Назва цієї вулиці у Центрі пов'язана із Камінною горою, пагорбом, на схилі якого тепер стоїть будівля облради та обладміністрації. У наші дні Камінна - тупикова, хоч ще до початку 1980-го р. нею можна було вільно спуститися до теперішньої вул. Грушевського.
- Забудова, що збереглася, належить переважно до ХІХ століття, хоч до війни, імовірно, там стояли і давніші будинки, - розповідає краєзнавець Любомира Бойцун. - Цю вулицю інтенсивно бомбардували під час боїв за Тернопіль у 1944 році, бо на ній був район “тільки для німців”.
Довоєнне обличчя вулиці визначали навчальні заклади - тут у свій час діяли жіноча школа ім. св. Ядвіги, жіноча школа ім. Гофманової, а поряд - на вул. Петра Скарги, 1 (тепер вул. Опільського - прим. ред.) - чоловіча школа ім. Конарського. Згідно з довідником адрес 1929 р., школа Гофманової та св. Ядвіги діяли на Костюшка, 2 - там само, де тепер школа №5. Директором першого закладу на той час була Софія Гогоєвич, а другого - Євгенія Мандрицька. До слова, шкільний будинок первісно задумали як лічницю для душевнохворих. Його звели у 1857-81 рр. Одразу після Другої світової в будівлі діяла школа №4.
Одначе найцікавішою на Камінній була таки Українська державна гімназія, будинок якої стояв за сучасною школою №4, на вул. Костюшка, 11.
Навчалися Стецько і Сліпий

Історія української гімназії почалася у 1898 р., але на Камінну вона переїхала 18 листопада 1911 р. Уже під час російської окупації Тернополя у Першій світовій війні в гімназійному домі розташували військовий шпиталь, а в часи ЗУНР — окремі урядові установи. Зрештою, заклад відновили, але польська влада закрила його у 1930 р. Натомість відкрили польську державну жіночу гімназію, що з 1936 р. мала ймення Пілсудського.
Довоєнна історія української гімназії - 32 роки з перервами. Одначе з неї вийшли багато свідомих українців. Саме там навчалися патріарх УГКЦ Йосиф Сліпий, голова Антибільшовицького блоку народів і проводу ОУН-бандерівців Ярослав Стецько, режисер та актор Лесь Курбас, письменник і перекладач Володимир та засновник ветеринарної біохімії в Україні його брат Степан Гжицькі, режисер та актор Мар'ян Крушельницький. Закінчили українську гімназію також громадський і політичний діяч, журналіст Василь Мудрий, історик церкви і права, засновник і перший голова Американського відділу НТШ Микола Чубатий, письменник та журналіст Роман Завадович, фізик і винахідник Олександр Смакула та багато інших відомих українців.
Музична школа — у домі Повітової ради і ощадкаси
- Діяли на Камінній Повітова рада і Повітова ощадна каса. Тепер у цьому будинку - музична школа, - говорить Любомира Бойцун.
Згідно з довідником 1929 р. установи мали адресний №4.
Водночас розташовувалися на Костюшка і прості помешкання. Зокрема, жили тут у різні часи директор школи ім. св. Ядвіги Володимир Сатке, вчителька Владислава Базяк, шкільний інспектор Станіслав Блонський, урядовці Станіслав Балага, Бенно Бергталь і стельмах Йосип Бугно - перелік можна продовжувати.
А от у домі на куті сучасних Камінної та бульв. Шевченка народився письменник і педагог Юліан Опільський. Справжнє ім'я нашого земляка Юрій Рудницький, а його батько Лев був вчителем гімназії - викладав географію.

У 1898 р. Юрій залишився круглим сиротою і “пробиватися” у житті йому допомагала старша сестра, піаністка і музичний критик Софія Дністрянська. Юнак навчався у Львові та Граці, що в Австрії, мандрував Італією, Грецією, Єгиптом. Відтак у 1918 р. під псевдо Юліан Опільський він видав повість “Іду на вас. Історичне оповідання з часів Святослава (960-972)”. Потім з'явились “Опирі”, “Сумерк”, “Поцілунок Іштари”, “Хрести й ідоли”, “Дух степу” тощо. Помер Юліан Опільський у Львові у 1937 р.
Уже у 1944-му Камінну поруйнували. А відбудовувати її довелося полоненим німцям - радянська влада залюбки використовувала дармову робочу силу в'язнів.