Тернопіль відвідали українські, польські та білоруські режисери: що вони тут робили?

Вадим Єпур

У Тернополі стартував П’ятий міжнародний кінофорум «Кінохвиля 2025». Впродовж трьох днів містяни можуть переглянути документальні стрічки режисерів з України, Польщі та Білорусі.

До Тернополя завітали такі митці, як Олександр Рябокрис, Марія Булавінська-Ляпіна та Ксенія Голубович. Вони представили свої роботи.

— Тоталітарна система змінює назву – Російська імперія, Радянський союз, РФ, але їхні намагання загарбати та знищити – залишаються, — розповідає голова тернопільської кінокомісії Володимир Ханас. — Фільми, які представлені на нашому кінофорумі, це ретроспектива подій терору від різних режисерів. Також наш форум відбудеться у Чорткові та Дубно, де покажуть фільми про сучасних захисників.

Особливою подією «Кінохвилі» у Тернополі є спецпоказ української картини «Джура-королевич». Головний герой фільму — юний джура Іванко, який у свій 16-й день народження дізнається, що є сином короля Юрія Хороброго. Тепер йому належить очолити вирішальну битву зі Злом.

Відео дня

— У цьому фільмі знімались тернопільські актори. Більшість команди — актори та каскадери, які нині воюють на фронті. Сам фільм вийде на екрани наступного року, — каже Володимир Ханас.

Свої роботи представив український режисер-документаліст, лауреат премії імені Василя Стуса Олександр Рябокрис. З середини 1990-х він працює в Національній телекомпанії України, згодом в об'єднанні документальних фільмів, знімає документальні фільми, переважно історичної тематики.

— Я приїхав до Тернополя, щоб долучитися до «Кінохвилі», показати свої роботи та провести ретроспективу разом з іншими режисерами, — каже пан Олександр. — Серед моїх робіт — фільм про повстання у сталінському таборі, відоме як «Кенгірське повстання». Коли диктатор помер, у різних таборах прокотилася хвиля протестів політичних в’язнів. Ще одна моя стрічка — «Сандармох». Вона розповідає про табір особливого призначення, де у 1937–1938 роках було розстріляно дуже багато політичних в’язнів, серед яких чимало представників української еліти. Їхні розстріли довгий час залишалися засекреченими, і лише наприкінці 90-х років історики змогли відкрити місце поховання.

За словами режисера, подібні заходи є вкрай важливими під час війни, адже вони допомагають усвідомити, хто є нашим ворогом і з ким ми маємо справу, а також вчитися на історичних помилках, щоб знову не допускати їх.

Переглянути фільми можна 18 та 19 вересня у РК «Максим» у парку ім. Тараса Шевченка. Вхід вільний.

Розклад показів:

18 вересня: