Помер відомий митець, педагог, диригент Володимир Верней

Діана Олійник

1 листопада завершив свій земний шлях Володимир Верней, багаторічний викладач Тернопільського мистецького фахового коледжу, заслужений працівник культури України.

Про це повідомили на сайті Тернопільського мистецького фахового коледжу імені Крушельницької.

— Мистецька спільнота краю у скорботі — у засвіти відійшов митець, педагог, диригент, — йдеться у повідомленні. — Володимир Верней працював на відділі «Хорове диригування» з 1964 року, багато років очолював його, виплекав когорту талановитих музикантів. Працював керівником самодіяльних колективів, які завдяки його майстерності та плідній праці отримали почесні звання та визнання: Струсівська капела бандуристів – заслужена, чоловіча хорова капела Збаража та хор комбайнового заводу – народні. Був керівником народного жіночого хору «Дзвони пам’яті» Тернопільської обласної організації «Союз українок».

Відео дня

З власними обробками та оранжуванням записав компакт-диск хорової музики, автор низки перекладів та аранжувань для хору, капели бандуристів, монографії «Розвиток хорового мистецтва на Тернопільщині».

Володимир Верней народився 1 вересня 1934 року у Ряшівському воєводстві, на Лемківщині, усе життя пам’ятав та шанував своє коріння. Після депортації жив із батьками у м. Теребовля.

У 1964р. закінчив Львівську консерваторію.

Від 1964р. – викладач Тернопільського музичного училища, а 1986-1995 роки очолював відділ хорового диригування та був беззмінним диригентом хору «Легенда».
В. М. Верней створив у Тернополі перший у краї хор хлопчиків, хорові колективи центрального універмагу та комбінату «Будіндустрія», лемківський народний хор «Конар Лемківщини», очолював Збаразьку чоловічу хорову капелу «Прометей».

Був художнім керівником Струсівської заслуженої самодіяльної капели бандуристів (Теребовлянський район), народної хорової капели Будинку культури Тернопільського комбайнового заводу, з ними гастролював в Україні та за кордоном.

Був головним режисером творчого звіту лемківських художніх колективів у Києві (1991), головним режисером-постановником міжнародного фестивалю лемківської культури «Гори наші Бескиди» (1992), автором сценарію відкриття, головним режисером і постановником концерту для учасників конгресу Світової федерації лемків у Львові (1993).

Адміністрація коледжу, викладацький та студентський колективи розділяють біль втрати з родиною, друзями Володимира Вернея. Нехай Господь прийме його світлу душу до Царства Небесного.

"Дякую, Вчителю"

Спогадами про свого наставника поділився у соцмережі народний артист України, співак, композитор з Тернополя Роман Рудий.

— Сьогодні дізнався сумну новину... Відійшов у Вічність мій дорогий вчитель, викладач і наставник, диригент, заслужений працівник культури України Верней Володимир Миколайович.(01.09.1934 - 01.11.2024.)

Відтоді, як я вступив до Тернопільського музичного училища ім.Соломії Крушельницької у 1982 році, він став для мене не лише педагогом, а й найкращим другом і порадником, який підтримував мене творчо та допомагав у житті.

Володимир Миколайович був людиною великого таланту і серця. Гарно співав, і мабуть, мало хто знав, що він був дуже талановитим художником.

Автор багатьох обробок та аранжувань для хору.

Його майстерність як диригента, тонке розуміння мистецтва, здатність бачити справжнє в кожній ноті та кожному русі були неперевершеними.

Керував відомим колективом: Струсівською заслуженою капелою бандуристів України

" Кобзар" (гордість мого рідного села Струсів, що на Тернопільщині), а також багатьма хоровими колективами! Завдяки його керівництву їхній спів завжди звучав професійно, потужно та проникливо.

Виховав велику плеяду професійних та знаних митців України. Це були його учні, якими він дуже пишався!

Його гумор, мудрі поради та життєва наука завжди залишаться в моєму серці.

Я безмежно вдячний долі за те, що вона звела мене з такою хорошою людиною, яка була і буде для мене справжнім прикладом майстерності та людяності.

Світла пам'ять…

Царство Небесне...

Дякую Вам, Володимире Миколайовичу, за все...