ТЦК скасував відстрочку чоловікові з Тернопільщини, який доглядав за матір’ю: суд визнав мобілізацію незаконною
ТЦК не довів, що чоловік утратив право на відстрочку, а суд визнав незаконним його призов та зобов’язав звільнити зі служби.
Вирок суду публікує Судово-юридична газета.
Чоловік мав оформлену відстрочку від мобілізації, оскільки доглядав за матір’ю, яка потребувала сторонньої допомоги. Однак ТЦК скасував її через те, що акт про здійснення догляду нібито не був зареєстрований. Уже за два дні чоловіка мобілізували, а наступного дня зарахували до військової частини. Він звернувся до суду, оскарживши не лише скасування відстрочки, а й сам призов.
Справа порушила одне з найскладніших питань мобілізаційних спорів: чи можна звільнити зі служби людину, яку мобілізували незаконно, якщо процедура призову вже відбулася. Тернопільський окружний адміністративний суд став на бік чоловіка, скасував рішення про анулювання відстрочки та накази про призов і зарахування до військової частини, а також зобов’язав звільнити його з військової служби.
Як чоловік отримав відстрочку і чому її скасували
Як встановив суд, чоловік перебував на військовому обліку та своєчасно уточнив військово-облікові дані.
У жовтні 2025 року він звернувся із заявою про надання відстрочки на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» — у зв’язку зі здійсненням постійного догляду за матір’ю.
Для підтвердження права на відстрочку чоловік подав:
- висновок лікарсько-консультативної комісії від 6 жовтня 2025 року за формою №080-2/о про наявність у матері когнітивних порушень, унаслідок яких вона потребує соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі;
- акт від 17 жовтня 2025 року про встановлення факту здійснення постійного догляду за матір’ю, складений комісією Збаразької міської ради;
- довідку про склад сім’ї;
- рішення про відсутність права на компенсацію за надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі через перевищення встановленого рівня доходу.
Комісія при ТЦК розглянула подані документи та надала чоловікові відстрочку.
Проте 17 квітня 2026 року ця ж комісія ухвалила рішення про її скасування.
У протоколі №46 зазначили лише одну підставу: «скасувати, акт про встановлення догляду без реєстрації».
За відповідне рішення проголосували семеро членів комісії, проти не було жодного.
Того ж дня повідомлення про скасування відстрочки з’явилося в електронному кабінеті військовозобов’язаного.
Прийшов до ТЦК з’ясувати причину розшуку, а за два дні його мобілізували
За твердженням позивача, 17 квітня 2026 року він прибув до ТЦК, щоб з’ясувати, чому перебуває в розшуку, хоча має оформлену відстрочку.
Чоловік стверджував, що його примусово утримували та не дозволяли залишити приміщення. Згодом він дізнався про скасування відстрочки, однак, за його словами, письмового повідомлення із зазначенням правових підстав не отримав.
18 квітня його направили на проходження військово-лікарської комісії. За результатами медичного огляду ВЛК визнала чоловіка придатним до військової служби.
Уже 19 квітня начальник ТЦК видав наказ №109 про його призов на військову службу під час мобілізації та направлення до військової частини.
Наступного дня, 20 квітня, наказом командира військової частини №110/нст чоловіка призначили на посаду командира стрілецького відділення та зарахували до списків особового складу на всі види забезпечення.
Вважаючи, що його мобілізували за відсутності законних підстав, чоловік звернувся до адміністративного суду.
Він просив скасувати рішення про анулювання відстрочки, поновити її, визнати протиправними накази про призов та зарахування до військової частини, а також зобов’язати військову частину звільнити його зі служби.
Що заявили ТЦК та військова частина
У суді ТЦК заперечував проти позову.
Представник відповідача стверджував, що подані чоловіком документи не підтверджували потребу його матері саме в постійному сторонньому догляді.
Зокрема, ТЦК звертав увагу, що висновок лікарсько-консультативної комісії за формою №080-2/о містив рекомендацію щодо отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, а не безпосередньо висновок про потребу в постійному догляді.
Крім того, представник ТЦК висловлював зауваження до оформлення медичного документа та акта про здійснення догляду.
Окремим аргументом стало те, що чоловік уже набув статусу військовослужбовця.
На думку відповідача, наказ про призов був реалізований, тому його подальше скасування не могло автоматично відновити попереднє становище чоловіка.
Військова частина також просила відмовити в позові. Вона посилалася на постанову Верховного Суду від 5 лютого 2025 року у справі №160/2592/23, у якій йшлося про незворотність процедури призову, що вже відбулася.
