Село у розпачі і жалобі. Зі слізьми, молитвою і на колінах попрощались з Михайлом Яцковським

Село у розпачі і жалобі. Зі слізьми, молитвою і на колінах попрощались з Михайлом Яцковським
  • У Героя, який ще минулоріч підписав контракт на службу в ЗСУ, залишились старенька бабуся, сестра і двоє дітей. Син не зміг приїхати попрощатись із батьком.
  • Загинув поблизу Золотого-1 на Луганщині. В останню путь Михайла проводжали всією громадою.  

Теребовлянська громада попрощалась та провела в останню путь загиблого військовослужбовця, добровольця, мешканця с.Вербівці Михайла Яцковського. Чоловік загинув, обороняючи Україну від російських окупантів у Луганській області.

Спочатку домовину з тілом Героя зустріли в м.Теребовля, після цього перевезли в с. Вербівці, де відбувся чин похорону. Віддати останню шану загиблому захисникові прийшли рідні, друзі, знайомі, представники влади, односельчани, військовослужбовці.

Відео дня

Поховали Михайла Яцковського на місцевому кладовищі. В нього залишилися дочка, син, сестра, старенька бабуся і двоє племінників.

Михайло Іванович Яцковський народився 14 лютого 1978 року на Житомирщині у родині військового, яка часто через батькову службу переїжджала. Щойно проголосили незалежність України, родина переїхала у с. Вербівці, що в Теребовлянському районі. Михайло тут навчався у школі, згодом одружився, тут народились його діти. Батьки полишили цей світ давно, були ще досить молодими, розповіла староста Вербівців Катерина Головата. У Михайла і його сестри Олени залишилась 89-річна бабуся Стефанія Степанівна.

— Михайло зареєстрований в нас у селі, — розповіла Катерина Головата. — Останніми роками він здебільшого їздив на заробітки, потім знайшов роботу у Тернополі, працював вахтовим методом, винаймав житло в обласному центрі. Минулого року підписав контракт з 24 бригадою, що на Львівщині.

Ще восени минулого року Михайло приїжджав на ротацію, тоді зустрівся та поспілкувався із дітьми, 20-річним Миколою та 24-річною Галиною. Обійняв рідних – сестру і бабусю. Тоді його фактично й бачили востаннє. З початком повномасштабного вторгнення в Україну знали, що їхній захисник боронить рідну землю на Луганщині, в районі Сєверодонецька – там, де дуже гаряче.

Минулого понеділка, 16 травня, в село дзвонили люди з військкомату, розпитували про Михайла. У селі, попри тривогу, вирішили, що, певно, йому хочуть повістку вручити. Тривога трохи вляглась. На жаль, вже 18 травня рідні отримали трагічну звістку: їхнього Михайла більше немає серед живих. Загинув у боях на рідну Батьківщину.

— Хороший чоловік був, дуже добрий, нікому прикрощів не завдав, — каже Катерина Головата. — Це для нас велика втрата. Ми знали, що він воює, але ніхто не подумав, що таке може статись.

Зустрічала громада свого Героя на колінах, проводжали в останню путь із молитвою і в сльозах. Сила-силенна народу, рідні, священики… Село у розпачі, каже староста. Бо для всіх це дуже велика втрата.

Провести в останню путь батька змогла тільки донька. Син вже давно перебуває на роботі за кордоном, і приїхати попрощатись з найріднішою людиною не зміг. Проте Михайло назавжди залишиться у серцях тих, хто його знав, кажуть у Вербівцях…  

Редакція «20 хвилин» щиро співчуває дітям, бабусі, сестрі, родині, односельцям і побратимам. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, Герою…

 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.

Коментарі (25)
  • Oleg Khemiy

    Слава герою України 🇺🇦
  • Volodymyr Stashchuk

    Світла пам'ять герою
  • Ольга Сайко

    Вічна пам'ять Герою
  • Ганна Раба

    Вічна і світла пам'ять Герою Співчуття рідним

keyboard_arrow_up