Що приховує підземелля тернопільської торговиці

- Хоч тема тернопільських підземель трохи й притихла, але вони нікуди не поділись і вперто чекають свого часу. Сподіваюсь, колись таки вдасться провести їх ґрунтовне дослідження і відкрити їх для світу та дати можливість тернополянам доторкнутись до давньої історії рідного міста, - пише Андрій Кір. 

Як все починалось

Бум із зацікавлення цією темою припав на 2016-2017 роки, після того, як я опублікував на сайті міськради петицію з проханням провести дослідження тернопільських підземель та розробити туристичні маршрути. Тоді отримав відписку в стилі: "нема спеціалістів, займайтесь самі". Так і зробили, благо, що знайшлося багато однодумців, які згодом організувалися в ГО City Project.

Зробили ми немало. Перебрали купу інформації, облазили весь історичний центр з підвалами, добряче намахались лопатою на розкопках, намотали купу кілометрів з георадаром. Нарешті тернопільські підземелля перестали бути міською легендою і зараз, окрім доступних для туристів підвалів Замку та Катедри, в окремій папочці чемно чекають свого часу фото і відео тих тунелів, які, наче кровоносна система хитро переплітаються під тернопільськими вулицями.

Отже, як ви зрозуміли - назбиралося багато досі неопублікованого матеріалу, час для оприлюднення якого, настав.

Так сьогодні мова піде про Майдан Волі.
Для мене - це найцікавіша та найперспективніша локація, адже за свою історію він ніколи не забудовувався, а отже зберігає під собою купу таємниць, які ми зараз трохи привідкриєм.

Історія торговиці

Для початку розберемося з локацією:
"Здавна неподалік старовинного замку, в центрі старомістя, почав формуватись майдан. Місто розвивалось, розширювались його торговельні зв'язки, щорічно відбувались традиційні ярмарки. Майдан, що примикав до ринку, став місцем проведення традиційного великого ярмарку-розпродажу коней. Звідси й найдавніша його назва — кінська торговиця. Згодом із формуванням нових міських вулиць це місце перетворюється у центральну площу, яку спочатку називали Костельною.

У цей час біля ринку, неподалік замку, споруджувався новий парафіяльний костел, про що свідчила назва колишньої вулиці Фарна (від старопольського фара-парафія). Костел був знищений під час грабіжницьких турецько-татарських нападів, а на його місці виросли нові будівлі. Ще раз змінює свою назву площа із початком будівництва домініканського костелу і монастиря. Тоді межі майдану дещо розширились і він примкнув до самого монастиря (нині частина вулиці 1 Травня — від площі Свободи до будинку № 12). Домініканська площа сягнула приблизно меж нинішньої площі Свободи і була одним із красивих місць Тернополя. У 1895 році тут було розбито міський сквер, посаджено дерева. Як і все місто, площа й навколишні будинки зазнали значних руйнувань під час першої світової і другої світової воєн."

Підземелля майдану. Свідчення очевидців

Щодо підземель, то по даній локації знаходимо свідчення старожилів:

