу зараз, і, згадуючи його, одразу посміхаюсь. Дуже тепла дитина. Спокійний. Завжди посміхається, і ця посмішка така лагідна…

Після школи Ігор вступив до Львівського військового ВУЗу, а після його закінчення одразу став на захист країни.  

— Боже, який біль. Вічна пам'ять, царство небесне дорогому Герою Ігорю, а рідним глибоко співчуваю, — написала Ганя Левандовська.

«Спочивай в Бозі, наш земляче, захиснику і Герою... Царство небесне і вічна пам’ять», — співчуває Галина Мельник.

Редакція висловлює щирі співчуття батькам, братові, нареченій, рідним, друзям, землякам, побратимам та всім, хто втратив дорогу людину. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, Герою…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.