П’ятого листопада відбувся його останній бій. Тернопільщина прощається з Петром Лісовим

Він боронив Україну від 2014 року, був учасником бойових дій. Після того, як відслужив, їздив на заробітки. З початком повномасштабного вторгнення, не чекаючи повістки чи сповіщення, став на захист рідної землі, хоча мав можливість залишатись вдома. Він був справжнім патріотом і дуже щирою людиною, кажуть всі, хто знав Петра

Чортківська громада у скорботі, на будівлях приспустили прапори, а люди опустились навколішки. Вона зустрічають свого Героя Петра Лісового, який назавжди повернувся додому…

Загинув під Бахмутом

— Чортківська громада продовжує платити страшну ціну у боротьбі за українську незалежність. Від рук московських окупантів загинув житель с. Біла Петро Лісовий, — гірку звістку повідомили у Чортківській міській раді.   

Петро був призваний на військову службу ще 25 лютого цього року. Служив навідником у роті вогневої підтримки. Щоразу безстрашно йшов у бій, адже розумів, яку відповідальність разом із побратимами несе за майбутнє всієї України...

Та 5 листопада відбувся його останній бій. У ході виконання бойового завдання загинув під час ворожого стрілецького вогню поблизу населеного пункту Спірне Бахмутського району Донецької області.

Лісовий Петро Романович народився 22 квітня 1980 року у Білій в передмісті Чорткова. Служив по мобілізації ще від 2014 року, а після звільнення з лав ЗСУ їздив на заробітки, розповів староста с. Біла Андрій Грицак. Чоловіка практично не було в селі. Але з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну з перших днів став на захист рідної землі, хоча, за словами близьких людей, мав можливість бути вдома. Але він не залишився, він пішов боронити рідну землю, бо це для нього було вкрай важливим…  

У Героя вдома залишилась мама, сестра і двоє дітей...

Людина з великим серцем

— Боже, як, як??? В це неможливо повірити, серце розривається від болю, — каже Наталія Гонорська. — Ще недавно я писала тобі, питала,  як ти. Ти казав — поки все добре, а сьогодні віддав своє життя в цій клятій війні… Дякую тобі, Петя. Спочивай з Богом. Легких тобі хмаринок. Вічна пам'ять. Не забудемо ніколи…

«Вічна пам'ять нашому Петру. Ти завжди будеш у наших серцях, — переконана Diana Holovata. — Ми будемо пам'ятати тебе веселим, сильним, незламним... Герой України.

Слава Україні, Слава нашому Герою! Людина з великим серцем. Відданий свої Батьківщині. Спочивай з миром...

— Земля Пухом! Ти за скоро пішов від нас, — каже Alina Blazhenko. — За наше майбутнє ти віддав найдорожче — своє життя! Будь для твоїх друзів і побратимів, які воюють, Ангелом-охоронцем. Поможи нам виграти і зупинити цю війну!  

«Вічна і світла пам'ять, Петре. Ти був чудовою людиною, — згадує Наталія Крижанівська. — Царство небесне Герою України. Співчуття рідним…»

«Ех… Лєший-Лєший… Так багато нас пов’язало з 2014-го… Ми так часто сварились, але Ти знав чому. Знав, що я просто хочу Тебе бачити вдома живим. Новотошковка, Кримське, Луганщина, — спогади Наташка Крулевська проникають в саму душу. — Ми говорили з тобою за день до виходу на завдання. Ти як завжди смішив мене, розказуючи як «срану недоволонтьорку» ставив на місце, захищаючи мене. Я як завжди просила «не звертай уваги, головне щоб ми всі зустрілись на перемогу…». Ти обіцяв, що ми ще поговоримо. Вірю, що так і буде. Ми зустрінемось потім ТАМ, і договоримо… Не вірю. Не можу це прийняти до кінця. Реву. Думаю, за роки та кілометри фронту маю право на цей пост. Дякую Тобі за довіру та дружбу війни. Дякую тобі за всі дзвінки, навіть коли було до болю… Дякую Тобі за те, що був…»

Редакція висловлює щирі співчуття мамі, сестрі, дітям, друзям, землякам, побратимам та всім, хто втратив дорогу людину. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, Герою…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.