Володимир Кучерський: “Я також бачив підземні ходи і ними ходив. Було це у повоєнні роки. Тоді я служив у взводі мінерів, і перед нами поставили завдання перевірити підвали і подивитися, чи не замінували німці будинки. І всюди підвали як підвали, а в ощадкасі (там, де нині Рагс. – Авт.) з підвалу сходи ведуть ще нижче. Ними ми спустилися у велике приміщення у вигляді кімнати, викладене білою плиткою. В ньому було кілька дверей, за якими тягнулися коридори, – вони то звужувалися, то розширювались. Ми пішли одним коридором і вийшли біля аптеки (та, що біля магазину “Ласунка”. – Авт.). Там поряд була тюрма, і коли ми йшли, то чули за стіною крики, як перемовлялися між собою наші хлопці. Потім почули, як зайшов караульний і крикнув: “Ану, тихо!” Коли ми вийшли, нас оточили люди в мундирах (мабуть, кагебісти). Ми пояснили, що ми мінери. Тоді нас звідти вигнали і сказали, щоб більше нас тут не було, і потім відразу цю ділянку, біля тюрми, було завалено так, що не можна було пройти.
Повернувшись до центральної ощадкаси, ми пішли іншим ходом і піднялися там, де зараз корпус медакадемії (на майдані Волі. – Авт.), потім вийшли біля загальноосвітньої школи №6, знову спустились і вже вийшли біля Надставної церкви.
Із підвалу ощадкаси можна було потрапити на залізничну станцію і вийти навіть за нею, за містом. Біля самої ощадкаси можна було заблукати – кімнати звужувались у коридор, який згодом теж закінчувався кімнатою з кількома дверима, – своєрідний лабіринт. Тунелі були високі (десь у середній людський зріст), завширшки близько 1,5 м, хоч інколи розширювалися до 3-4 м, дихати в них було неважко. Тут можна було знайти якісь речі, добротні ліжка, на які німці клали своїх поранених. Цікава річ – під час війни підземні ходи слугували схованками як місцевим жителям, так і німцям…”

В одному з джерел, до речі, теж зустрічав свідчення, що колись одна з працівниць ощадкаси провалилася під землю внаслідок обвалу підлоги в підвалі. Тоді ж до їхнього здивування відкрилися підземні ходи, які вели в напрямку майдану Волі.

Богдан Демчук: "Дуже цікаву картину в той час я на власні очі спостерігав поблизу сучасного готелю “Тернопіль”. Іде віз з льодом, який підвозили до овочарні, а відразу за ним провалюється земля. Поряд з наляканим обличчям біжить чоловік і за ним теж усе провалюється. Тоді поляки почали копати в тих місцях і виявили три поверхи ходів під землею (поблизу магазину “Каштан”), але вони вже були сильно замулені…"

В документі з грифом "Оглашению не подлежит", складеному "Начальником Инспекции Городского контроля по Тернопол. обл., який вважається чи не основоположним в історії про тернопільські підземелля, знаходимо таке:

"При проверке старины и Зодчества по Тернопольской области выяснилось, что Тернополь имеет подземные ходы в древней части города. Одновременно выяснилось, что город имеет большую древность, чем основания его Яном Тарновским в 1540 году."

"Распределение самих ходов вполне соответствует историческому преданию, что Тернополь стоился на основе созвездия Орион, т.е. 5-ти конечной звезды. По плану все старинные здания так и расположены 5-ти конечником немного вытянутым в сторону церкви на ставу. Эти здания нижейдущие: Замок Тарновского (Замкова,12), церковь на ставу, еврейская синагога, костел доминиканский (Сагайдачного,14), церковь Родждества Христова (Руська,22). Это подтвердилось проверкой устоявших древних, теперь уже несуществующих башен."

"Таким образом определяется на основе вышеизложенного, что старая часть города – по улице Низша Подольска (йдеться про Нижчу Подільську, сьогодні сектор вулиці Тарноцова) от церкви Рождества до синагоги, от синагоги через рынок и площадь Свободы (Майлан Волі) до дворца Тарновского, от дворца Тарновского до костела Доминиканов и от костела Доминиканов до церкви Рождества строительство зданий на (нових?) фундаментах опасно."

В наступному повоєнному документі читаємо наступне:
"Директор музея Стефан Ильич Ракицкий (Ракицький) сам в молодости спускался в подземелье из подвала дома по улице Перля (зараз двір Майдану Волі,1), прошел по нему почти 100 метров."

"Сами ..пенок сообщил … облотдела Трач … Степанович теперь работающий в аппарате. … по поручению отдела противовоздушной обороны сам измерял ходы на рыночной площади по … были переданы в 1941 году архиву главного архитектора города Тернополя и во время войны сгорели вместе с…

Трач рассказывал так: Что из дома на рыночной площади спускался в подвалы, а оттуда в другой подвал. Из подвала шел подземным ходом. Ходы были сухие, воздух был спертым, фонарь горел только карбидный. Расположение ходов под рыночной площадью…"

"Третий ход в противоположную сторону тоже под углом с направлением его в сторону Площади Свободы (ранее площадь Собеского)"

"1) Из замка (теперь дома) Тарновского на площадь Свободы"

"Примечания стенки ходов сложеньі из камня на растворе имеют высоту 3 метра. Потолки сводчатые."

