Тернопіль: у нашої гімназії позаду – 111 років історії

Далеко не всі, хто простує вулицею Коперника, знають, що можуть там запросто торкнутися рукою самої історії. Варто лише підійти до будівлі одного з найстаріших навчальних закладів Тернопілля. 

- Я не тільки тут викладаю, я – ще й випускниця школи №1, яка у 1991-му стала гімназією, - розповідає вчитель географії, керівником гуртка краєзнавства Оксана Бай. – Тому, вивчаючи її історію, відчуваю подвійну відповідальність. За допомогу у цій роботі та дуже корисні підказки вдячна краєзнавиці Любомирі Бойцун.

Учні є гордістю гімназії
Навчальний заклад, правонаступницею якого є сучасна Українська гімназія, заснували ще у 1898-му. Та державна установа мала назву - Українська гімназія ім. Франц-Йосифа І. Лише у 1914-1916-му гімназія не діяла, в її приміщенні був військовий шпиталь.

- Після того, як у 1930-му польський уряд її ліквідував, почала функціонувати приватна гімназія Українського педагогічного товариства "Рідна школа", - розповідає жінка. - У 1939-му заклад отримав назву середня школа №1. За німецької окупації її знову називали гімназією, а з 1944-го до 1991 року - ще раз середньою школою.

Свідчення усіх цих перипетій можна побачити у музеї історії гімназії. Створили його у 2001 р. Там є і архівні документи, і старі фото. Особливе місце в експозиції займають матеріали, пов?язані із випускниками навчального закладу.

- Серед них є вчені, музиканти, співаки і винахідники дійсно зі світовими іменами, - стверджує Оксана Бай. – Назву лише кількох: блаженніший патріарх, доктор богословських наук і сповідник віри Йосиф Сліпий, блаженніші священомученики Микола Конрад і Микола Цегельський, теоретик фізики та хімії Юліан Гірняк, фізик – Олександр Смакула, математик Мирон Зарицький, прозаїк Володимир Гжицький.

Навчалися у гімназії також реформатор української сцени Лесь Курбас, скрипаль Юрій Крах, поети Петро Тимочко і Володимир Вихрущ та багато-багато інших.

- Ці стіни дійсно пам’ятають чимало подій, - розповідає учителька. – Тепер вони є комунальною власністю міста...
 
Майже все було не так
Заклад не відразу діяв у будівлі, що за адресою: вул. Коперніка, 14. І назва у цієї дороги також була іншою, додає співрозмовниця.

- Будівлю на вулиці Стрілецькій зводили протягом трьох років для Вищої Реальної Школи, - додає пані Бай. – В експлуатацію її ввели у 1901-му. Хоча школа мала отримати новий будинок ще з початком 1898-1999 років. Його, згідно із заявою від 21 червня 1895 року зобов’язувалася збудувати Тернопільська міська рада на власній землі і за власні кошти. Те будівництво затягнулося через затримку із виготовленням плану і фінансові труднощі.

Фасад будинку, за архівними документами, — завдовжки 60,2 м. Приміщення свого часу вміщувало 50 класів, каплицю і гімнастичний зал. Будова коштувала 160000 золотих ринських, або корон, вартість земельної ділянки — 15000.

- На той час це було дуже дорого, - додає Любомира Бойцун. – Судіть самі: редактор газети "Громадський голос" у 1893 році, наприклад, одержував 30 золотих ринських на місяць, а вчитель реальної школи за весь рік мав платню 500 золотих. Сажень (1,9 куб м – прим. ред.) дров для опалення коштував 50 золотих ринських. Стільки ж давали за корову з телятком.

Проект, як вона каже, виконала фірма зі Львова. Будівництвом керував тернопільський будівничий Йозеф Огерет. Виконробом був Зигмунд Кендзерський. Роботи йшли доволі швидко. Вже до осені 1900-го будівлю звели і накрили.

- У посвяченні школи 16 вересня взяли участь намісник Галичини граф Леон Пінінскі, бургомістр Тернополя доктор Володимир Лучаківський, директор школи професор Михайло Рембач, - продовжує краєзнавець. – Уже в 1901-1902 шкільному році там навчалися 479 учнів.

