Рвався на фронт захищати Батьківщину! На Збаражчині провели в останню путь рядового Вадима Кравчука

• Коли росія розпочала повномасштабне вторгнення, він одразу пішов до військкомату записуватись у ряди тероборонців. Вадим наполегливо шукав шлях, аби воювати на передовій. Йому це вдалося. Збаражчанину у січні виповнилося 55 років.
• Він смертю Героя поліг на Донеччині, потрапивши під ракетний обстріл. Захисник до останнього подиху боронив рідну землю від підлого ворога.  

– Друзі, прикро, але офіційно підтвердилась інформація про загибель двох наших земляків: збаражчанина Вадима Кравчука та вихідця с. Шили (Карначівські) Івана Дудара. Сумуємо, співчуваємо і віримо, що це жахіття якнайшвидше закінчиться перемогою України! Вічна пам’ять та шана Героям! Нехай спочивають в мирі! – на своїй Фейсбук-сторінці липня сумну звістку повідомив міський голова Збаража Роман Полікровський.

Аби вшанувати світлу пам’ять військових, загиблих в російсько-українській війні, 15 липня на території Збаразької територіальної громади оголошено Днем жалоби. Про це оголосила міська рада. Установи та організації приспустили Державні Прапори на адміністративних будинках.

Героя Вадима Кравчука рідні й усі небайдужі мешканці Збаража на колінах та зі сльозами на очах зустріли біля Добривідського перехрестя 14 липня о 13:00.

Прощалися із загиблим у дворі будинку на одній з центральних вулиць міста. Опісля, о 20:00 відбувся парастас в Успенській церкві.

Кравчук Вадим Янович народився прямісінько на старий Новий рік – 14 січня 1967 року, на Хмельниччині. Коли хлопчик був малим, його сім’я переїхала до Збаража. Там захисник і прожив усе своє життя. Цей добрий та щирий чоловік не боявся фізичної роботи, мав «золоті» руки. На постійній основі не працював.

До смерті батька, Вадим разом із ним створював металеві хрести для поховань, цим заробляли на життя. Він справжній спеціаліст по обробці металу, йому не було рівних у різанні й зварюванні труб. Згодом наймався до місцевих підприємців, виконував завдання відповідально й наполегливо.

З перших днів війни Вадим пішов в територіальну оборону добровольцем. Цього чоловікові було мало – рвався знищувати клятого ворога. Рядового за його бажанням призвали на фронт шостим відділом Тернопільського територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Нагород за сміливість захисник, на жаль, здобути не встиг…

Життя Героя Вадима Кравчука трагічно обірвалося 9 липня. Солдат загинув внаслідок ракетного удару на Донеччині… Воїну у січні виповнилось 55 років.

– Вічна та світла пам’ять Герою України! Глибоко сумуємо та висловлюємо щирі співчуття всій родині, разом з ними розділяємо велике горе, яке прийшло в їх родину та нашу країну... Герої не вмирають! – написала Світлана Гуменна.

– Вічна пам’ять і вічний спочинок… Спочивай з миром, Герою! Слава Україні! Героям Слава! – коментує допис про смерть військового Nadia Beneszowa.

Про Вадима ніхто не в змозі сказати чогось поганого. Його всі навколо любили за простодушність, чесність та позитив. У Героя залишилося двоє дітей та троє онуків, які більше ніколи не побачать турботливого батька й дідуся…

– Спочивай у Господньому мирі, Світла Людино... – говорить Тетяна Федорів.

– Низький уклін і вічна пам’ять тобі, славетний син українського народу! Сердечне співчуття родині… – додає Єрьоменко В..

Поховали сміливого військового 15 липня у рідному місті. Поминальна панахида відбулась о 10:30 в Святоуспенській церкві у Збаражі.

Редакція висловлює щирі співчуття дітям та онукам, землякам, бойовим побратимам та всім, хто втратив близьку людину – Вадима Кравчука!

Вічна пам’ять, шана і слава тобі, Герою… Ти назавжди у наших серцях!

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.