Всесвітній день радіо відзначають 13 лютого. Ми запитали тернопільських журналістів про смішні, але реальні історії із їхньої щоденної роботи на радіо.
Історія перша від Наталки Колтун. У радіо-журналістиці працювала 20 років: радіо "Лад", обласне радіо, радіо "Рокс", власкор Українського радіо. Зараз журналістка у інтернет-ЗМІ.
- Страшний сон радійника - запізнитися на прямий ефір. Але кумедних історій було чимало. Всіх згадати не можу. Пригадую, як одного разу я півгодини проговорила з гостею ефіру перед програмою про погоду, життя, дітей, а посаду уточнити забула. Коли пішла заставка, я зрозуміла, що посада цієї пані настільки складна, що я її не вимовлю. Мене кинуло в холодний піт, мусила представити її як працівницю установи. За час програми написала їй записку і вже в кінці ефіру сказала правильно. За радіо сумую, бо в друкованих ЗМІ бракує емоцій, але я часто у своїй роботі використовую навики, здобуті на радіо.
Історія друга від Ірини Моргун, лінійної продюсерки радіомовлення в ПАТ "НСТУ" "Тернопільська регіональна дирекція".
- Радійну справу я розпочинала в Рівному. Працювала в молодіжному колективі, де жартували часто й нещадно. Пригадую, коли мій колега порахував мені погоду математичними прикладами. Приколовся, вийшов зі студії, а далі моя черга працювати. Заходжу, прочитала новини, беру листок з погодою, а там одні обчислення. Вранці - 9+3= Вдень +5-2=.... Навпроти кожного показника відповіді. Все пораховано, повна каша. Я нічого не розумію. Почала, щоправда, потім сміятися наживо. Режисер звів студійний мікрофон. Прогнозу погоди люди так і не почули.
Історія третя від Юрія Кульпи. Колишній журналіст на радіо ТОН 103,5 FM, редактор програми "Вечірній Вояж". Сьогодні прес-офіцер 44-ї окремої артилерійської бригади.
Історія від Тетяни Тарасенко, головного редактора "Радіо Тернопіль". Зараз прецює у прес-службі Тернопільської облради.
- На радіо я працювала близько десяти років. Це великий шматок мого життя і, напевно, найяскравіший за спогадами. Є дуже багато цікавих моментів, які приємно згадати. Багато і кумедних, бо ми працювали в прямому ефірі і відповідно, всяке траплялось. Через це проходять абсолютно всі і це приємні спогади, бо колишніх радійників не буває. Коли є якийсь настрій, важко стримати сміх, слова переплутуєш, не можеш розібрати написаного, було, що і мікрофон падав. Дуже смішно, пригадую, було читати про роботу ЖКГ взимку, коли ми розповідали, як працюють піскорозкидувальні машини. Це слово вже потім було в нас заборонене, його було складно вимовити. Ми казали "на вулицях міста працюють стільки-то розкидачів піску". Але загалом робота на радіо дуже мобілізує та концентрує. Доводилось і хворим працювати, але на час ефіру все забуваєш .
А ви слухаєте радіо? Чи натрапляли на комічні моменти в ефірах? Відповідь залишайте в коментарях.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 39 від 27 вересня 2023
Читати номер
Nick Leonoff
Наталя
David Starr