Партнер рубрики

Циганський табір, великі черги, торговий центр під турецькою назвою. Яким був культовий кінотеатр «Україна» і хто його знищив?

20 хвилин

Наприкінці 70-х років минулого століття перед сучасною площею Героїв Євромайдану був кінотеатр «Україна». Йому пощастило функціонувати у період, коли кінематограф на теренах Української РСР розвивався стрімкими темпами, тому у Тернополі відбою від фанатів кінострічок на великому екрані фактично не було.
Що зараз знаходиться на місці улюбленого багатьма закладу? Чи можливий варіант відродження сакральної для тернополян «України»? Відповіді на усі запитання шукайте у матеріалі «20 хвилин».

Тернополянка Світлана Горбатюк під світлиною “України” (дописом Віктора Мадрі у Facebook) пригадує, що на місці «України» колись був табір циган, і ділиться своєю історією з дитинства.

«А чи хто пам’ятає, що було до кінотеатру? Ще як був базар, де тепер музей, то на площадці, де кінотеатр, стояв табір циган. І ми малі бігали до циганчат гратись. Я навіть одну дівчинку було привела додому. Мама дала їй щось поїсти. Цигани довго там не залишались, бо їх напевно звідти вигнали. І ще пам’ятаю, що йшли тут з мамою і до нас підійшла молода циганка поворожити, а старша її відіпхала і не дозволила», – пише пані Світлана.

Точної інформації про те, коли ж був збудований кінотеатр «Україна», хто придумав дизайн будівлі та певний стиль архітектури, на жаль, нам знайти не вдалося. Однак, краєзнавець Юрій Ковальков, із яким ми поспілкувалися, пригадує, що він закінчував навчання у місцевому інституті в 1974 році, і ще раніше до цього ходив до кінотеатру разом зі своїми одногрупниками. Отже, робить висновок пан Юрій, збудували «Україну» десь наприкінці 60-х або ж на початку 70-х років. Цікаво, що поблизу кінотеатру знаходилась автобусна зупинка, звідки відправлялись маршрутки у Петриків, Підгороднє і Великі Гаї. Останні глядачі, жителі цих населених пунктів, що засиджувались в «Україні» допізна, мали шанс без проблем потрапити додому.

Відео дня

Радянські обмеження не оминули навіть кінотеатр…

Просимо пана Юрія пригадати, як виглядав кінотеатр зсередини.

На той час (70-ті роки – прим.автора) це був широкоформатний кінотеатр із великим екраном. Пізніше тут поставили хорошу систему звучання, Dolby Digital називалась. Кінотеатр мав просторий і хороший зал, сидіння підіймались ніби в амфітеатрі, тому було зручно, адже глядачі, що сиділи попереду, не заважали тим, хто позаду. В фойє продавали соки, морозиво, напої, печиво і пиріжки. Усе це можна було купити до початку сеансу, звісно. На прем’єрні покази до кінотеатру вишиковувалась довга черга, треба було прийти заздалегідь. У черзі міг простояти десь хвилин 30-40. Але це зрозуміло, бо всі хотіли мати місця найзручніші, ближче до середини, - каже співрозмовник.

Олександр Лазарець під дописом Віктора Мадрі у Facebook розповідає, що всі нові фільми в Тернополі спочатку показували в «Україні», а потім вже у «Перемозі», «Комсомольці», на Франка і насамкінець – у «Мирі» (перелічено назви тернопільських кінотеатрів – прим.автора). Публіцист онлайн-медіа Pro.te.ua (прізвища та імені не вказано) у своєму матеріалі «Чи не прийшов час у Тернополі перетворювати базари на кінотеатри» відгукується про «Україну» так: «Був у нас такий кінотеатр. Не скажу, що кожного дня і кожного сеансу там були аншлаги, але траплялись моменти, коли квитки розкуповували заздалегідь. Напевно нема тернополянина, який би у часи функціонування цього закладу не переглянув там хоча б одне кіно». Найбільшими і найчастішими перед будівлею «України» були черги людей, охочих потрапити на вечірні сеанси. Останній з них розпочинався аж о 22:00. Кінотеатр був таким собі збіговиськом творчої та активної молоді, що явно не хотіла сидіти вдома увечері.

Які фільми показували

Які фільми демонстрували у кінотеатрі «Україна» та чим він ще був таким особливим – продовжує Юрій Ковальков.

Тут багато фільмів показували. Мені запам’яталась прем’єра фільму «Вогнем і мечем» за романом польського письменника Генріка Сенкевича. Ця кінострічка була з попереднім обговоренням. Пам’ятаю, що тут, у кінотеатрі, навіть деякі патріотичні організації виступали проти показу цього фільму. Дивились ми із задоволенням також повнометражний фільм «Амба» про популярну шведську поп-групу. Я на це кіно навіть кілька разів ходив до кінотеатру, дуже сподобалось», – каже краєзнавець.

Пан Юрій пригадує, що, як правило, перед початком будь-якого фільму демонструвалися новинні або якісь гумористичні кіножурнали, що в радянські часи були популярні, наприклад «Новости дня». Показ таких кіножурналів тривав приблизно 10-15 хвилин перед кожною стрічкою.

Анатолій Кошулинський у Facebook підтверджує слова Юрія Ковалькова і уточнює одну кумедну деталь: «А пам’ятаєте…перед фільмом, ну, наприклад, з моєї пам’яті комедія «Пригоди Піткіна в тилу ворога», завжди крутили якийсь партійний кіножурнал і якщо на нього не встигав, то на фільм могли не пустити». Обмеження радянської «політмашини», як бачимо, не оминали навіть таку мирну галузь, як кінематограф.

