Співай тепер у Райськім саду… Пам'яті Степана Гіги

Народний артист України Степан Гіга помер на 67-му році життя — звістку підтвердили джерела «20 хвилин», близькі до його родини. Майже місяць лікарі боролися за життя співака після складної операції, а шанувальники в Україні та за кордоном вірили в диво. Його голос звучав на повні зали, його пісні знали напам’ять, а принциповість — зокрема відмова співати російською навіть у найважчі для артиста часи — стала частиною його творчої честі. Світлої вічності, Маестро…

Народний артист України Степан Гіга відійшов у вічність. Цю звістку підтвердили джерела «20 хвилин», наближені до родини співака.

16 листопада йому виповнилося 66 років. Саме тоді почали відміняти концерти і тури, адже гастрольний графік артиста останні роки був надто щільним. Він об’їздив всі куточки України, гастролював за кордоном і всюди незмінно збирав аншлаги. Частину коштів гурт Степана Петровича «Друзі мої» передавав на потреби війська. А, за словами близького оточення артиста, кількість переданих на фронт автомобілів та допомоги і підрахувати важко.

Не було жодної пісні російською

Наступного дня після дня народження Степана Петровича прооперували. Колись він розповідав журналістці «20 хвилин», що відміняв концерт єдиний раз в житті, коли помер батько. Тепер довелося відміняти цілі тури, хоча концертні графіки артиста були надто щільними. Так, це був пік його популярності, а «Цей сон» співали буквально усі — від старого до малого.  

Майже місяць лікарі боролися за його життя, родина і шанувальники у всьому світі вірили в диво, але…   

Мені, авторці цього допису, колись пощастило працювати прессекретарем Степана Гіги і його команди. Хоча з того часу минуло два десятка літ, ми донедавна обмінювалися вітаннями і зідзвонювалися, коли був привід для радості чи смутку. Або й просто, поцікавитися, як справи. Мені дуже імпонувало, що ще у часи, коли частина українських артистів спішила підкорювати російські сцени, він завжди у цьому плані був категоричним і принциповим: «Я ніколи, за жодних обставин не співатиму російською. Так, пропонували, і не раз. Коли відмовлявся, «блокували» вихід на радіо та телеефіри. Я там був неформат. Але я ніколи, за жодні гроші світу…» — запевняв Степан Гіга і дотримався слова. Він засмучувався, але невдовзі виходив на сцену з новою композицією, яка неодмінно ставала шлягером. І з його піснею співала душа — рідною, українською. У його репертуарі за всю творчість не було жодної пісні російською.  

Колись він називав тих, хто досягав у цьому житті надзвичайних висот — «майстер». Степан Гіга став Майстром з великої літери. 

Життя і творчість

Степан Гіга народився 16 листопада 1959 року в селі Білки на Закарпатті. У родині не було музикантів: батько працював кочегаром, мати — на заводі. Першим, хто розгледів у хлопцеві талант, був учитель Михайло Копинець — він безкоштовно навчав Степана вокалу та грі на баяні.

Попри здібності, тричі поспіль вступити до Ужгородського музичного училища він не зміг через брак місць. Після школи Гіга працював слюсарем, відслужив в армії й лише з четвертої спроби став студентом. Педагог із хорового диригування помітив у ньому унікальні вокальні дані, а саме навчання Степан завершив екстерном.

Творчий шлях почався ще у школі — тоді він виступав у ансамблі «Зелені Карпати», згодом став його керівником. У 1983 році приєднався до колективу «Стожари», паралельно працював солістом оперної студії Київської консерваторії. Молодому виконавцю пропонували роботу в Національній опері та різних філармоніях, однак він вирішив повернутися на Закарпаття і створив гурт «Бескид».

У 1991 році колектив розформували, і Гіга зосередився на аранжуванні та написанні власних пісень. Це привело до створення студії звукозапису GIGA Records, яка стала стартом його сольної кар’єри, а також підтримувала молоді таланти.

Альбом за альбомом 

1995 рік — «Друзі мої»

Дебютний сольний альбом, який представив Степана Гігу як артиста з впізнаваним стилем. Назва релізу перегукувалася з назвою його концертного гурту й закріпила перше серйозне визнання.

1997 рік — «Королева» (студія «ALEX»)

Другий альбом утвердив Гігу на українській естраді й приніс йому широку популярність.

2001 рік— «Вулиця Наталі» (студія «6 Секунд»)

Один із найзнаковіших альбомів у творчості артиста. Платівка розійшлася мільйонним тиражем, після чого Степан Гіга отримав звання першого в незалежній Україні володаря «Золотого диска» в естрадному жанрі.

2004 рік — «Троянди для тебе» (студія «6 Секунд»)

Альбом продовжив серію хітів. Згодом реліз також був відзначений «Золотим диском», що підтвердило високу популярність артиста (за деякими джерелами — у 2006 році).

2014 рік — «Дорога до храму»

Один із останніх студійних альбомів Степана Гіги, який поповнив його репертуар новими глибокими композиціями.

«Друзі мої», благодійність, звання і нагороди

Степан Гіга активно працював із гуртом «Друзі мої», заснованим ще у 1989 році. Він дав сотні сольних концертів, гастролював по всій Україні та за кордоном. Часто виступав родинним складом: із дочкою Квітославою, сином Степаном та онуком Даніелем.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну артист продовжував гастролювати, часто — на благодійних концертах для підтримки Збройних Сил України.

За свій внесок у розвиток української музики Степан Гіга був удостоєний звань заслуженого та народного артиста України, а також нагороджений орденами «Різдва Христового» та «Андрія Первозванного».

«Я любив вас усіх, а найбільше любив Україну, певно в тому і є та найважча провина моя…» — співай тепер, Маестро, у Райськім саду. Мало хто знав, або й просто не звертав увагу, що «Яворина», яка була візитівкою співака і принесла йому славу, має назву «У райськім саду».

Співай, Маестро, тепер Ангелам. Свічної вічності твоїй невгамовній і творчій душі…

Щирі співчуття дружині, дітям, онучку Даніелю, рідним, колегам і шанувальникам у всьому світі. Світлої вічності... 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.