"Стріляли, а в мене котушка за плечима і я йду, тягну шнур", спогади ветерана про війну

• Пам'ять тих, хто загинув на фронтах Другої Світової війни, вшановували у Парку Слави 8 травня.
• Люди прийшли з квітами, дехто із символом пам'яті - червоним маком на одязі. 

З кожним роком свято втрачає свою значимість, на покладання квітів та вшанування пам'яті тих, хто загинув на фронтах Другої Світової війни, приходить все менше ветеранів, дітей війни та й просто небайдужих людей. 

Відновлював залізницю

Микола Гнатович якраз народився під час війни. Чоловік був залізничником, після війни відновлював залізницю. 

- Війну я пам'ятаю, хоч і був маленьким, - каже пан Микола. - Ті часи були тяжкими. І після війни було тяжко, пам'ятаю, як відновлювалась держава. А цей день пам'яті для ветеранів, дітей війни, людей похилого віку, які пам'ятають тяжкі роки - це свято.

Був зв'язковим на війні

92-річний Олександр Помазан - полковник у відставці. На війні був з 1943 року, був зв'язковим, сержантом. Тоді йому було 18 років. 

- Війна йде, стріляють, а в мене котушка за плечима і я йду, тягну шнур, - каже  пан Олександр. 

Як розповідають рідні ветерана, він мав поранення.

- Він пережив голодування, у нього було важке життя, - розповідає зять пана Олександра . - А в 2017-ому році Президент присвоїв йому звання полковника. Він був керівником ревізійного управління сільського господарства. 

Олександр Помазан родом з Чернігівщини, потім його направили по роботі у Рівненську область, а потім перевели в Тернопіль. 

Вшанувати пам'ять ветеранів разом з паном Олександром прийшла його сім'я: донька з чоловіком та онука з сином. 

Після традиційної молитви та промови представників влади, присутні покладали квіти біля пам'ятника "Материнський поклик". 

 

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google