Ще одне підтвердження зустрічаємо у Ярослава Гулька:
"Один із старожилів міста розповів мені, що чув про існування тунелю між колишнім магістратом, Домініканським костелом і Старим замком.
Коли після війни майже весь центр міста був дощенту зруйнований, а подекуди навіть фундаменти будинків оголилися, у багатьох місцях, зокрема, на колишніх вулицях Срібній, Багатій, Барона Гірша, Перля, довкола Старого ринку, на Руській та Зацерковній вулицях, відкрилися глибоченні підвали. Іноді виявляли під ними ще глибші пивниці та різні підземні сховища. Їх засипали битою цеглою та уламками каміння.
Часом, розбираючи глибочезні фундаменти й дубові перекриття, натрапляли на дво-триповерхові підземелля. Складалося враження, що весь старий Тернопіль стоїть на тих глибоких підвалах, підземних сховищах та складах. Багато з них, звичайно, існують ще й досі — замуровані, засипані. Після війни ходили чутки, що в дні фашистської окупації у цих підземеллях ховалося від гітлерівців чимало євреїв, більшість їх загинула від голоду і хвороб, але дехто вижив."

Пані Любомира Бойцун у своїй книзі "Тернопіль у плині літ", аналізуючи матеріали довоєнної ґазети "Głos Polski" та колись секретні воєнні документи, підкидає нам таку інформацію:
" У деяких місцях ходи пролягали на глибині 14 метрів і до них вели сходи. На Ринку знайдено засипану криницю, яка служи­ла для вентиляції. Правдоподібно, що всі ходи збігалися на площі Собєського (майдан Волі) — частково від вулиці Перля і Ринку, а частково, пе­ретинаючи вулицю Щалковського, у напрямку Замку. На вулиці Щалков­ського (біля Замку), зважа­ючи на помітну небезпеку, магістрат заборонив зводити нові будинки."

"Але, однак, від в’язниці тягнеться підземний канал, яким можна пройти під вулицями Брюкнера (сучасна Валова), 3-го Мая (сучасна Сагайдачного), площею Собєського (сучасний майдан Волі), 29-го Листо­пада (сучасна Листопадова) та Конарського (су­часна М.Грушевського). Ці дані наштовхують на деякі цікаві висновки, адже йдеться про район ста­рого міста у межах валів. У квітневому номері зга­дуваної газети за 1933 рік журналіст розповідає про спробу спуститися у міські підземелля, яка не увінчалась особливим успіхом. У підземних льохах він із товаришем натрапив на людський скелет, до­сить давній казан і зовсім новий череп'яний горщик. Тема підземель зустрічається навіть у колись секретних військових документах періоду боїв за Тернопіль навесні 1944-го. Йдеться тут про підземний хід між Замком і Новою синагогою на вулиці Перля, Полковничими палатами на площі Собєського і будинком офіцерського казино (су­часна міськрада на вулиці Листопадовій). Розта­шування ходів схематично накреслено на карті міста періоду війни. Знову порушується проблема підзе­мель під час післявоєнної відбудови міста. Тоді постало питання про вивчення наявності підземних підвалів і ходів."

Зі спогадів Миколи Хомишина:
"Народився і виріс в Козлові Козівського району, та коли виповнилося 17 – а було це ще «за Польщі» - змушений був їхати в пошуках роботи до Тернополя. Влаштуватися вдалося до старого єврея на склад палива, який розташовувався між теперішніми вулицями Валовою та Йосипа Сліпого. Якось, в перерві між видачею дров та вугілля, хлопець помітив на території складу досить широкий вхід невідомо куди, забитий дошками. Не раз потім намагався він розгледіти в темному отворі за ними бодай щось, однак не вдалося. Аж одноногий поляк Зигмунд, який працював поруч, помітив Миколину зацікавленість, сказав йому, що це хід у підземелля. А потім попередив, мовляв, якщо Микола раптом надумає туди лізти, то щоб був дуже обережним. По-перше, щоб йшов тільки прямо, нікуди не звертаючи, бо може заблукати і не повернутись. По-друге, щоб нікому не розповідав про свою підземну мандрівку, бо – «біда буде». Що за біда мала б трапитися, Микола так і не дізнався, але про свій спуск у підземелля і те, що там побачив, справді мовчав аж до останнього часу.

Вибравши суботу, коли господарів-євреїв ніколи не було на складі, хлопець відважив кілька дощок, що перешкоджали потрапити до ходу, і, захопивши свічку, вирушив у підземну мандрівку. Сходи вели, наскільки пригадує зараз Микола Мар’янович, на глибину приблизно двох поверхів. Внизу коридор звужувався і починався тунель приблизно у напрямку замку над ставом завширшки метрів зо два і заввишки трохи більше середнього людського зросту. Підлога і стіни були земляними, але рівними, щільно утрамбованими, а стеля вгорі нагадувала гострокутну арку. Пройшовши кілька десятків метрів, хлопець натрапив на розгалуження – один коридор вів прямо, а інший повертав праворуч (швидше за все – до Домініканського костел, прим. Авт.) і був напівзахаращений бочками, ящиками і ще якимось непотребом. Пам’ятаючи попередження одноногого Зигмунда, що в бічних ходах може бути таке важке повітря, що й свічка не горітиме, Микола пішов прямо, і скоро знову натрапив на розгалуження, один з «рукавів» якого повертав донизу праворуч, а другий, якщо «спроектувати» стосовно поверхні, ішов у напрямку Надставної церкви."
 

Біолокаційні дослідження професора Йосипа Свинка

Наприкінці 90х в Тернополі зібралась робоча група, яка вирішила за допомогою Г-подібної рамки методом ментальної біолокації перевірити теорію існування підземель в стародавньому центрі міста.
На "хлопський розум" - використовуючи лозу, як, наприклад, шукають воду. Звісно, до цього можна ставитись скептично, але повірте - доля достовірності в отриманій інформації таки є, але про це розкажу в наступному розділі. А поки ось що вони виявили:

"Насамперед ми зробили спробу перевірити наявність підземних ходів між найдавнішими спорудами міста Тернополя: церквою Воздвиження над ставом XII ст., церквою Різдва Христового, катедрою (колишнім Домініканським костелом), замком Тарнавського та Старим Ринком."

"Лінія перша. Простягається від катедрального собору, перетинає вулицю Листопадову під кутом і входить під житловий будинок №1 на вулиці Листопадовій, а далі повертає на захід і попід будинком колишньої ощадкаси (майдан Волі, 2) виходить на край будинку №5 на вулиці Замковій, звідти, пересікши вулицю і сквер, входить під північний край споруди колишнього замку. Лінія підтверджена 6-ма поперечними перетинами. Загальна довжина лінії – 275 м. Ширина підземного ходу за даними біолокації, становить 2-2,5 м. Підтвердженням реальності існування цього підземного ходу можуть слугувати описані вище спостереження у підвалі колишнього ощадбанку, що його він перетинає."

"Лінія четверта. Замок – майдан Волі – будинок з магазином “Норд” (колишній “Каштан”) – край будинку головного корпусу кооперативного технікуму – вул. Руська, 17 і далі до будинку на розі вулиць Кардинала Йосипа Сліпого та Руської. Загальна довжина лінії – 375 м. Підтверджена 6-ма перетинами.
Лінія п’ята. Будинок з магазином “Норд” – майдан Волі – катедра. Довжина – 175 м.
Підтверджена також 5-ма перетинами. Спостерігається осідання плит на майдані. Зі слів головного інженера комунгоспу, під час ремонту каналізаційної системи на глибині 7м було виявлено частину тунелю, витягнутого в напрямку катедри."

