Тепер ти Ангел у Небесному царстві… Тернопільщина прощається з 24-річним Андрієм Мельничуком

• Героя проводжали в останню путь зі всіма військовими почестями. І навіть небо плакало за Андрійком, омиваючи місто й труну дощем…
• У Героя залишились мама Ірина, батько Андрій, сестричка Валерія, дружина Вікторія і двоє маленьких дітей – синочок Максимко, якому ще й трьох рочків немає, і донечка Мія.

— Татко, це мій татко! – малюк на руках у жінки в чорному тягнувся до портрета, перев’язаного чорною стрічкою. На фото Андрій, і в його погляді та голубих очах можна потонути. Поруч горять свічки і стоїть закрита труна, накрита жовто-синім стягом. Невеличка кімната потопає у живих квітах. А малюк Максимко, якому ще й трьох рочків немає, ніяк не може зрозуміти, чому всі навколо в чорному і плачуть. У нього такі ж яскраво-блакитні очі, як і в 24-річного тата Андрія. Малий наче дві краплі схожий на батька-Героя, який назавжди повернувся додому…

На Кременеччині прощаються з Героєм, якому назавжди залишиться 24 роки. Приспущені прапори, гіркі сльози та біль втрати… 29 травня жителі району навколішки зустріли тіло свого земляка, загиблого Героя Андрія Мельничука. Ввечері того ж дня у будинку матері Андрія відправили панахиду. Вранці 30 травня його провели в останню путь.

Андрій Андрійович Мельничук народився 8 вересня 1997 року. Загинув 25 травня 2022 року під час бойового зіткнення на сході України.  

У житті Героя вже був військовий досвід – у 2017 році він був контрактником, служив в інженерному батальйоні. У 2021 році контракт закінчився, і чоловік, вже тепер батько двох діток, 2-річного Максимка і доньки Мії, поїхав на заробітки до Польщі. Напередодні повномасштабного вторгнення російської орди в Україну чоловік повернувся з-за кордону, і вступив до лав Кременецької тероборони.

— Він сам рвався на схід, навіть місяця тут не пробув, і потрапив до Сєверодонецької тероборони, — розповів рідний дядько Героя, учасник бойових дій Валерій Каменярський. — На початку квітня виїхав з Кременця. Зв’язку з ним майже не було, але щоразу, коли надсилав якісь повідомлення, він жартував. Він жартівник у нас по житті. І навіть в таких умовах хотів заспокоїти рідних. Андрійко загинув від кулі снайпера…     

Андрійко... Наш Герой, наш захисник!

Вже від учора - ангел ти на небі.

А батькові слова: «Ми помстимось за тебе!» -

Тепер обов'язок для нас святий!

Біль розриває душу… Загинув випускник нашої школи Мельничук Андрій, написали на сторінці школи, де ще не так давно навчався Андрій.

— Це велика втрата для рідних, для всіх нас, хто пам’ятає цього веселуна та позитивчика, — кажуть у Кременецькій загальноосвітній школи І-ІІІ ступенів №4. — Андрій був справжнім патріотом Батьківщини. Він боронив країну та її громадян. Бився за свободу та територіальну цілісність України. Він Герой, який віддав своє життя за кожного із нас. Щиро співчуваємо близьким захисника. Стоїмо поруч із Вами в біді, схиляємо голови в скорботі. Нехай Господь Бог поселить Андрія в Небесному Царстві, а вам дасть сили та душевну стійкість пережити цю втрату…

У Героя залишились мама Ірина, батько Андрій, сестричка Валерія, дружина Вікторія і двоє маленьких дітей – синочок Максимко, якому ще й трьох рочків немає, і донечка Мія. А ще – дядько і тітка, рідні матері. На матір Ірину було боляче дивитись на панахиді. Перед цим у дворі була швидка. Лікарі намагались бодай якось привести до тями маму, яка назавжди втратила сина. Згодом жінка стояла поруч з труною своєї дитини і, ніби у маренні, тихенько похитувалась. А потім знову зривалась на плач…

— Ми ж не так мали зустрітись, ти ж обіцяв, що ми зустрінемось, ти ж обіцяв… — тітка Аліна Грищук, яка за віком майже ровесниця загиблого Героя, не може стриматись. Дівчина весь час плаче. Окрім родинних зв’язків, вона ще й хрестила Андрієвого сина, — я ж просила тебе, щоб ти себе беріг. А ти мені обіцяв…  

Аліна приїхала із Польщі на похорони свого племінника-Героя. Повернулась з-за кордону і дружина Вікторія, останнім часом вона перебувала там із дітками. Повернулись всі рідні, Андрій знову зібрав їх всіх разом…

— Згасло моє сонечко, згасло, — бабуся Зінаїда Грищук не може стриматись. Від болю й сліз у жінки пропав голос. Вона лишень може шепотіти і весь час плаче. — Твої останні слова були, що дуже мене любиш. Що ти везучий. Й обіцяв повернутись. Спочивай з Богом, мій любий внучку…

30 травня о 9 ранку чин похорону розпочався у батьківському домі. Невдовзі заупокійну Службу провели у Кременецькому Соборі Преображення Господнього. Згодом із Героєм на Майдані Волі прощався і плакав Кременець. Захисника проводжали в останню путь зі всіма військовими почестями. І навіть небо плакало за Андрійком, омиваючи місто й труну Героя дощем…

Редакція «20 хвилин» щиро співчуває матері і батькові, дружині і дітям, всім рідним, землякам, побратимам і тим, хто втратив дорогу людину.  Спочивай з Богом. Тепер ти Ангел у Небесному царстві…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.