Тернополяни на Великдень купують великі сімейні кошики та маленькі для дітей

Необхідний атрибут Великодніх свят – плетений кошик, в якому несуть святити до церкви паску, крашанки, сіль, хрін, масло, ковбасу та інші продукти. їх прикрашають барвінком, а інколи штучними квітами та стрічками.

Найпопулярнішими є кошики, які плетуть із лози та рогози. Їх цінують за екологічний та натуральний матеріал, ручну роботу. Перевагами є те, що вони міцні та легенькі, невибагливі у догляді.
Оздоблюють матерією
Тернополяни збирають не тільки сімейні великі кошики, але й готують маленькі - для дітей.
- Приїдуть до мене на Паску діти з Львівщини. Наш кошик уже відслужив своє, тому прийшла купити новий - більший, - розповідає тернополянка Лілія Марченко. – Приглядаюсь і до маленьких корзинок. Адже моя внучка цього року вперше піде святити свою маленьку пасочку. Хочу вибрати і для неї дитячий кошик.
Маленькі корзинки майстри із Закарпаття продають за 20-25 грн, за середні кошики просять 45-50 грн, за найбільші хочуть 60 грн. Переконують, що цього року вони дешевші, ніж торік, на 5-15 грн.
- Люди підходять та йдуть. А ті, що купують, - торгуються, - розповідає продавець Оксана Ігнатієва, яка привезла до Тернополя сотню кошиків із Закарпаття. – Не мають грошей зараз люди. Тому ми й спускаємо ціни.

Кошики, які продають у супермаркетах міста, від 25 до 60 гривень дорожчі. Вони різняться не тільки формою, а й кольорами та оздобленням.
- Ходила і милувалася тими кошиками. Є з чого вибрати, але ціни кусаються, - журиться Марія Крапка. – Мені найбільше сподобалися білі великі корзини, які оздоблені по краях яскраво матерією. Але давати 119 грн за таку — шкода.
Плетені корзини надихають тернополян на авторські роботи. Дехто експериментує над матеріалом – виплітає з матерії.
- Мама традиційно щороку випікає паски, старша сестра робить писанки, а я вирішила спеціалізуватись на корзинах, - зізнається Марта Зарічна.
Дівчина знайшла в Інтернеті схеми, як плести корзини з лози. Однак необхідних матеріалів для роботи у Тернополі не було.
- Щоб зробити плетений кошик - не треба особливої техніки, дорогих пристроїв. Все роблять руки перевіреним дідівським способом, - продовжує дівчина. – Для роботи підходить звичайна лоза. Але ж її треба заготовити влітку, обробити восени. А де все це взяти весною дівчині з міста?
Дівчина вирішила експериментувати із матеріалом. Оскільки не знайшла лозу, замінила її кольоровими клаптиками тканини.
- Для каркаса взяла товсту білизняну мотузку — вона міцна, - розповідає дівчина. – Підібрала тканину строкатих кольорів, зробила із неї смужки, зшила їх в одну довгу смужку. Обмотала мотузку тканиною. Із витків мотузки сформувала кошик, пришивала виток за витком. Вийшов яскравий великодній кошик, якого не має ніхто.
Кошики носять діти
А от Ірина Перешлюга віддає перевагу класичним кошикам.
- У нас є один великий кошик. Але вирішила купити ще один маленький для доньки Єви, - розповідає молода жінка. – Торік придбали їй корзинку з великим ручками. Але в ній, як виявилося, нести продукти дуже незручно.
Тернополянка власноруч пече паски та розмальовує писанки, які складає у кошик. Для своєї маленької доньки вона приготує невеличку пасочку, а яйця розмалює звірятами.
- Там будуть пташенята, звірята, сонечко, ялинка, - продовжує жінка. – Деякі з них поставимо у кошичок разом із пасочкою та шоколадним зайцем. Кошик легенький, тому, переконана, донька зможе його нести самостійно.
Вибирала новий кошик для всієї родини і тернополянка Оксана Кованець.
- Вони всі мало чим різняться. Для мене важливо, щоб не були фарбовані. Тоді вони мають особливий приємний природний запах, а не штучний, - розповідає жінка. - Мене не цікавлять кошики, розфарбовані у червоне та біле. Може, зараз так модно. Але я такі не хочу.
Не сподобався за формою жоден із кошиків тернополянці Людмилі Гетьман.
- Виглядають вони ненадійно, - каже жінка. – Мій старий кошик був щільний, мав щільніший узор, а ці – як з павутинки. Той був дуже міцний, прослужив більше 20 років. А зараз майстри поспішають, думають, аби більше наплести та продати.

Продавці заперечують: їхні кошики нічим не гірші від тих, які плели їхні батьки.
- Все, як сто років тому — для хорошого кошика треба тільки лозу та руки майстра, - сміється Михайло Бучкан із Закарпаття, в родині якого з покоління у покоління плетуть кошики. - Думаю, кошики будуть актуальні ще через сто років. Тому наші діти та внуки зможуть заробляти ними на хліб.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google