Сиротою сам ріс, а зараз осиротів його маленький син. Тернопільщина прощається з Андрієм Кобильником

• Андрій народився в багатодітній родині, був наймолодшим із чотирьох синів. Коли рік за роком не стало його батьків, малого до себе забрала батькова сестра. Вона та її чоловік були Андрієві за батьків. Виховувала малого й бабуся. Зараз літня жінка, якій 90 років, ховатиме свого онука.
• Одного з братів, які зараз на фронті, відпустили, аби провів Андрія в останню путь. Ще один не може виїхати із зони бойових дій. В Андрія ще й залишився 6-річний синочок…  

Спи спокійно, сину… В пеклі ти вже побував. Кілька днів тому молились, щоб Бог тебе зберіг, та не думали, що тобі вже приготовлене місце в Царстві Божому…

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, 27-річний Андрій Кобильник навіть не думав ухилятися… Хотів гідно відслужити і повернутися додому з перемогою. Але його життя обірвалось раптово під час масованих артилерійських обстрілів в Херсонській області: 4 липня загинув житель Зборівської громади Андрій Кобильник.

Надзвичайно світлий і добрий

— Сумна звістка прийшла у Зборівську громаду. Загинув 27-річний боєць Андрій Кобильник, — повідомив секретар Зборівської міської територіальної громади Олександр Парацій. — Хлопцеві було лише 27 років. Він був надзвичайно світлою, доброю і чуйною людиною!.. Вірним і щирим другом, гордістю і великою надією для рідних!

Кобильник Андрій Петрович народився 7 грудня 1995 року у с. Футори Зборівського району у багатодітній сім’ї. З малих років залишився сиротою. Навчався – в Зборівському коледжі. Мав золоті руки, був дуже вправним майстром з ремонтів.

— Всією нашою громадою, висловлюємо щирі співчуття рідним Андрія, — висловив співчуття Олександр Парацій. — Нехай Господь Бог і Пречиста Діва Марія допоможуть пережити це страшне горе! Вічна Слава Герою України! Дякуємо, що тримав над нами мирне небо! Ти назавжди у нашій пам’яті і серцях!

Андрій Кобильник народився в багатодітній родині робітників. Був наймолодшим із чотирьох синів. У 2003 році пішов в 1 клас Футірської початкової школи, яку закінчив у 2007 році. Того ж року померла його мати. Малий пішов в 5 клас в Зборівську середню школу №2, наступного року від онкології помер батько, розповіла депутатка Хборівської міськради Галина Мандзюк.

— Коли батьків не стало, Андрійка забрала до себе татова рідна сестра в с. Божиків Бережанського району, — розповіла Галина Мандзюк. — Тітка Колодяженська Марія Олексіївна та її чоловік Микола Михайлович стали другими батьками та виховували Андрія разом зі своїми синами Михайлом та Олексієм. Двоюрідний брат Олексій зараз теж на війні. Проживала з ними й бабця, татова мама, Кобильник Ганна Аполінарівна, якій зараз 90 років. Бабуся тепер проводжатиме свого онука Андрійка в останню путь…

В Андрія було троє старших рідних братів. Коли не стало батьків, хлопці були вже дорослішими. Олег найстарший, Михайло і Володимир, який зараз теж воює.  

Любов спорт і мав багато нагород

З 2008 р. Андрій навчався в Божиківській 9-річці. Після цього, від 2011 р. до 2013 р, вчився у Литвинівській середній школі. Його класним керівником була Марія Миронівна Надбережна. Класна керівничка згадує, що Андрій був дуже гарною і світлою дитиною. Дуже любив спорт, особливо футбол, і мав дуже багато нагород. Вчителька не може стриматись і додає: «Андрійко був одним із найулюбленіших моїх учнів…»

У 2015 році Андрій Кобильник закінчив Тернопільське вище професійно-технічне училище №4 ім. Паращука за спеціальністю «Маляр, штукатур, плиточник». Того ж року він одружився, а в 2016-му у нього народився син Артур, розповіла Галина Мандзюк.  

Андрій був дуже щирим, добрим і комунікабельним. Тому й мав багато друзів як на Зборівщині, так і на Бережанщині, де проживав певний час із бабцею і тіткою.  

— Він офіційно не працював, але був на заробітках, робив ремонти і мав золоті руки, — розповіла Галина Мандзюк. — Після того, як відслужив строкову службу, повернувся у с. Футори, де проживав з братами Володимиром і Олегом. В березні 2022-го, фактично з початком повномасштабного вторгнення в Україну, пішов на війну.

За кілька місяців Андрій воював на Одещині та Миколаївщині, а згодом і на Херсонщині. Саме там його життя обірвалось…

— Рідного брата Володимира відпустили на похорон, він вже приїхав додому. Олексія, на жаль, не відпускають, — поділилась депутатка. — Проводжати в останню путь Андрійка мали 7 липня. Проте через проблеми із логістикою тіло не встигають доправити на батьківщину.  Похорон, орієнтовно, відбудеться 8 липня.

«Вічна пам’ять тобі, наш юний захисник, — пише Halina Skaskiv. — Ти в пеклі вже побував. Три дні тому я бажала, щоб Господь тебе оберігав. І не думала, що Бог для тебе готував місце у Царстві Божому. Щирі співчуття родині з Божикова. Бабуся хотіла, щоб ти біля неї стояв, а вийшло навпаки. Плаче вся Україна за найкращими синами своїми…»

Редакція висловлює щирі співчуття бабусі, братам, усім рідним, односельцям та побратимам й усім, хто втратив дорогу людину. Вічная пам'ять, шана і слава тобі, Герою... 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.