Богдан Логвиненко розпочав створення проекту 2,5 роки тому з простої ідеї презентувати Україну світові.

- Я подорожував дуже багато світом і іноземці часто запитували звідки я приїхав. Коли я казав, що з України, то чув у відповідь : « А де це? Що ти можеш розповісти про свою країну?», - розповідає хлопець. - Я розумів, що окрім визначних катастроф і кількох відомих футболістів, боксерів, нам немає що розказати. Це не тому, що цього немає, а тому що ми не вміємо себе презентувати. Власне з цієї ідеї з’явився проект Ukraїner.

Богдан каже, що спочатку уявляв, що буде робити це все сам, писатиме тексти, буде фотографувати на телефон і відсилати своїм друзям за кордон. Але потім з’явилась волонтерська форма і до проекту долучились понад 200 людей. Це оператори, фотографи, монтажери і багато інших людей. Кілька днів тому Інтерсіті почав транслювати ці відео.

- Ми всі величезною командою робимо те, що зазвичай у розвинених країнах робить сама країна, наприклад, міністерство туризму. У нас такого немає, тому ми робимо це самі, так як ми це бачимо, тому в нас адміністративний поділ, таким, як ми його бачимо, яким його зробила історія.

Знімальна група їде в експедицію по Україні і шукають звичайних людей, про яких можна розповісти у себе в сюжеті. Оператори живуть по кілька днів у сім’ях, щоб створити повноцінний ролик.

- Основною ідеєю було знімати відео про звичайних людей, які надихають, які живуть своїм простим життям і зазвичай їм не потрібен піар, рекламу, тому з ними іноді дуже важко домовитися про інтерв’ю чи про якусь зйомку.

Нещодавно група зняла сюжет про співи на Поліссі. Але поки що не готова фінальна версія цього відео. Власне, це чотири села, чотири родини, які продовжують співати, бо раніше на Поліссі люди були дуже співучими.

- У них і досі зберіглась своя говірка. Це те, що насправді захоплює багатьох іноземців, які шукають таку автентичну культуру і приїжджають саме за нею в Україну. Зараз села практично вимерли, але традиції все ще зберігаються. Ми мали неабияку можливість це все зафіксувати і показати для майбутнього, якщо хто небудь захоче це відтворити.

Хлопець розповідає, що люди не розуміють чому їх хочуть знімати, не розуміють цінності свого

- Вони готові накрити нам стіл, розказати історію про своє життя, але вони не розуміють чому ми просимо їх співати. Це ще одна місія нашого проекту, яку ми усвідомили уже в процесі. Ми зрозуміли, що є підтримкою для таких людей, можемо показати їх зі сторони і надихнути продовжувати займатись далі своєю працею.

Богдан пояснює, що вони відкривають зовсім іншу Україну і не намагаються її якось прикрасити. Вони хочуть показати людей такими, як вони є насправді. Ці історії виходять одразу з 5-6 доріжками субтитрів 6-ма мовами.

- Нас надихає, коли ми показуємо одну історію, а вона провокує появу іншої. Нам дуже багато пишуть, що після перегляду історій, люди для себе розуміють, що потрібно займатись якоюсь своєю справою. Також люди, які є нашими героями бачать себе зі сторони і для них це є величезною цінністю.