У власному будинку має студію та дві барабанні установки. Юрист за фахом, юнак захопився дослідженням історії рідного міста. У січні цього року створив краєзнавчий Інтернет-портал, в якому збирає документальні розвідки про Тернопіль, а це чисельна кількість фото та відео, давні карти, книги та інші матеріали. 1 лютого 2011 року разом із друзями створив аматорський фільм про історію Тернопілля. Тепер шукає однодумців, щоб реалізувати ще кілька своїх історичних проектів. Зокрема, створення 3D- карти старого довоєнного Тернополя.
Обидва захоплення не дають йому великих матеріальних прибутків. Однак молодий чоловік переконаний, не все вимірюється грошима. Щасливий, що займається улюбленими справами.

- Коли та як зацікавився музикою?
- Слухав музику з дитинства. Батько грав на гітарі, акордеоні, у нас вдома було багато платівок. Пригадую, як спочатку захопився творчістю російських гуртів "Любе" та "Кіно", потім перезаписував на касети Тараса Чубая та Pink Floyd. У мене тоді була велика дитяча мрія - заробляти на прожиття музикою. Я навіть хотів піти у музичне училище. Але, мабуть, добре, що не вийшло. Адже доволі часто стається так, що традиційна освіта відбиває бажання грати. Улюблене заняття змінює колір та стає нецікавим. А для мене музика залишається яскравою та улюбленою справою, яка чудово співіснує з іншими моїми захопленнями.

Смакує різна музика
- Чому вирішив грати на барабанах, а не на іншому інструменті?
- Спочатку ми із братом грали на гітарах. Але зважаючи на те, що знайти гітариста в Тернополі простіше, ніж барабанщика, мені довелося освоїти друге. Цей вибір був абсолютно неусвідомленим і випадковим. Лише із роками я збагнув, що відбулося.

- Спочатку був гурт “Вогні Цитаделі”, потім “Сержант Блюз”... У тебе змінилися музичні смаки?
- Ні, смаки не змінилися, а лише доповнилися, стали більш окресленими та чіткими. Я слухаю різну музику. Ці проекти є своєрідним етапом у розвитку мене як людини, а потім уже як музиканта. Є кілька гуртів, які я слухаю “у всі часи”. Все інше з’являється так само, як у наше життя приходить новий день, місяць чи рік.
Шлях від альтернативи до блюзу був складним і тривалим. Лише 26 лютого цього року, вперше за останні десять років, ми дійшли до теплих концертних залів та такого ж внутрішнього комфорту. Донедавна “Сержант Блюз” був виключно комерційним кавер-проектом, тобто роботою. Завдяки цьому проекту мені вдалося реалізувати дитячу мрію - заробляти музикою... “Вогні Цитаделі” - це більше для душі, там більше місця для творчості. До речі, скоро з’явиться ще один музичний проект, в якому я візьму участь...

