Спогади рідних про кіборга Івана Вітишина, який загинув з фото дітей у руках

Іван Вітишин – герой села Велика Лука Тернопільського району. Старший сержант 81 -ї окремої аеромобільної бригади, загинув захищаючи Донецький аеропорт, 19 січня 2015 року, тримаючи в руках фото своїх дітей.

15 січня Івана Вітишина посмертно нагородили орденом «Народний герой України». Спогадами про Івана поділилися мама та двоюрідна тітка. 
- Ми хочемо вірити, що війна, яку наша влада називає делікатно АТО, скоро завершиться. Але те, що залишила вона, її результат, ніколи не зітреться в пам'яті багатьох поколінь, - каже тітка Івана Вітишина  Олександра Шуліга. -  Тому що ті, хто пролив свою кров і віддав свою голову за неньку Україну ніколи не будуть забуті. І правду кажуть, що Бог забирає найкращих. Син моєї сестри загинув в Донецькому аеропорті. Його біографія звичайна, така як і багатьох простих сільських хлопців. Я хочу розповісти про його становлення. Коли він служив в Криму десантником, повернувся, і той армійський дух, дух побратимства в нього залишився до закінчення його життя. Він гордився своїм беретом, своєю формою, гордився десантними військами. Ми жили на одній вулиці з Іванком і наша родина досі називає його Іванком. Щодня проходив повз наш двір. Ніколи не було такого, щоб він не питався: «Як ваше здоров’я, як ви себе почуваєте?»

І коли влітку 2014 року Іванові прийшла повістка, він одразу звернувся у військкомат, продовжує родичка. Тому що його друг, на три роки молодший, тоді служив контрактником у станиці Луганській.  І Іван казав: «Пацан воює, а я буду сидіти дома?»

-  Ми просили його, щоб беріг себе. А він казав: «Що має бути, того не минути». Спершу він був в Констянтинівці, потім в Пісках, потім в Донецькому аеропорті, - каже тітка.  - Ми кожен день знали з його коротких телефонних дзвінків: «Все нормально». І так було до 18 січня. Відтоді не було жодного дзвінка, ми жили в невідомості, в підвішеному стані. Оце були наші новорічні свята. Зараз ми кожен день порівнюємо з минулим роком. Те що ми переживали, ми переживаємо і сьогодні. 

Родина Івана Вітишина пишається тим, що має такого героя.  
- Це фотографія трьох його донечок, з якою він загинув в аеропорті, свідчить про те, що дуже велика була його любов до родини, але мабуть найбільшою була його любов до України, - каже тітка Івана. - І ми будемо розповідати своїм дітям і внукам, що ми маємо такого героя. І за той рік, що пройшов, легше на серці від того, що його не забувають. Відкриті меморіальні дошки в смт. Березовиця, де він проживав та в школі №8 у Тернополі, де він навчався, його іменем перейменовано вулиці в його рідному селі Велика Лука, він отримав державну нагороду - орден «За мужність». І відзнака «Народний герой» - це дійсно велика нагорода і наша родина дякує усім причетним до створення цієї нагороди. Також хочу скласти велику шану всім захисникам України. 

Мама Івана Вітишина пані Марія, яка ледь стримувала сльози на сцені, подякувала усім, хто пам’ятає її сина. 
- Він казав: «Хто, як не я, мамо?». Якби так кожен сказав, то, напевно, війна би вже давно закінчилася,  - каже жінка. - Слава тим хлопцям, які там стоять. Слава тим відважним, які їм допомагають. Дякую всім за співчуття, підтримку і пам’ять про сина. Дякую за таку нагороду, але біль мами, і сльози мами не можна нічим вилікувати. І коли кажуть, чи є може в залі побратими, щоб його представити?... Побратими всі лишилися полеглими там – в аеропорті. Лише один лишився живий з Луцька. Він розповів мені, що Іван завжди підтримував дух усіх. «Якби не він, то всі б давно зламалися, тому що залізо падало, стіни валилися, а ми стояли», - пригадував побратим.

Нагадаємо, 19 – 20 січня 2015 року внаслідок підриву терміналу Донецького аеропорту загинув 51 український боєць. Оборона летовища тривала понад 240 днів. 16 січня в Україні відзначають  День пам'яті захисників Донецького аеропорту. Кіборги витримали, не витримав бетон. Вічна слава Героям!

 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.