Повернувся з Польщі, коли в Україні почалась війна. На Тернопільщині прощаються з Сергієм Грищуком

• 38-річний Сергій — учасник бойових дій. У 2017 році в зоні АТО отримав тяжке поранення, після якого його комісували. Попри це чоловік, щойно почалось активна фаза війни в Україні, повернувся із заробітків і пішов до війська.
• 14-річний син загиблого Максим, коли почались активні бойові дії, переїхав з-під Києва до бабусі й дідуся на Тернопільщину.

— Ще одна болюча звістка чорним крилом накрила нашу громаду. Ще один Ангел у Небесному Царстві, — Сергій Грищук, — про втрату у Шумській громаді повідомив її голова Вадим Боярський.

Грищук Сергій Володимирович народився 15 серпня 1983 року в с. В. Іловиця, що на Шумщині. В 2017 році воював в зоні АТО, а через рік служби після важкого поранення був комісований.

Боровся за наше з вами завтра

— В той страшний день, коли почалась війна, він не задумуючись, повернувся із Польщі, де був на заробітках, і пішов захищати рідну Україну, — розповів Вадим Боярський. — Пішов, бо завжди був за правду і справедливість! Справжній Герой, який до останнього був в жахливих подіях сьогодення і боровся за наш з вами завтрашній день.

На жаль, ворожа куля обірвала життя Героя... Глибоко сумуємо та висловлюємо найщиріші співчуття всім рідним і близьким нашого захисника. Разом з Вами вся громада в глибокій скорботі, каже Важдим Боярський.

— Сергій у нас АТОвець, був на Донеччині, після повернення його комісували — певно, сиділи в окопах, і він дуже застудив ноги, мав серйозні проблеми зі здоров’ям, — розповіла діловод у с. В. Іловиця Надія Павлюк. — Після цього їздив на заробітки до Києва, а потім і до Польщі.

Сергій - найстарший з дітей. Молодший із братів готується на фронт

Коли почалась війна, Сергій у перші ж дні повернувся з-за кордону та пішов добровольцем. Загинув, за словами побратимів, у боях.

У родині було четверо дітей – Сергій найстарший, у батьків залишились ще донька Наталя та сини Андрій й Василь. Наймолодший, Василь, зараз теж збирається йти воювати із окупантом. Поки що його просять дочекатись, аби провести в останню путь загиблого брата.

У Сергія залишились літні батьки: батько Володимир і мама Галина. А також син, 14-річний Максимко. Хлопчика, коли почалась війна, відправили до бабусі з дідусем на Тернопільщину із смт. Баришівка, що в Київській області.  

— Сергій був добрим, і майстер на всі руки у будівельній справі, — пригадує Надія Павлюк. — Якщо хтось з односельчан попросив покласти плитку, поштукатурити, — нікому не відмовив, і робив на совість. Дуже була добра дитина душею. Бог забирає найкращих…

Коли Сергій дзвонив додому, намагався підтримати рідних морально, і ніколи ні на що не скаржився. Проте у перших числах квітня він перестав виходити на зв’язок. Рідні почали розшукувати Сергія, шукала і громада. Знали лишень, зі слів родичів, що нібито служив на Донеччині, у складі Миколаївської частини.

Про загибель Сергія Грищука повідомили волонтери. За словами брата загиблого, якому розповіли побратими, що саме Сергій врятував двох бійців, а сам загинув. А його місце у війську зараз збирається зайняти молодший брат Василь…

Редакція «20 хвилин» щиро співчуває батькам, синові, братам і сестрі, всій громаді й побратимам. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, Герою…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.