- Плануєте випустити диск?
- Наразі я не бачу в цьому потреби. Випуск фізичних дисків в Україні є збитковою та беззмістовною справою. Хочеш заявити про себе і свою творчість - розмісти пісні на власному сайті чи у соціальних мережах. Саме тому восени 2009 року в неті ми розмістили дебютну платівку “Вогні Цитаделі” під назвою Initium.
- Чи граєш ще на якомусь музичному інструменті, окрім барабанів?
- Граю на гітарі. Вдома у мене своя маленька студія - там тренуюсь, працюю, записую музику. Маю акустичну барабанну установку та електронний сет.
Збирає фото про Тернопіль
- Де зараз найбільше проявляєш себе?
- В історії. У січні 2011 році створив історичний портал tarnopol.te.ua. У минулому я навіть не міг уявити, що буду цікавитись історією. Ні для кого не секрет, що історія, яку подають у школі, лише зрідка цікава дітям. Думаю, тернопільським школярам варто розповідати про вулиці, якими вони ходять, про те, що бачать щодня, аніж акцентувати увагу на подіях, про які вони, напевне, ніколи не згадають. Треба починати з того, що під ногами, навколо нас.
- З якими труднощами зіткнувся під час досліджень?
- Найбільша проблема - це відсутність системності. Є багато цікавої та унікальної інформації, яка потребує впорядкування. У Тернополі досі не було сайту, який містив би таку велику кількість історичних матеріалів про Тернопіль. Тому, зізнаюсь, є труднощі з організацією. Важко знайти однодумців, які серйозно та відповідально працювали б у цьому напрямку. Це доволі масштабний та дорогий проект, мабуть, саме тому за нього взявся такий альтруїст як я, а не бізнесмен, який добре розуміє фінансові ризики. Саме матеріальний чинник гальмує реалізацію багатьох ідей. Зокрема, створення 3D-карти старого Тернополя.
- Як “відсіюєте” інформацію?
- Жодним чином не відсіюю. Історіографія всіх періодів є цікавою. Читач має змогу ознайомитися із діаметрально протилежними точками зору. Кожна сторона має право дати свою оцінку подіям. Пошуком історичних істин нехай займаються професійні історики.
Сайт дає чітку картину бачення того, що було, що ми втратили і що можна відновити. Окрім того, історичний портал дає можливість краще розвивати інфраструктуру міста, будувати цікаві проекти, вигідно презентувати місто.
- Розкажи про ідею зняти фільм про Тернопіль...
- Кілька місяців тому ми зняли аматорський 56-хвилинний фільм про історію Тернопілля. На основі досліджень маю ще кілька ідей. Однак знайти потрібних людей складно. Тому такі проекти, на жаль, не на часі.
Треба “розбудити” місто
- Ти навчався на юриста. Чому не працюєш за фахом?
- Таке рішення я прийняв, коли мені було 14 років. Напевне, людина в такому віці не може сповна усвідомлювати чому обрала ту чи іншу професію. Тому, коли навчався на останньому курсі, зрозумів, що юристом не зможу працювати. Конфліктне середовище, чужі негаразди, паперова робота, рутинність - це не для мене.
- Чим заробляєш гроші сьогодні?
- Тільки музикою. Свого часу розробляв веб-сайти, мав свій музичний магазин. Заробляв тим, що вмів та любив. Не хочу зраджувати своїм принципам. Тому сьогодні маю намір заробляти історією.
- Любиш експериментувати? Який проект наступний?
- Так, люблю. Без матеріальної бази зараз важко щось створювати чи просувати. Я зараз взагалі не бачу яскравих проектів - мистецьких, музичних. Не бачу знакових подій, які будуть згадувати через кілька років. Тернопіль дуже повільно розвивається у творчому плані. Можливо, це пов'язано із певним духом часу, в якому ми живемо, можливо, в периферійності нашого міста. Не знаю, скільки має пройти років, щоб “розбудити” Тернопіль. Люди дбають про те, щоб поїсти, як поїхати в село та попрацювати на городі. У нас непогані перспективи, але мало людей, які хочуть працювати на перспективу.

Має рідкісні кактуси
- Які маєш ще захоплення, окрім музики та історії?
- Близько десяти років вирощую кактуси. Колекції налічує понад двадцять видів. Частина із них родом із кримських оранжерей. До речі, ототожнення кактусів виключно із "колючками" є помилковим.
- Кактуси невибагливі, тому не потребують особливого догляду. Окрім того, їх радять ставити біля комп'ютерів. Саме ці переваги кактусів серед інших кімнатних рослин?
- Ці “переваги” - не про кактуси, це помилкові твердження. Не потрібно ставити рослини поряд із монітором, адже вони не забирають випромінювання, а через брак світла погано ростуть. Вони, як і інші рослини, потребують ретельного догляду. Кактуси дуже чутливі до надмірного поливу та прямих сонячних променів. Перше спричинить гниття, а від сонця утворять так звані опіки. Щодо переваг, то мені подобається як вони цвітуть та пахнуть.
- Чому почав колекціонувати кактуси?
- Колекціонером себе не вважаю, бо у такому випадку треба мати хоча б сотню видів. До того ж справжні колекціонери кожну рослинку знають “в лице”. Зацікавився ще у студентські часи, знайомий мав чимало "колючок". У нього тоді було близько 100 видів рослин.
Розмовляла Анеля ПРОТАСЕВИЧ, 0-68-105-76-32, anelya.protasevych@gmail.com
Біографія
Тарас Циклиняк народився 6 березня 1988 р. у Тернополі. Навчався у школі №12. З 2002 р. - у Тернопільській філії Міжрегіональної академії управління персоналом, спеціальність “юрист”. У 2008 р. працював на тернопільському державному радіо “Лад”.