Тернопільщина втратила Захисників Андрія Южина, Михайла Гориніна та Дмитра Пилипʼюка

• На Донеччині помер військовослужбовець Андрій Южин із села Яструбове. Через рік від дня смерті повернувся додому на щиті житель Бережан Михайло Горинін. Дмитро Пилипʼюк із Підволочиської громади загинув 4 липня 2025 року на полі бою на Харківщині, довгі місяці вважався безвісти зниклим.
• Вічна пам'ять, шана і слава Героям! 

На Донеччині помер військовослужбовець Андрій Южин із села Яструбове. Про це повідомили в Купчинецькій сільській громаді.

— Він відійшов у вічність 28 грудня 2025 року на Донеччині, де виконував бойові завдання, захищаючи Україну, і тільки повернувся з позицій, — йдеться у повідомленні.

2 січня, Андрію мало б виповнитися 49 років... На жаль, війна забирає найкращих.

На світлині Андрій усміхнений і таким він назавжди залишиться в нашій пам’яті.

Щирі співчуття рідним, близьким, побратимам.

​Вічна пам’ять і слава Герою!

Повернувся додому «На щиті»

Через рік від дня смерті Герой повернувся додому на Щиті житель м. Бережани Михайло ГОРИНІН. Про це повідомили в Бережанській міській раді.

Михайло ГОРИНІН народився 26 листопада 1979 року в с. Саранчуки. Навчався в Саранчуківській загальноосвітній школі. Після школи навчався у Бучацькому коледжі, де здобув освіту за фахом «Водій». У 1998-1999 роках проходив строкову службу у лавах ЗСУ.

У 2004 році переїхав на постійне проживання до міста Бережани.

Працював на ТОВ "Христина", за кордоном та на станції технічного обслуговування, де займався шиномонтажем.

18 грудня 2023 року був мобілізований до лав Збройних Сил України.

З 31 грудня 2024 року вважався зниклим безвісти в районі населеного пункту Миколаєво-Дар’їно Суджанського району Курської області. На підставі проведеної експертизи та отриманої постанови було встановлено його особу. Тіло повертається додому, де знайде вічний спочинок.

Він повернувся додому не так, як мріяли рідні, але назавжди залишився в пам’яті як воїн, що до кінця виконав свій обов’язок.

Солдат ГОРИНІН Михайло Михайлович (26.11.1979 – 31.12.2024 рр.), номер обслуги 2 розрахунку протитанкового взводу 3 механізованого батальйону військової частини А**** загинув 31.12.2024 р. під час безпосередньої участі у бойових діях, внаслідок бойового ураження та дій противника, під час виконання ним обов’язків військової служби із захисту України.

Рівно через рік після дня смерті Михайло повернувся додому. Герой, який до останнього подиху залишився вірним присязі, землі та своєму народові.

В смутку та горі залишились дружина, донька, сини, брати.

Чин похорону відбувся 31 грудня 2025 року в Церкві Святої Трійці м. Бережани.

Похоронили Захисника на Алеї Героїв кладовища с. Рай.

Вічна Слава ГЕРОЮ!

У скорботі — Підволочиська громада

29 грудня село Хмелиська схилило голови у глибокій скорботі. Цього дня мешканці провели в останню земну дорогу свого земляка — військовослужбовця, солдата 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади Збройних сил України Дмитра Васильовича Пилип’юка (1993 р.н.).

Про це повідомили в Підволочиській селищній раді.

Дмитро загинув 4 липня 2025 року на полі бою поблизу населеного пункту Вовчанськ на Харківщині. Довгі місяці він вважався безвісти зниклим.

Мати жила надією. Молилась. Чекала. Вірила, що син живий…

Та страшна звістка перекреслила всі сподівання і принесла біль, який неможливо виміряти словами.

Цей дім уже вдруге цього року наповнився жалобою.

Пані Валентина раніше втратила рідного брата — Андрія Шумаду, військовослужбовця, який загинув 10 січня 2024 року і також певний час вважався безвісти зниклим.

Дві втрати. Одна хата. Один біль — на все життя.

Дмитро народився на Хмельниччині. У підлітковому віці переїхав до Хмелиськи, де пройшли його юнацькі роки, де він навчався і зростав. Здобув фах у Підволочиському професійному ліцеї — радіомеханіка та оператора комп’ютерного набору. Батька Дмитро втратив рано.

У селі його пам’ятають спокійним, тихим, світлим хлопцем — людиною з щирою душею і добрим серцем.

Та коли прийшов час — він без вагань став на захист Батьківщини, аби ми мали шанс на мирне й вільне майбутнє.

Прощання було багатолюдним, усі, хто знав і шанував Дмитра, прийшли віддати йому останню шану. Село прощалося зі своїм Героєм у тиші, сльозах і молитві.

Пекучий біль втрати стискає серце, бо війна щодня забирає найкращих — тих, хто мав жити, будувати, любити і вести Україну до розквіту.

Нехай світла пам’ять про Захисника Дмитра Пилип’юка буде сильнішою за смерть і назавжди залишиться в серцях рідних, друзів, бойових побратимів та всіх, хто його знав.

Вічна пам’ять і слава українському Воїну.

Царство Небесне Герою.

Слава Україні! Героям Слава!

 

Читайте також:

«На щиті» до рідного дому повертаються Герої з Чортківщини Володимир Судак і Олександр Навозняк

Війна забрала життя Героїв Ярослава Вовчука та Степана Дубляниці

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.