Призовники служать у парку Шевченка

Призовники Андрій Носевич і Дмитро Реус служать у парку ім. Шевченка вже більше, ніж півроку. Замість ротних сержантів у них — мітла і лопата. Зараз юнаки збирають листя, а влітку фарбували лавки.
- Я домовлявся про альтернативну службу за місять до призову,- каже тернополянин Андрій Носевич. Це добре, що є така можливість- не служити. Ми з Дмитром - свідки Єгови і зброю носити не можемо - забороняє релігія.
Робота у парку хлопців не лякає, навпаки, вони дуже задоволені. Після закінчення служби планують працювати за спеціальністю. Один буде кухарем, а інший - будівельником.

- Наші знайомі відбувають альтернативну службу в психо-неврологічній лікарні і будинку для пристарілих, - розповідають хлопці. - Там робота набагато важча і відповідальніша. А нашим батькам доводилось служити ще за радянської армії. Тоді за відмову у службі відправляли до тюрми на три роки, а під час Першої та другої Світових воєн відмову стати до лав армії розцінювали, як зраду, за яку могли засудити до смерті.

Закон про “Невійськову службу” справно діє для громадян України, - говорить виконувач обов'язків секретаря міської комісії у справах альтернативної невійськової служби Сергій Никоненко. - Якщо військовий обов'язок суперечить релігійним переконанням людини, вона може не йти у військо, а відпрацювати на державу.
Альтернативна служба триває півтори терміну звичайної строкової служби і проходити її можна тільки на державних підприємствах. Відтак для "альтернативників" без вищої освіти служба триває 18 місяців, а з вищою — 13,5. Щоб оформитися, треба принести довідку з релігійної організації, до якої людина належить. До виписки таких довідок в релігійних установах підходять дуже строго.
- Хлопці укладають договір з установою, де будуть працювати, і отримують заробітну плату, яка не перевищує державного мінімуму. А це близько тисячі гривень, - продовжує пан Никоненко. - Записи про роботу вносять у трудову книгу. Після закінчення служби кожен з таких юнаків отримує військовий квиток.