Це наш обов’язок — гідно провести Героїв. Що робити і як поводитись, поділився отець Олексій Філюк

Чи йти на панахиду і поховання Героя, якщо ви не були знайомими ані із загиблим захисником, ані з його рідними? Які молитви читати? Чи одягати чорне та хустину і навіщо нежонатим ставлять весільний коровай, пояснив священник

Мало не щодня Тернопільщина навколішки зустрічає своїх Героїв, які на щиті назавжди повертаються додому.

Лампадки, свічки, квіти, якими встеляють дорогу, — і сотні людей проводжають в останню путь тих, хто поклав своє життя, аби жили ми. Старші, із досвідом, або й зовсім юні…

Чи варто йти на панахиду і на зустріч, якщо ви не були знайомі ані з Героєм, ані з його родиною? Чи потрібно одягати чорне, а жінкам хустину? Навіщо молодим загиблим, які ще не встигли одружитись, на похорон готують коровай? Які молитви читати за загиблого бійця і чи варто зі словами співчуття підходити до родичів? Як поводитись під час прощання і що робити, якщо ви випадково опинились на шляху похоронної процесії пішки або в авто, пояснив відомий священник з Тернопільщини отець Олексій Філюк.

Чи йти до Героїв, яких не знали і чи одягати чорне?

— Чи йти прощатись із незнайомими Героями? Вони нас теж не знали, але захищали і віддали за наш із вами спокій і мирне небо найдорожче — власне життя, каже о. Олексій. — І це наш обов’язок, — кожного, — як християнина гідно провести таких Героїв в останню путь.

Дізнались про Героя, але не маєте змоги піти на панахиду — помоліться Отче наш і Богородице діво. Прийшли на панахиду, підійшли до домовини — опустіться навколішки чи схиліть голову і прочитайте Отче наш та Богородицю, а потім, підійнявшись, привітайтесь: «Слава Ісусу Христу», радить священник. Потрібно щиро молитись за спокій душі загиблого воїна.  

— Чи варто підходити до родичів? Безумовно, так, якщо ви були знайомі, — каже отець. — Хоча жодні слова не зможуть залікувати рану і заспокоїти того, хто втратив найдорожчу, рідну людину. Потрібно зважати на стан родичів і врахувати, чи слова співчуття зараз будуть доречними. Пафосу не треба, скажіть елементарні, але щирі і від душі слова співчуття. Подякуйте за сина, брата, чоловіка. Будьте готові, що рідні не завжди сприйматимуть в цей момент ваші слова, але поспічувати їм, якщо ви знайомі, варто.

Йти чи не йти на панахиду – питання індивідуальне. Але якщо людина є вдячною за захист, за свої мирні ранки і за те, що Герой віддав своє життя зокрема і за нас із вами, ми зобов’язані віддати шану новітнім Героям України. І помолитись за спокій їхньої душі, каже священник.

Одягати чорне чи жінкам покривати голову хустинами, — не мусово. Це більше традиція і данина їй. Треба думати про спасіння душі, а не що одягнути. Направду священник має відправляти панахиду в білому – адже смерть це перехід до вічного світлого життя. Проте в народі прижився темний одяг як символ трауру, і люди таким чином висловлюють жаль і смуток за померлим. Те саме й хустини. Питання індивідуальне та якою є традиція у вашій місцевості, каже о. Філюк.

Головне — молитва за спокій душі. Навіть сидячи

— Похорон — ми проводжаємо Героя, прощаємось з людиною, яку ми більше не побачимо, — каже о. Олексій. — Якщо ви знали воїна особисто, чи його родичів, або відчуваєте жаль, а також вдячність за його подвиг — треба піти і розділити втрату з родиною. Тут теж чимало традицій. Але є обряд поховання, а для людей, які прийшли, головне молитва за спокій душі померлого чи загиблого.  

Як поводитись, якщо ви пішки або на авто зустріли похоронну процесію? Чи треба виходити з машини чи достатньо просто зупинити транспорт? Чи варто ставати на коліна і що робити тим, хто за станом здоров’я чи з інших причин не може опуститись навколішки, пояснив о. Філюк.

— Наш християнський обов’язок віддати останню шану Героям — каже отець Філюк. — Коли назустріч похоронний кортеж — стаємо хоча би на одне коліно, це як знак вдячності Герою, який загинув за нас. Я рекомендую поводитись тільки так. Якщо через фізичні вади чи хворобу ви не можете цього зробити — схиліть голову. Не можете стояти під час панахиди — присядьте. Головне щира молитва.

Виходити чи ні з авто?

Не вийти з авто, коли поруч проносять труну із тілом Героя — це передусім неповага до самого себе, а не до когось. Якщо ми рахуємо себе християнами і є ними, — вийдіть з авто, схиліть коліно чи голову, віддайте останню шану навіть незнайомому Герою — це наш обов’язок.

— Якщо ми знали людину, що відійшла у вічність, і не тільки воїна, було би непогано, адже ми є християнами, читати псалтир за душу новопреставленного – брати таке намірення, — радить отець Олексій Філюк. — Потрібно завжди і за будь-яких обставин залишатись людиною, розділяти чуже горе і за можливості проводжати померлих до місця вічного спочинку. І найголовніше — молитись за його душу.

Короваї, які печуть на похорон молодих людей, які ще не стигли одружитись – це місцеві традиції, і в цьому нічого поганого чи забороненого немає. Родина таким чином віддає данину — і йдеться про місцеву обрядовість.

Отож, якщо ви маєте можливість – варто прийти на площу, де громада зустрічає скорботний кортеж із Героєм на щиті та взяти участь у молебні за його спокій. Також слід прийти на панахиду та похорон, щоб провести Захисника. Це останнє, чим ми можемо подякувати їм за те, що рятували наші життя ціною свого…   

Пам’ятайте: «Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх.» (Iвана 15:13). Герої, котрих ми бачимо на щиті, заплатили найціннішим – своїм життям, щоб в України було майбутнє.

 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.