Повернувся з Англії, де навчався гатити з нової зброї, і через 10 днів загинув. Прощаються з Василем Галелою

• Дружина Оксана з двома дітьми повернулась з-за кордону, аби провести найріднішого тата і чоловіка в останню путь.
• Василь був щирим, добрим, життєрадісним, мав багато планів і мрій у житті, надзвичайно любив своїх дітей, дружину, родину і рідну землю, за захист якої віддав найдорожче — власне життя…

Він був вправним будівельником і майстром на всі руки. Мріяв про перемогу і намагався наближати її, ставши на захист країни, хоча мав усі підстави залишитись в тилу. Мав багато планів у житті, яким так і не судилось збутись.

Його зустрічає рідна Зборівщина, приспустивши прапори. Люди опустились навколішки і навіть не намагаються приховати сльози, бо знову «Плине кача»…

Мав багато планів і мрій у житті

— До нашого села надійшла сумна звістка, що у війні з російським агресором загинув наш односельчанин Галела Василь, — повідомила односельчанка Героя Любов Кирик. — Він був щирим, добрим, життєрадісним, мав багато планів і мрій у житті, надзвичайно любив своїх дітей, дружину, родину і рідну землю… Вірно захищав Україну та усіх нас від підступного, безжального ворога. Адміністрація Ярчовецької гімназії приносить щирі співчуття родині, близьким, знайомим загиблого Воїна. Сумуємо разом з вами, підтримуємо в годину скорботи... Вічна пам’ять Герою! Слава Україні!

Галела Василь Богданович народився 3 жовтня 1981 року у с. Волосівка Зборівського району. В Ярчівці, де знайде місце останнього спочинку, прийшов у зяті. Загинув 24 вересня на Донеччині, повідомила староста Ярчовецького старостинського округу Любов Імпарацел.

Батько Героя відійшов у засвіти ще в 2018 році. На Василя чекали з перемогою мама  Марія Михайлівна, старша сестра Людмила, дружина Оксана та двоє дітей – 16-річний син Валентин і донечка Марійка, якій лишень в жовтні виповниться 4 рочки. З татком дівчинка святкувала день народження з різницею у 5 днів.

Василь, як кажуть односельчани, навіть в армії не служив. Але, коли почалось повномасштабне вторгнення росії в Україну, став на захист рідної землі. Бо Україна була взавжди у серці, поруч із найріднішими людьми.

Через 10 днів його не стало

— Василь був на навчанні в Англії, разом із побратимами вчився вправно користуватись новою зброєю, наданою нам закордонними партнерами, — розповіла староста. — Навчання закінчилось, і він повернувся на фронт. На жаль, через 10 днів його не стало. Це дуже гірка і болюча втрата…

Розсудливий, врівноважений і спокійний. Такий, що й мухи не образить. Чудова людина, згадують про Василя односельці. Люди навіть не звертають увагу, що говорять про свого Героя в теперішньому часі, і ніяк не можуть повірити, що його вже немає серед живих.

Ще в п’ятницю Василь говорив телефоном із дружиною Оксаною. Жінка побачила, що Василь змарнів та ослабнув. Питала, що сталось, хвилювалась. А він лишень заспокоював, мовляв, все гаразд. Тобі здалось. І вже наступного дня Василя не стало…

— Василь займався будівельною справою, був майстром на всі руки, — пригадує Любов Імпарацел. — Хороший син, люблячий чоловік і дуже добрий батько, який понад усе любив своїх сина й доньку. Прикро і гірко, що відходять достойні і найкращі. Та дуже боляче…

З початком повномасштабного вторгнення мати Василя, яка перебувала за кордоном, забрала туди доньку та невістку з онуками. Зараз Оксана із дітьми повернулась додому, аби провести чоловіка в останню путь.

— Вічна пам'ять і слава Герою України, моєму хорошому однокласнику, — написала Uliana Bilovus - Włodek. — Неможливо повірити. Найщиріші співчуття дружині Оксані, дітям й усій родині!Сумуємо разом з ними…

Редакція висловлює щирі співчуття мамі, дружині, дітям, сестрі, родині, землякам, побратимам та всім, хто втратив дорогу людину. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, Герою…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.