П'ятимісячний Ярчик ніколи не побачить свого тата-Героя. Тернопільщина прощається з Дмитром Головком

П'ятимісячний Ярчик ніколи не побачить свого тата-Героя. Тернопільщина прощається з Дмитром Головком
  • Колону, в якій був Дмитро Головко, обстріляли рашисти. Розпізнавали деяких убитих бійців Нацгвардії тільки за іменними жетонами і робили тест на ДНК. На жаль, Дмитро сильно обгорів. Його мама, повернувшись в Україну, здала аналіз і чекала на тіло сина, щоб поховати по-християнськи. Рідним довелось чекати майже два місяці…
  • У Дмитра залишився син Ярчик, якому лишень кілька місяців. Малюк народився передчасно, ще й захворів на коронавірус. Рятували його у столичному Охматдиті. Коли почали бомбити Київ, малюка з мамою перевели до лікарні в Бучі, а звідти — в Білу церкву. Коли й там почались обстріли, малюка відключили від апарату штучної вентиляції легенів, і волонтери перевезли їх на Лановеччину.

П’ятимісячний син Ярчик ніколи не побачить свого тата. Хіба на світлинах, де вони з мамою Аліною були такими щасливими і закоханими. Його тато, нацгвардієць Дмитро Головко, загинув, захищаючи рідну землю і малого сина…

Історія молодої родини просто вражає. Нею поділилась редакторка газети «Голос Лановеччини» Наталія Гамера. Вона стала однією з волонтерок, які забирали родину нацгвардійця Дмитра на Лановеччину до родичів. Забирали із лікарні, що на Київщині, де лікарі боролись за життя малого. Звідси – до Польщі. Там молода дружина дізналась, що її коханого вже немає серед живих…

Відео дня

Опізнавали за жетоном і ДНК

— Колону, в якій був Дмитро Головко, обстріляли рашисти. Розпізнавали убитих бійців Нацгвардії деяких тільки за іменними жетонами і робили тест на ДНК, — поділилась Наталія Гамера. — На жаль, Дмитро сильно обгорів. Його мама, повернувшись в Україну, здала аналіз і чекала на тіло сина, щоб поховати по-християнськи. В гіркому очікуванні минув не один місяць…

Дмитро Головко народився у 1996 р., служив в Нацгвардії, там і залишився. Одружився, рік прожили, народився син. Родина наймала житло в Ірпені. Малюк, на появу якого так чекало подружжя, народився передчасно. Тато ще встиг побачити свого первістка. Невдовзі малий Ярчик захворів на ковід, його із мамою поклали до лікарні. А в Україні почалось повномасштабне вторгнення, і 25-річний нацгвардієць став на захист Батьківщини…  

Дмитро проживав зі бабцею у Ланівцях, бо мама поїхала в Італію, там тривалий час залишалась. Невдовзі до неї переїхала старша сестра Дмитра. А хлопець ріс у Ланівцях. Тут у нього були бабця та тітка. Мама вже повернулась в Україну, аби пройти тест ДНК. Її син загинув ще 16 березня Опізнали його спочатку за жетоном…

У Ланівцях оголосили жалобу

Молодшого сержанта Національної гвардії України Дмитра Головка, який загинув на Київщині 16 березня 2022 року, зустріли в Ланівцях зранку 24 травня. Тут його проведуть в останню путь. У Лановецькій громаді оголосили жалобу за загиблим героєм.

Зустріли воїна-захисника на центральній площі міста. Чин похорону розпочався о 10:30 год. в храмі Покрови Пресвятої Богородиці ПЦУ.

Активний, щедрий, щирий, у дитинстві, як і всі хлопчаки збитошний, але дуже вірний надійний і порядний, таким запам’ятали Дмитра друзі.  

Його дружина і п’ятимісячний син зараз у Польщі. Молода мама не змогла приїхати до Лановець, аби провести коханого в останню путь.

— Три невеличкі клуночки — ось і всі маєтки українських біженців… Нашого крихітного пасажира звати Ярослав, якого мама називала лагідно Ярчиком, — пригадує Наталка Гамера, як разом з лановецькими волонтерами їздила на Київщину ще на початку березня. — Молода мама Аліна розповіла, що хлопчик народився передчасно. Після виписки з пологового два тижні побув дома, в Ірпені, а потім захворів на коронавірус. У столичному Охматдиті дитина була на кисневій підтримці. Але через артилерійські обстріли російських окупантів по Києву, Ярчика з мамою та інших важких пацієнтів евакуйовують в клініку Бучі. А коли місто зайняли російські війська, з Бучі їх перевозять у лікарню Білої Церкви. Від’єднавши малюка від кисневого апарату, мамі рекомендують залишити лікарню, бо і в Білій Церкві небезпечно через артобстріли.

Сім’я — як символ України: розстріляна, але нескорена

Повертатися в Ірпінь мамі з малюком було нікуди: батько на війні, снаряд влучив у їхній будинок, де молода сім’я винаймала квартиру. Чоловік Аліни Дмитро Головко — нацгвардієць. З першого дня війни залишився на службі.

Молода жінка родом із Запорізької області. Батьки виховують ще прийомних дітей. Додому їхати не було сенсу, оскільки її рідні також готувалися виїжджати через обстріли і можливе захоплення їхнього села російськими військами. Тітка, яка проживає у Ланівцях, попросила волонтерів, аби забрали сюди племінникових дружину і малесенького сина.

— Аліна з Ярчиком приїхали у Ланівці, були тут в лікарні, потім в Тернополі. А згодом поїхали в Польщу, куди переїхали Алінині батьки разом зі своїми прийомними дітками, — розповіла Наталія Гамера. — А для мене ця молода сім’я Головків — як символ України: розстріляна, але нескорена, бо в патріотичній родині виховуватиметься нащадок Героя…

Редакція «20 хвилин» щиро співчуває бабусі, мамі, дружині із синочком, сестрі, тітці, друзям, землякам і побратимам. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, Герою…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.

Коментарі (151)
  • Anna Anna

    Вічна пам'ять Герою! Щирі співчуття рідним.
  • Arsen Smyk

    Вічна пам'ять побратиму
  • Mariana Fretova

    Вічна пам'ять герою,  царство небесне 🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏
  • Зіна Григорюк

    Світла і вічна пам’ять Тобі молодий Герою🙏🙏🙏
    Низький уклін та щирі співчуття рідним😥

keyboard_arrow_up