Із кінотеатром «Україна» в житті деяких тернополян пов’язано багато веселих та щасливих подій. У коментарях під фотографією кінотеатру на сторінці Віктора Мадрі у Фейсбуці люди розповідають різне. Taras Ukr, наприклад, хвалиться маленькою пригодою із своїм шкільним товаришем: «В школу не пішли, а на перший сеанс нового індійського фільму втекли. За 10 копійок!». А от в Олександра Патоли найяскравіший спогад про «Україну» такий: «Планували з дружиною сходити на фільм о 21:45, в вересні 1983 року, але не склалось… Дружина подарувала нам сина! А фільм називався «До скарбів авіакатастрофи».

Похід до кінотеатру – як маленька святкова подія

Не фільмами єдиними «жив» кінотеатр «Україна». Поціновувачі цього культового мистецького закладу у Тернополі пригадують, що тут проходили концерти як естрадних співаків із УРСР та інших республік Радянського Союзу, так і рок- та поп-гуртів, популярних у той час. Краєзнавець Юрій Ковальков розказує, що такі дійства справді вражали.

Я пам’ятаю, що в «Україні» виступала група «No To Co» з Польщі. Тут апаратура була така потужна, що коли грали гурти, то підлога ходором ходила. Глядачі, яким подобалась музика, притупували у такт ногами. Звук був неймовірно гучний, - наголошує він.

Юліан Волянський у Facebook розповідає, що свого часу із концертами в кінотеатрі були Джордж Мар’янович, югославський співак, Радміла Караклаїч, Валерій Обрдзінський, «Голубі гітари». Відвідав «Україну» навіть менталіст Вольф Мессінг, який на початку 70-х, незадовго після відкриття кінотеатру, демонстрував тут свої психологічні досліди. Періодично у цьому приміщенні проводили також різноманітні фотовиставки, а ще виставки дитячої творчості.

Пан Юрій говорить, що кінотеатр «Україна» був дуже популярним серед містян та жителів області. На доведення цього говорить: «Навіть коли йшли у кінотеатр, особливо у літній час, то намагалися трішки краще одягнутися. Похід на фільм – це було, звісно, не грандіозно. Однак, принаймні, якусь світлу сорочку чоловіки, а сукню – жінки, одягали. Це була подія, маленька, звичайно, але гарна, культова подія для кожного».

Із кінотеатру – у базар під турецькою назвою…

Кінотеатр «Україна» успішно працював аж до початку 2000-х. Проте 18 січня 2001 року за незрозумілих причин Державно-комунальна кіномережа міста Тернополя уклала договір оренди приміщень кінотеатру, терміном на 49 років із приватним підприємством «Кромвель», засновниками якого були відомі у місті бізнесмени Віктор та Олена Дрозди. Орендарі, отримавши відповідний дозвіл від виконавчого комітету Тернопільської міськради, мали провести реконструкцію та розширення будівлі. Головним продавцем «України», за словами тернополян, був екс-мер Анатолій Кучеренко.

На місці кінотеатру згодом облаштували торговий центр (комплекс) «Гранд Базар». Архітектором даної будівлі був Тарас Білик із тодішнього «Дніпроцивільбуду». (фото «Гранд»)

Звідки взялась така назва для звичайного ТЦ у Тернополі? «Гранд-базар» – це найбільший ринок у столиці Туреччини Стамбулі, який складається із чотирьох тисяч крамниць, понад шістдесяти торгових вулиць на площі 100 тисяч метрів квадратних. На цьому базарі можна знайти все, місцеві називають його «місто в місті», адже, крім торгівельних рядів, тут ще є мечеті, школа, банки, житлові будинки і незліченна кількість кафе. Тернопільський «Гранд Базар», натомість, словом «масштабним» чи хоча б «великий» назвати не можна, однак він офіційно став першим торговим центром у місті.

У 2014 році через колишній кінотеатр «Україна» розгорівся скандал на місцевому рівні. В онлайн-медіа “Погляд” знаходимо коментар активістки Галини Пантюхіної: «З самого початку, коли ПП «Кромвель» взяв у користування кінотеатр «Україна», зібрали підприємців і повідомили, що там мав бути ринок і кінотеатр. Почали збирати, як кажуть, «взноси» на будову цього всього. Всі роботи проходили за кошти підприємців. Коли нарешті показали наші торгівельні місця, я особисто отримала шок: глядацький зал був знищений, все було вивезене». Саме так одна із відомих культурних споруд міста остаточно припинила своє існування.

Впродовж останніх кількох років «Гранд Базар» не користується особливою популярністю у тернополян. МИ хотіли перевірити, які магазини досі працюють у торговому центрі, проте виявилось, що від недавнього часу «Гранд» зачинений, а всі «шопи» попереносили або в «Подоляни», або в інші місця Тернополя. Про колишню популярність ТЦ нагадує лише пошматований та брудний від часу банер неподалік. (фото «Банер»)

У 2017 році місцеві онлайн-медіа писали про те, що на місці «Гранд Базару» у найближчій перспективі може з’явитися готель. Говорили, що ідея змінити «базар» на готель виникла через неперспективність і збитковість торгового комплексу. ЗМІ поширювали інформацію навіть про те, що питання будівництва готелю на місці «Гранду» уже обговорюють і готують документи на видачу місцебудівних умов. Однак, наразі жодних нових фактів про це немає. Що буде із колишньою «Україною», культовим кінотеатром Тернополя, невідомо…