Такою є ціна нашої перемоги… Прощаються з найкращими друзями Назаром Кирилюком і Віталієм Микуляком

У хлопців менше року різниці, але вони дружили ще з дитинства. Виросли й проживали в одному селі, разом стали на захист України, в один день загинули на Миколаївщині. Віталік вже мав бойовий досвід, а в Назара до початку повномасштабного вторгнення його не було. Це перша і настільки гірка втрата в Білій — в останню путь друзів проводжатимуть теж разом та поховають поруч на Алеї Героїв…

Про це неможливо говорити без сліз. Про це навіть думати без сліз неможливо…

Чортківщина зустрічає своїх Героїв, найкращих друзів із дитинства, які разом стали на захист рідної землі і в один день загинули. Віталіку було 26, Назар — на рік старший.

— Чортківська громада втратила ще двох Українців, ще двох Героїв, ще двох зовсім молодих хлопців, у котрих все життя було попереду… На війні загинули найкращі друзі: 27-річний Кирилюк Назар та 26-річний Микуляк Віталій із с. Біла, — гірку звістку повідомив голова громади Володимир Шматько.

Боже наш, змилуйся…

Хоч і жили на різних вулицях, були найкращими друзями із раннього дитинства. Все і завжди робили разом. Разом двоє молодих ще не одружених хлопців вирішили стати на захист країни. Разом служили у 24-ій окремій механізованій бригади імені короля Данила. На жаль, разом і загинули...

— 12 вересня близько 18 год. вечора під час авіаційного удару в одному із населених пунктів Миколаївщини водій взводу протитанкових керованих ракет Кирилюк Назар та оператор-розвідник взводу протитанкових керованих ракет Микуляк Віталій отримали поранення, несумісні з життям, — повідомили  Чортківській громаді.

Кирилюк Назар Романович народився 8 березня 1995 року у Білій. Був учасником бойових дій. У Героя залишились батько Роман, мама Ольга, сестра Тетяна.

Микуляк Віталій Ігорович народився 11 січня 1996 року в Білій. У Героя залишились  батько Ігор, мама Марія, брат Олександр.

— Добрі хлопці, дружні, вчились гарно, виховані в християнських сім’ях, — згадує староста с. Біла Андрій Грицак. — Вічная пам’ять нашим Героям. Пам'ять про двох найкращих друзів – Назара та Віталія – назавжди житиме у наших серцях. Щирі співчуття родинам…

«Боже наш, змилуйся. Серце обливається кров’ю. Скільки молодих життів нищить проклята орда, — написала Olga Fedortsiv. — Низький уклін вам наші Герої, вічний спочинок вам і вічна пам'ять. Рідним щирі співчуття…»

Дуже дорого дістається нам перемога

— Для когось вони були друзями, для когось братами та найкращими синами, — каже Людмила Поліщук. — Хтось випадково познайомився з ними там, у горнилах війни. Сумна звістка про втрату Героїв Віталіка та Назара сколихнула наше село… Дорога родино, поділяємо ваше горе, сумуємо разом з вами, підтримуємо вас у годину скорботи.

«То не година скорботи, то скорбота на все життя, — для батьків, — каже Liudmyla Bazyshyn. — То не вишколені воїни, то діти... Діти на війні. Страшна ціна...»

— Я знала Назара. Боже, яка втрата… То дуже вихований хлопець, з хорошого роду, — згадує Ольга Копистинська. — Боже, нащо ти забираєш найкращих? Немає слів, щоб висловити співчуття батькам.  

“Вічна пам'ять і царство небесне. Дуже дорого дістається нам перемога, — кажеt Марія Топольницька Пожарнюк. — Війна забирає сміливих, котрі мужньо відстоювали в бою кожен клаптик рідної землі. Український народ про вас не забуде. Співчуття рідним...»

Траурний кортеж з тілами друзів-Героїв зустріли в обідню пору у Соборі верховних апостолів Петра і Павла у Чорткові, невдовзі земляки опустили навколішки у їхньому рідному с. Біла. Їхні хлопці назавжди повернулись додому. І, як кажуть односельці, — такою гіркою є ціна нашої перемоги.  

Поховають Віталіка та Назара у с. Біла 18 вересня — на Алеї Героїв у селі з’являться перші дві могили під жовто-синіми стягами…

Редакція висловлює щирі співчуття батькам, братам і сестрам, родинам, односельцям, друзям й побратимам та всім, хто втратив дорогих людей. Вічная пам’ять, шана і слава вам, Герої…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.