Повернувся з Німеччини, де жив останні роки, аби боронити Україну. Прощаються з Артемом Узуналовим

• Артемові лишень в червні виповнилось 31. Чоловік був круглим сиротою та мав чотирирічного сина Дениска.
• Артема призвали 8 липня, а рівно через місяць, 8 серпня, він загинув на Донеччині.

• 12 серпня об 11 годині в Домі печалі, що на вул Микулинецькій, Тернопіль прощатиметься зі своїм  Героєм. 

Тернопільщина у жалобі…

«В боях на Донеччині, захищаючи Україну від російських окупантів, загинув тернополянин Узуналов Артем Володимирович. Співчуваємо рідним Героя. Вічна пам’ять!» - про гірку втрату повідомив міський голова Тернополя Сергій Надал.

Як вдалось з’ясувати «20 хвилин», Артем останні роки проживав у Німеччині. Коли почалась війна, повернувся в Україну. Його призвали 8 липня 2022 р. А рівно за місяць – 8 серпня, Артема не стало. Осиротів його чотирирічний син Дениско…

Узуналов Артем Володимирович народився 17 червня 1991 року.

Ти вже на небі біля своїх батьків

З фото на сторінці Героя у соцмережах дивиться Артем. Його погляд, здається, проникає в самісіньку душу. Погляд молодого чоловіка, який, складається враження, побачив в житті усе. Тільки чому так рано пішов? Від слів-спогадів близьких людей мороз йде по шкірі… І, здається, біль усіх, хто втратив дорогу людину, неможливо витримати.

— Цей короткий «фільм», це останній допис мого знайомого, хорошого хлопця, круглого сироти, Героя України! — Антоніна Скибиляк опублікувала на сторінці Артема відеоролик про війну в Україні. — Артем Узуналов спокійно працював в Німеччині останні роки, але любов до України перемогла, і він, не роздумуючи, пішов на війну.

«Злощасна Донецька область! Бахмут… Важкий бій, і життя просто обривається. Була людина і немає… Страшно, дуже боляче… Не можу повірити…» — пише Антоніна.

— Артем, Тьома, як тебе любила називати твоя мама, спочивай з Богом! — слова Антоніни Скибляк цілять прямо в душу. — Будь проклята росія з усім своїм рускім міром. Ненавиджу все, що пов’язано з руснею. Ми мусимо перемогти і відімстити за кожного захисника, за кожного невинного, хто загинув у цій кривавій війні за вільну Україну. Слава Україні! Героям Слава!

«Артем, спочивай з Богом! Нехай земля тобі буде пухом. Ти вже на небі біля своїх батьків, приєднався до Героїв Небесних Захисників, — пише Антоніна. — Оберігай звідти нашу Україну і наших хлопців у ЗСУ, —— Вічна пам’ять… Герої не вмирають».

«Ти тільки пообіцяй, що це назавжди»…

— Тобі, Артемчику!!! Сум... Біль... Вічна пам'ять! Друг, брат — про тебе це сказати,  нічого не сказати, — написала Оля Лобанкова. — Історія нашого знайомства —  це доля, доля настільки схожих людей... Кажуть, що дружби між жінкою і чоловіком не існує. Можливо, вони не вміють дружити? Ми підтримували один одного у найскрутніші хвилини життя. Плакали. Сміялися. Кричали від болю один одному в плече. Ніколи не забуду твоїх слів: «Оля, ти стала моєю сестрою, якої я ніколи не мав»…

Ольга згадує, що тоді відповіла Артемові: «Ти тільки пообіцяй, що це назавжди»…

— Вічна пам'ять тобі, мій герою! Назавжди твоя сестра Оля, — такі слова боляче навіть читати…

«Прости, дружище. Вічна пам'ять. Ти був Героєм і будеш Героєм. Назавжди, — написав Микола Володимиров. — Близьким і рідним щирі співчуття...

12 серпня об 11 годині в Домі печалі, що на вул Микулинецькій, Тернопіль прощатиметься зі своїм  Героєм. 

Редакція висловлює щирі співчуття синові, родині, друзям, землякам, побратимам та всім, хто втратив дорогу людину. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, Герою…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.