Ще одна знаменна дата в історії гімназії - 30 жовтня 1901 р. Тоді новий будинок Реальної школи відвідав митрополит Галицький, граф Андрей Шептицький. Він тоді перебував на Тернопіллі з візитом.

- До речі, актова зала, де впродовж сторіччя зустрічали найшановніших гостей, як тоді, так і тепер розміщена на третьому поверсі, - розповідає Оксана Бай. – Щоправда, поруч із нею колись були кабінети релігії, ручного малюнку, бібліотека №2. Головна книгозбірня містилася на другому поверсі. Поруч – канцелярія дирекції, конференц-зала із вчительською, кабінети геометричного малюнку, фізики та інші. На першому – переважали кабінети природничих наук.

Актова зала одночасно була і шкільною каплицею, тож з південного боку зали був вівтар. В архівних документах Оксана Бай виявила навіть інформацію про те, якого кольору штори висіли на вікнах – в білі та сірі смужки. Натомість стіни у залі були у сіро-зелених тонах.

Основні стіни будівлі, як йдеться в архівних документах, пофарбували у світло-жовтий колір. Підлогу у коридорах майстри вистелили плиткою із теребовлянського каменю. Для обігріву аудиторій служили кахельні печі.

- У середньому подвір?ї був колодязь, з якого насосом подавали воду до вмивальників у туалетах, - додає жінка. – Під час війни його пошкодили, а згодом до будівлі провели центральний водогін.

Спортивний, чи то пак, гімнастичний зал тоді містився у південному крилі будівлі і був одноповерховим, додає учитель.

- Оздоблення коридорів дирекція закладу суттєво змінила у середині ХХ століття, - каже пані Бай. – Так, стіни у вестибюлі розмалював відомий тернопільський художник Станіслав Ковальчук, а між другим і третім поверхами - Дмитро Стецько. Приблизно тоді ж звичайне скло у вікнах на сходах замінили на вітражі.

Нова історія теж цікава
Відродилася гімназія практично в один час із незалежною Україною - в 1991 році. Нині це - Українська гімназія ім. І.Франка, де навчаються близько 700 дітей. Працюють у закладі майже 80 викладачів.

- Діють три профільних відділення: гуманітарне, природничо-математичне та економічне, додає пані Бай. – Крім обов’язкових дисциплін дітям викладають: основи економіки, логіку, світову художню культуру, етику і психологію сімейного життя. Окрім того, наші учні обов’язково вивчають другу іноземну мову, а також основи наукових досліджень.

Особливо активно зовнішній та внутрішній вигляд будівлі почав змінюватися відтоді, як посаду директора обійняв Анатолій Крижанівський.

- Хочеться зробити якомога більше, щоб навчатися тут було приємно нинішнім вихованцям гімназії, приходити сюди подобалося їхнім батькам, а також нашим випускникам, - каже він. – Звісно, ми відчуваємо брак фінансування, який є в освіті загалом. Тому дуже вдячні батькам, меценатам і спонсорам, які докладаються до поліпшення умов навчання у закладі.

Серед останніх надбань, як каже директор, – вітражі у виконанні тернопільського художника Петра Кукурудзи, ремонт актової зали, фойє, класів, коридорів, заміна вікон на пластикові.

Довідка
Адреса сайту Української гімназії: www.gimnasium.te.ua. Заклад має сторінку у мережі "вКонтакті": vk.com/club16030721.

Першими директорами були: Державна гімназія - Маврикій Мацішевський (1898-1900 рр.), Омельян Калитовський (1900-1905 рр.); приватна гімназія "Рідна школа" - Михайло Чубчак (1921-1923 рр.), Никофор Гірняк (1923-1925 рр.).

Директори СШ №1 і відродженої гімназії: Роман Бабад (1991-1992 рр.), Зіновий Личук (1992-1998 рр.), Михайло Ваврикович (1998-2007 рр.), Анатолій Крижанівський – із 2007 р.

РЕТРОФОТО – сайт: tarnopol.te.ua