Сучасні дослідження підземель під майданом Волі

Можу себе трохи вважати щасливчиком, адже не маю й крихти скепсису, щодо реальності існування підземель під Тернополем, бо на власні очі бачив їх за Катедрою і зафіксував їх на відео.

В 2017 році вдруге за сприяння міської влади (так, колись ми їм добряче набридли і вони навіть виявили інтерес та сприяння) за нашої участі провели в Тернополі георадарні дослідження.

Георадар - це пристрій, який дозволяє виявити різного роду аномалії та об'єкти під товщею ґрунту.

Якщо говорити саме про Майдан Волі, то результати вразили. Пам'ятаєте, я згадував, що його ніколи не забудовували? Завдяки цьому результати виявились дуже точними, а їх інтерпретації майже не заважали типові перешкоди, як наприклад, старі фундаменти, хитросплетіння комунікацій і т.д.

Отже, результатом георадарного сканування є тривимірне креслення, у якому міститься інформація про траєкторію руху георадара та отримані профілі. За результатами обробки профілів можна визначити наявні неоднорідності та аномалії, котрі були визначені після дешифрування даних знімань. Після аналізу даних знайдені об’єкти було нанесено на картосхему.

З результатів відфільтровувалися наступні об’єкти:

- неоднорідності і аномалії на невеликій глибині (до 0,5м);

- неоднорідності і аномалії, які не носять системний характер та можуть бути витлумачені неоднозначно при дешифруванні;

- об’єкти, що явно визначаються, як такі, що носять наочний природний характер;

- явно видимі комунікації: електропроводи, газогони, водогони, теплотраси, колектори.

Найбільша складність дешифрування полягала в тому, що різні за формою, наповненням та походженням об’єкти можуть відображатися схожим чином. Так, наприклад, практично, неможливо відрізнити на профілі залишки мурованої стіни і теплотрасу в бетонному колекторі. В більшості випадків остаточне дешифрування проводилося по непрямим ознакам — наявній інформації про підземні комунікації, наявних люках, камерах тощо.

Крім того, враховуючи принцип роботи обладнання, в деяких місцях через наявність великої кількості перешкод під поверхнею землі сигнал слабів настільки, що зробити висновок про наявність або відсутність неоднорідностей і аномалій на глибині 2-3 метри і більше вже було неможливо. В таких випадках робилися паралельні і перпендикулярні проходи з невеликим відступом.

35. Крупна аномалія на глибині 1,2м, повторюється на паралельних і перпендикулярних проходах. Вірогідність наявності рештків конструкцій.

36. Протяжна (35м) аномалія, що повторюється на паралельних і перпендикулярних проходах. Глибина залягання 1,6м. На деяких профілях простежується до глибини 3,3м. Таким чином, є вірогідність, що це підземний тунель.

37. Аналогічна №36 аномалія на глибині 2,7м. Імовірно, через значну глибину та наявність перешкод, простежується її невеликий фрагмент 10м.

38. Аномалія на глибині 0,8м. Форма і протяжність вказують на антропогенне походження. Може бути ідентифікована, як набір комунікацій або залишки будівельних конструкцій.

39. Аномалія на глибині 2,1м. Не повторюється на паралельних і перпендикулярних проходах, проте в цьому місці простежується до глибини 3,8м. Через значну глибину і наявність перешкод ідентифікація утруднена.

Загальну схему розташування знайдених аномалій по ділянці 7 з орієнтовними глибинами їх залягання (в дужках) приведено на картосхемі.

Якщо мені не вдасться колись їх відкрити, то нехай для наступників буде шпаргалка :)

До речі, існує мала вірогідність пробитися в підземелля з підвалів будинків через багато перебудов, які зазнало місто. А у виявлений на Майдані підземний хід, який його перетинає і прямує попри будинок Тарашевських в бік вулиці Руської, треба проникати з поверхні. В одному місці на газоні є ділянка, де склепіння частково поруйноване - копати треба там :)

Як пише Андрій Кір, продовження згодом...

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.