Тернополяни освячують кошики на Спаса: репортаж з місцевих храмів
Яблучний спас або Преображення Господнє відзначають віряни 6 серпня. Зранку в цей день у місті велелюдно: усі спішать до церкви з кошиками. А ви вже освятили? Залишайте фото свого кошика в коментарях.
Тернополяни святкують Преображення Господнє за новим церковним календарем. У народі цей день називається Яблучний спас. По традиції, зранку віряни йдуть до церкви на службу і освячення букетів та кошиків з фруктами. Шукайте себе та знайомих на фото!
Від ранку у місцевих храмах проходять служби. Багато тернополян прийшли на службу цілими сім'ями. Чимало людей одягнули вишиванки та взяли кошики і букети на освячення.
Наші журналісти побували у Катедральному соборі, Церкві Різдва Христового та Церкві Успення Пресвятої Богородиці.
Більше фото та відео дивіться у Telegram-каналі «20 хвилин».
Поки біля Катедри звучить молитва і віряни очікують освячення кошиків, на ремонт автівки збирає кошти ветеран Валентин.
Автівку з ремонту вже забрав, далі вона поїде на Донеччині.
«На даний момент пригнав автівку, її відремонтували, не вистачає на оплату за ремонт 19 тисяч 200 гривень. І також потрібно придбати пальне, щоб транспортувати автівку в Донецьку область. Бригада «Помста», спецпідрозділ «Фенікс», автівку потрібна для евакуації бійців, доставки БК», — пояснив ветеран.
А що ви поклали у свій кошик сьогодні для освячення?
Читайте також:
Яблучний спас або Преображення Господнє: що сьогодні святкуємо, що освячуємо та які заборони
450 тис. гривень, які рятують життя: у Великій Березовиці збирають на техніку для бійців
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
567 ударів по 16 населених пунктах Запорізької області: є загиблі
Двоє людей загинули, десять дістали поранень, у тому числі четверо дітей, внаслідок обстрілу рф цієї ночі.
15 повідомлень про руйнування квартир, нежитлових будівель, приватних будинків, складських приміщень, сільгосптехніки.
Утім, у народній традиції це свято часто називають «яблучним Спасом». І хоча подібне найменування вкорінилося в культурі, варто серйозно замислитися: чи може Божественне Преображення звужуватися до яблук? Чи дозволено спрощувати велику тайну до звичаю освячення плодів?
Звичай приносити перші плоди до храму справді древній і шанований. Ще у Старому Завіті, як читаємо в Книзі Вихід, Господь заповідав Ізраїлю приносити «первістки плодів землі» (Вих. 23:19) як жертву подяки. І в цьому — істинний сенс освячення: не в тому, щоб плоди стали «святішими», а щоб серце людське стало вдячнішим.
Святий Іоан Золотоустий навчає: «Коли приносиш дар Богові, приносиш не Йому, як потребуючому, а собі, як потребуючому милості. Бо жертва — не в плоді, а в намірі» (Бесіда на Євангеліє від Матвія).
Із Візантії на Русі прийшла традиція благословення винограду саме на свято Преображення, адже цей плід встигав дозріти до серпня. Проте на Русі виноград був рідкістю, і його місце зайняли яблука — плід, найпоширеніший і найдоступніший. Але варто визнати, що така заміна була лише культурною адаптацією, а не догматичним чи літургічним визначенням. І саме тому освячення яблук — це добрий і благочестивий звичай, але не частина самої суті свята.
Святий Григорій Палама, пояснюючи суть Преображення, писав: «Господь показав не інше, ніж те, чим Він завжди був, але що було приховане. Преображення — це не зміна Бога, а зміна сприйняття апостолами» (Слово на Преображення).
Тож яке місце тут займають яблука? Ніяке — якщо ми говоримо про догматичну суть. А якщо про побожну практику — тоді це жест вдячності, не більше. Освячення плодів не має магічного змісту. Воно не «робить» яблуко святим. Воно є символом нашої подяки Богові за те, що ми живі, що земля родить, що життя триває.
Називаючи Преображення «яблучним Спасом», ми ризикуємо втратити саму висоту події. Бо де ще в Євангелії Христос так явно відкриває свою славу? І замість того, щоб з трепетом споглядати цю таємницю, людина думає про те, коли можна їсти яблука.
Свято Преображення — не день коли можна їсти фрукти, а день, коли ми, як і апостоли, можемо побачити сяйво Божества. Воно відкривається не через кошики з плодами, а через покаяння, через участь у Божественній Літургії, через Святу Євхаристію. Бо справжнє преображення — це не зміна кольору яблук, а зміна серця.
Тому, говорячи мовою Церкви, ми маємо відмовитися від традиційного найменування. Спас — це Христос, Спаситель, а не улюблений сорт фрукту. Спрощення назви — це спрощення віри. Сьогодні, коли кожен має доступ до Писання, до пояснень отців, до богослів’я — ми не маємо виправдання, аби залишатися на рівні «медового», «яблучного» чи «горіхового» Спаса. Ми покликані до преображення — не лише у час свята, а й в період всього життя.