- Діти, це ж наші діти! Скільки їх ще має загинути, щоб зупинити ту кляту війну?», - літня жінка у чорній хустині, краєчком якої щомиті витирає сльози, стоїть при вході до храму. Там 16 вересня прощаються з нашим земляком, Михайлом Цимбалістим, який напередодні, 14 вересня, загинув від кулі снайпера в зоні проведення операції об’єднаних сил на сході України.  

Вона ніколи не знала загиблого Михайла, як зізналась журналістові. Просто оплакує людську дитину. Каже, від болю за них всіх, хто загинув за Україну і нас з вами, розривається серце. Прийшла до храму, аби востаннє вклонитись незнайомій дитині, подякувати за мирний Тернопіль, попросити в нього пробачення і помолитись, аби прийняв Господь його душу. 





























Таких людей під Церквою святого Aпостола Петра, де 16 вересня прощаються із Героєм, - сотні. Хто знав його чи родичів. Хто дружив чи ходив в один клас. А хто й просто прийшов востаннє вклонитись воїну…

 «З сумом у серці повідомляємо про загибель під час виконання бойового завдання військовослужбовця Збройних Сил України Михайла Цимбалістого, - йдеться на сторінці Тернопільського обласного військового комісаріату. - Особовий склад військових комісаріатів Тернопільської області висловлює глибокі співчуття родині підполковника запасу Василя Цимбалістого з приводу загибелі сина та підполковнику Василю Лабаю з приводу загибелі брата. Вічна пам’ять полеглому бійцю та Слава Україні! 

Повідомлення про загибель нашого земляка з’явилась в тернопільських ЗМІ та у соцмережах, і буквально за кілька годин під кожним з них десятки коментарів.

“Герою слава!” — промовля земля, “І вічна пам'ять” - плаче Україна. 
«Світла пам'ять Герою. Ніякого прощення не може бути», - пише волонтер Цвітана Гевко.
Коли тіло героя зустрічала рідна Хоростківщина, у коментарях з’явились і віршовані рядки від земляків. Їх опублікував Igor Fedchyshyn. 
Він був найкращим хлопцем на Землі,
був чуйним сином, вірним чоловіком,
безліч двобоїв виграв на війні
в протистоянні з ворогом дволиким...
Його стрічають, наче короля -
по півсела край шляху на колінах.
“Герою слава!” — промовля земля,
“І вічна пам'ять” - плаче Україна…

Провести в останню путь нашого земляка прийшли сотні людей. Чимало черед них і у військовій формі. Ще частина - згорьованих однокласників, адже закінчив Михайло 29 школу у Тернополі. 

- Михайло від початку війни, від 2014 року, брав участь майже у всіх ключових боях та звільнення населених пунктів Донбасу, - пригадують побратими. – Він професіонал, хороший товариш, чуйна людина і великий патріот України.
Загинув Михайло під час бою. За мужність і героїзм його нагородили найвищою відзнакою воєнної розвідки України – Зіркою слави. Її передали родичам.

- Сину, Михайлику, а хто ж мене захищатиме тепер? - голосила над труною тендітна мати. - На кого ж ти вдову лишив? Жінку свою… Ой, Михайлику… Не хочу я тої останньої дороги. Синочку…

Редакція висловлює щирі співчуття родині, братові та всім, хто знав Михайла. Нехай його душа знайде спокій у Царстві небесному. Спи спокійно, Герою…