Теплі спогади на зустрічі великої родини: товариство "Вертеп" у Тернополі відзначає 30-річчя

Ольга Турчак

Все почалось у далекому 1989 році, коли тернопільська молодь вирішила вийти у місто з вертепом. За три десятиліття товариство стало одним із найбільших у Тернополі, а сотні учасників - однією родиною.
У середині товариства за тридцять років побралось тридцять подружніх пар.

На святкуванні 30-річчя, що відбулось 23 лютого в Українському домі "Перемога", зійшлись вертепівці різних поколінь. Майже всі у вишиванках. Дехто приїхав з-за кордону, хтось - з інших областей. Теплі посмішки та душевні розмови між людьми і справді викликають відчуття, що на свято додому з'їхалась одна велика родина.

Дехто не бачився роками, а хтось зараз живе в одному домі. У середині товариства за тридцять років побралось тридцять подружніх пар. Молодь знайомилася, а потім одружувалася. Їх весілля мають власні традиції. Їхні діти товаришують між собою, а з найближчими "вертепівці" стають кумами.

Відео дня

Світлини із найяскравіших спільних моментів зібрали у фотовиставці, яку представили у холі "Перемоги".

Втрьох на свято прийшла сім'я Окрутних. Вони кажуть, що "Вертеп" і є їх родиною.

- Ми є родина товариства "Вертеп", - каже Олена Окрутна. - Мій чоловік Володимир прийшов до товариства в 1990-му році, а я - через дев'ять років. Тут ми і познайомились, Тут ми співали в церковному хорі, брали участь у різних заходах. Ми тут і одружились. Наші весілля - це завжди особливе дійство. І наші діти тепер - це діти, які не уявляють себе без товариства, не уявляють, що Україна може бути без традицій. Ми зараз підтримуємо усі наші традиції. Вчимо їх бути українцями як нас навчило товариство.

На фото Оксана Окрутна із сином Марком.

- У мене четверо дітей і усі вони мають хресних батьків з товариства "Вертеп", у мене чотири похресники, їхніх батьків я знаю через "Вертеп". Це велика родина, насправді, якою я пишаюсь, - каже тернополянка Віталія Мушій. - Я добре пам'ятаю момент, коли прийшла у "Вертеп". Точніше, це він прийшов до мене. Мій брат прийшов в товариство з 1989 року і тоді репетиції робили вдома. Одна з таких була у мене вдома. Я подружилась із людьми, які були членами товариства, а потім і сама приєдналась до них.

Із давніми друзями на святі побачилась Лідія Борецька. Вона каже, що товариство для неї як дім.

- Ми прийшли у "Вертеп" у 1991-му. То була молодість, яка зробила нас такими людьми, якими ми є зараз, - каже учасниця Лідія Борецька. - Ця повага до рідного, до традицій - все родом із "Вертепу". Це не просто коло друзів. Це люди, які стали дорогими, і навіть якщо роками ми не бачимось, а потім таки зустрічаємося на таких зібраннях - відчуття неймовірні.

У холі Ураїнського дому "Перемога" - виставка виробів народних умільців. Свої вишиванки на виставці представила Віра Гребеняк. Вона - мати одного із хлопців, які започаткували товариство. На сьогоднішнє свято жінка сеціально для онучки вишила нову сорочку.

- Знаєте, коли діти збираються на концерт - то батьки що? Не сплять. Всю ніч шиють костюми. От і я можу пригадати це. Коли хлопці перші рази збирались на вертеп, я завжди шукала якийсь одяг, перешивала, - каже жінка. - Мій син Тарас Гребеняк тоді навчався в педагогічному університеті, і разом з друзями вони одні з перших вступили в товариство. Тут він і знайшов свою дружину. Її звати Оксана. Зараз у них семеро дітей.

Привітав із визначною датою усіх "вертепівців" перший голова товариства Богдан Гордасевич.

Урочистості розпочались із подячного молебню за здоров'я усіх учасників товариства. На службі співав хоч, учасниками якого є самі "вертепівці". Зараз хор щотижня співає у Катедральному Соборі Службу Божу, але також виконує гаївки та є учасником конкурсів та фольклорних фестивалів.

Під час святкування відбулось спецпогашення марки та конверта, присвячених 30-й річниці утворення товариства «ВЕРТЕП».