Син помер через халатність лікарів

Архів родини Кулаків

Їхня халатність  призвела до того, що життя дитини обірвала хвороба, яку з легкістю лікують практично у всіх куточках світу. Адже  заворот тонкого кишечника, каже батько, це – простіше, аніж навіть апендицит. Відтак згорьовані батьки  тепер намагаються притягнути лікарів з Львівщини до відповідальності. І хочуть, аби їхня історія змінила загалом ставлення  лікарів до своїх обов’язків. Наразі родина Кулаків – серед небагатьох в Україні, кому уже вдалось довести, що  лікарі не виконали своїх обов’язків. Наразі відкрите кримінальне провадження. Триває розслідування.

- Я борюся не проти лікарів. Бо є серед них – добрі фахівці. Я борюся проти байдужості та халатності, - розповідає Володимир Кулак. - Бо, якби вони відповідально поставились до займаного місця та зробили усі дії, які необхідно зробити при гострих болях у животі, то дитина б жила.

Максимальною перемогою у цій боротьбі є, за словами батька, не є тюрма для медиків. Максимальною перемогою стали б правильні висновки у лікарні, куди спершу госпіталізували дитину та правильні висновки у будь-якій лікарні  будь-якому куточку України, коли  жоден пацієнт не страждатиме більше від того, що хтось із лікарів не додивився, недообстежив, не допрацював.

Не зробили рентгену 
Біда у родину Кулаків увірвалась 20 червня  - у сина Романа заболів живіт. Син на той час перебував із рідною сестрою Володимира Кулака у Жидачівському районі. Сам пан Володимир був у відрядженні в Мюнхені, а дружина – держслужбовець, на роботі у Тернополі. Тож, як тільки дитина поскаржилась, батьки пана Кулака викликали швидку. Спеціалісти із швидкої діагностували тепловий удар. Дитину привезли у Жидачівську центральну районну лікарню. Спочатку там «лікували» тепловий удар, потім зайшла мова про харчове отруєння - поклали в інфекційне відділення, промивали два рази шлунок викликали рвоту, приписали «Смекту», «Боржомі»,і навіть  «Валер’янку», та інші препарати заборонені дітям та заборонені при кишковій непрохідності. Необхідного ж – не зробили.

- Як можна було проігнорувати  аналіз крові,  коли лейкоцити перевищують норму майже вдвічі, - обурюється чоловік. -  Як можна було проігнорувати УЗД, хай зроблене лише через п’ять з половиною годин після потрапляння у лікарню, яке показувало надмірно-виражений метеоризм кишківника? Як можна було не зробити рентгену, коли у таких випадках він найбільш інформативний і показав би заворот?! Лікарі не проконсультувались із лікарями зі Львову і навіть не попередили своє керівництво про те, що мають такого хворого. Не скликали консиліум – там кожен з лікарів ходив і щось собі окремо робив.

Окрім того, лікарі не оглядали такого хворого, як би мали, через кожні 20 хвилин. А через дві чи три години.  Як результат – медики втратили дорогоцінний час. І коли 21 червня 12-річного Романа доправили  до Львова, в «Охмадит», той в прийомному відділені втратив свідомість. Замість операційної дитину забрали до реанімації, а згодом зробили операцію – по частинам викидали уже чорний тонкий кишківник.  Але врятувати не змогли. До 27 червня дитина перебувала на штучній підтримці дихання, в медикаментозному сні, далі – її не стало. 

- У діях лікарів було ряд недоліків – як на до госпітальному етапі, так уже і на етапі лікування, - каже Володимир Кулак. – До такого висновку уже дійшли члени клініко-експертної комісії, скликаної  при Департаменті охорони здоров’я Львівської облдержадміністрації. Зібранню комісії  передувало внутрішнє розслідування в самій районній лікарні, за результатами якого  в лікарні теж визнали недоліки і покарали тим, що відіслали на курси, та переатестацію четверо із семи медиків,  які мали пряме відношення до лікування мого сина. 

Пан Володимир переконаний, що таке як «переатестація» - це не є покарання. Однак у лікарні йому відповіли, що не можуть застосувати подвійне покарання – і переатестацію і, наприклад, дати догану. Таке твердження, за словами чоловіка, не є правильне – консультувався з юристами. І ті кажуть, що про подвійне, якби дали догану, не йшлось би.

Вибачення не потрібне, але його і не було
Не зважаючи на трагедію, що трапилась у стінах лікарні, лікарі причетні до лікування навіть вибачення не просили. Та й воно,  зауважує пан Володимир, йому не потрібне.

- Коли я через тиждень поїхав зробити копію історію хвороби, бо, проконсультувавшись з юристами, знав, що маю таке право, мені відмовляли, - додає пан Володимир. – Історія хвороби була на столі у лікарки-інфекціоніста. Та з криками -  ви мене вбийте, застрільте, я не дам зробити копію історії хвороби сина, втекла з кабінету. От це було таке вибачення. Ще з двома лікарями бачився під час засідання комісії. Таких було два. 


Ані вибачення, ані максимальне покарання для медиків – нічого не змінять для пана Володимира Кулака.

Каже, що навіть розстріл не дав би полегшення від того, що син помер важкою мучинецькою смертю.

- Після засідання комісії  мені казав головний лікар райлікарні, що ж я таке роблю, - додає він. – Мовляв, через мене у них не буде кому працювати. Я сказав, що правильно, хай звільняються. Незамінних людей не буває. Можливо, у тих лікарів, які причетні до лікування сина, є дар до іншої справи. А вони мучать себе та інших професією лікаря. 

Пан Володимир переконаний, що треба добиватись притягнення до відповідальності не тільки «його» лікарів, а треба змінювати систему загалом. 

- Якби на місці мого сина була дитина котрогось із цих лікарів, то впевнений, що вони б зробили усе необхідне, - каже він. - Ось коли буде тепле, людське ставлення лікаря до пацієнта, от тоді буде максимальна моя перемога. Бо що з того, як я покараю тих, а в якійсь іншій лікарні станеться те ж саме. 

Наступна важлива комісія для родини Кулаків, яка даватиме оцінку діям медикам на Львівщині, проходитиме у МОЗ.  Воно, на переконання пана Кулака,  буде чесним та об’єктивним.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.