Понад 70 років під бджолиною охороною: що розповів архів УПА, який знайшли у вулику на Чортківщині

- У мене був мікроінсульт, і лікарі сказали, що не можна займатись бджолами, щоб не було алергії від укусів, - розповідає 55-річний пан Микола. - Пасіку я передав сусідам. І були у мене вулики, яким вже роки, вони ще десь з 40-х...Син був у відпустці, ми почали їх розбирати. І раптом син каже: “Тату, дивись, тут між перегородками у вулику щось є”. Ми почали витягувати це все. І так знайшли архіви УПА.

Серед сотень документів у сховку були котушки від друкарських машинок, ціла папка копірки, розповідає Микола Рибчак. А також посібник агітатора УПА, примірники повстанських сатиричних журналів “Український перець”, протоколи допитів Служби безпеки УПА. Ще - листівки, на яких було написано, щоб люди не йшли на перепис населення, який в 40-х роках проводили більшовики. Бо будуть вивозити в Сибір на холодну смерть.

- Багато документів написані від руки, почерк рівненький, делікатний. Я б навіть не подумав, що в той час хтось так гарно писав, - каже чоловік. - Детально я тих паперів не перечитував, бо вони розсипалися, боявся їх пошкодити.

Пан Микола додає, що в його селі багато людей були в УПА. Багатьох вивезли в Сибір.

- Наш родич загинув, навіть не знаємо, де його могила. Він тікав з тюрми з Білобожниці, і так не знаємо його долі, - каже він.

Про свою знахідку Микола Рибчак розповів знайомому лікарю з Чортківської райлікарні Роману Мальонці. А він цією новиною поділився з місцевим краєзнавцем Романом Пахолком, який нині відновлює та досліджує усі матеріали.

Це неоціненний скарб

Роман Пахолок - кандидат педагогічних наук, директор Чортківського гуманітарно-педагогічного коледжу імені Олександра Барвінського. Чоловік цікавиться історією рідного краю, восени 2017 року з ентузіастами знайшов місце розстрілу фашистськими окупантами 56-ти членів ОУН, які були в’язнями Чортківської тюрми. Їх останки урочисто перепоховали. Він каже, що знахідка у вулику - неоціненний скарб.

- Зараз для нас це суперправдива, неприкрита, непричесана, без всякої ідеології, але через призму тих людей на рівні того часу, історія. Ось в чому цінність того матеріалу - в його правдивості, - каже краєзнавець.

Роман Пахолок розшифровує рукописні рядки на вицвілих і знищених часом листках, систематизовує матеріали у окремі папки. Допомагають у цьому рідні та колеги на роботі. Знайдені документи датовані 1944-45 роками. У бджолиному сховку було близько 250 писаних та друкованих листки, понад 50 повстанських журналів, пропагандистських брошур підрозділів ОУН-УПА.

Секретні дані

- Це, на мою думку, матеріали служби безпеки УПА, - розповідає пан Пахолок. - У зверненнях одне до одного повстанці себе позиціонують як Бандерівці і пишуть це слово з великої букви. Це свідчить про повагу до самих себе, тої роботи, яку вони робили і тої місії, яку виконували.

Події, які описуються у матеріалах - це середина-кінець 1944-го -початок 1945-го років. А місце опису події - це умовно Чортків, хоч він чи не найменше там згадується, і навколишні села в радіусі 15-20 кілометрів. На друкованих матеріалах пише, що це не редакція, постій і вказана дата.

- Я думаю, що постій - це тимчасовий сховок, де була секретна криївка, в якій знаходилися відповідні люди, які мали друкарську машину і які це все видавали, - каже Роман Пахолок. - Все написано грамотно, у всіх донесеннях звертання по псевдо, є підпис…  Починається повідомлення: “Слава Україні!” і закінчується ”Героям слава!”. Ось переді мною документ ( далі цитата - ред.): “Слава Україні! Другові Семкові”. Далі текст, інструкція: “Постій, дня 21 квітня, 1944 року. Героям слава! Захар”. І підпис. Якщо воно доходило, до тої людини, було обов’язкове до виконання. А ось що пише у тимчасовій інструкції: “Строге, довірочне!” Це напевно секретні дані.

Також є рукописи, де повстанці записували свої спостереження.

- Якщо бандерівець, підпільник, повстанець виконував ту роботу він пише, наприклад: “12.01 12.00. Ми знаємо точно, що в 12.00 до Шульганівки з району прийшли два москалі у військових уніформах, сказати людям, щоб здавали контингент і від’їхали до району”. Наступна інформація:”12.01 о 19.00 до Черкащини (село) приїхали стрибки і НКВД”. “13.01 до Половець з Білобожниці приїхали 19 стрибків, поляц і один…” далі важко прочитати…До чого я це веду, що людина вела скурпульозне спостереження по днях, по годинах інформувала вище керівництво для прийняття рішень, - каже Роман Пахолок.

Папери розсипалися в руках

Роман Пахолок каже, що пасічник Микола Рибчак подарував йому цей архів, і він сам взявся за відновлення матеріалів. Це непроста робота.

- Це була купа паперів без форми, які зліпилися як єдине ціле. І треба було їх якось розділити. Місяць пішов на це, - каже пан Роман. - Зразу це було зробити неможливо, папери розсипалися у руках, кришилися. І дружина порадила винести на двір, щоб вони трохи полежали і набрали вологи. Я так зробив, і справді папери почали розділятися. Я дуже тішуся, що жоден папірець на втрачений.

Зараз кожен документ поміщений в окремий файл, поруч надрукований розшифрований текст.  

- Пан Микола подивився, в якому стані ці матеріали зараз і був приємно вражений, що таке можна було зробити, - каже Роман Пахолок. - Частину я сам зробив, а потім допомагали мені дівчата працівники коледжу, разом ми майже все розшифрували і написали текст до кожного документу. Моя мета зібрати все, систематизувати і видати книгу на основі цих всіх документів, аби воно все було збережено. Загалом ці матеріали ще треба вивчати. Кожен документ заслуговує на увагу, опрацювання та осмислення.

Сторінками архіву УПА

Зі вступ до Універсалу української головної визвольної ради:

“Український народе, революційним зривом, зброєю своїх найкращих синів ти здвигнув у 1917-18 роках на руїнах тогочасних імперіалізмів, що тебе поневолили, Храм Волі  -Українську Державу. Різні вітри розівали твої переможні прапори над усіма землями України. Рев Славути Дніпра, прибій чорноморських хвиль, шелест степової тирси і таємний шум карпатських та поліських лісів зливалися в одну симфонію і співали радісно пісню перемоги волі. Віковічні твої вороги зруйнували цей твій святий храм і ти, український народе, зберіг його в своїй душі, як священну ідею предків”.

Вірші із повстанського сатиричного журналу “Український перець”:

Сталін молиться - да сповідається,

Патріархом зробитись собирається.

Не моліться, душогуби, Бог образиться,

Гітлер здохне в Фацерлянді, Сталін сказиться.
Сталін хрест нап’яв, взяв кадильницю.

Ходи, ходи до УПА по кропильницю

Ой, кропильниця, ой ти ладная,

кулеметная, самозарядная.

***

Комуністи були , ликом годували.

А фашисти прийшли і те пограбували.

Я в колгоспі була, воші годувала.

Визволителі прийшли - знов в колгосп попала

Я в колгоспі була тай сказала тоді!

Ще й із кріса розпишусь при усім народі.

Ой і де ж я не була, стільки того дива:

У Москві все шкереберть, а в Берліні криво.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.