Представник військової частини наголошував: після мобілізації виникли правовідносини проходження військової служби, а підстави звільнення визначені статтею 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».
Суд пояснив, чому відсутність реєстрації акта не є підставою для скасування відстрочки
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що чоловік подав документи, необхідні для отримання відстрочки у зв’язку зі здійсненням постійного догляду за матір’ю.
Висновок ЛКК був підписаний головою, секретарем та членами комісії, скріплений печаткою закладу охорони здоров’я і залишався чинним до 6 жовтня 2026 року.
Акт про встановлення факту здійснення постійного догляду був складений представниками Збаразької міської ради за формою, передбаченою додатком 8 до Порядку №560.
Суд наголосив, що єдиною підставою скасування відстрочки, зазначеною безпосередньо в оскаржуваному рішенні комісії, була відсутність реєстрації акта про догляд.
Однак така обставина, на переконання суду, не впливає на наявність чи відсутність права військовозобов’язаного на відстрочку.
Відсутність реєстрації акта сама по собі не свідчить про його недійсність і не ставить під сумнів обставини, які ним підтверджено.
Суд також звернув увагу на поведінку представника ТЦК під час розгляду справи.
У відзиві на позов той почав наводити додаткові аргументи щодо неналежності документів, хоча відповідних підстав у рішенні комісії про скасування відстрочки не було.
Суд зауважив, що рішення ухвалювала комісія колегіально, натомість представник ТЦК уже під час судового процесу самостійно аналізував документи та формулював нові висновки щодо права чоловіка на відстрочку.
Такі додаткові доводи суд також визнав помилковими.
Чому суд визнав медичний висновок достатнім для підтвердження потреби в догляді
Важливу частину рішення суд присвятив питанню медичних документів, необхідних для оформлення відстрочки.
ТЦК наполягав, що висновок ЛКК за формою №080-2/о про наявність когнітивних порушень не підтверджує потребу саме в постійному догляді, оскільки містить рекомендацію щодо соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
Суд звернув увагу на нормативну неузгодженість.
Порядок №560 передбачав подання висновку лікарсько-консультативної комісії про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою Міністерством охорони здоров’я.
Водночас станом на жовтень 2025 року, коли матері позивача видали медичний висновок, окремої уніфікованої форми висновку ЛКК із формулюванням про необхідність саме постійного стороннього догляду законодавство не передбачало.
Натомість існували форми медичних висновків, у яких зазначалися рекомендовані соціальні послуги, зокрема догляд на непрофесійній основі.
Суд послався на практику Верховного Суду, зокрема постанови від 21 лютого 2024 року у справі №120/1909/23, від 20 листопада 2025 року у справі №560/17590/24 та від 12 травня 2026 року у справі №500/7485/23.
У цих рішеннях порушувалося питання недосконалості нормативного регулювання документального підтвердження потреби в постійному догляді.
Суд зазначив, що вимога ТЦК надати документ із формулюванням про необхідність саме постійного догляду не могла бути виконана позивачем за відсутності відповідної затвердженої форми на момент оформлення документів.
Крім того, суд врахував, що наказом МОЗ від 27 листопада 2025 року №1811 нормативне регулювання було змінено.
Зокрема, форму №080-2/о виключили, а форму №080-4/о виклали в новій редакції, передбачивши її застосування для підтвердження потреби в постійному сторонньому догляді, зокрема у випадках когнітивних порушень.
Водночас раніше видані висновки за формами №080-2/о та №080-4/о залишилися чинними протягом строку, на який їх видали.
Отже, суд дійшов висновку, що поданий чоловіком медичний висновок від 6 жовтня 2025 року був достатнім доказом потреби його матері в постійному сторонньому догляді.
При цьому суд застосував принцип належного урядування, відповідно до якого ризик недосконалості нормативного регулювання не може покладатися на добросовісну особу, яка намагається реалізувати гарантоване законом право.
ТЦК не довів, що чоловік утратив право на відстрочку
Суд нагадав, що Порядок №560 передбачає перевірку підстав для надання відстрочки, зокрема в разі отримання офіційної інформації про втрату військовозобов’язаним відповідного права.
Однак у цій справі ТЦК та комісія не надали жодної офіційної інформації чи повідомлення, які підтверджували б втрату чоловіком законних підстав для відстрочки.
Відтак суд дійшов висновку, що комісія не мала правових підстав скасовувати раніше надану відстрочку.
Оскільки чоловік мав право на відстрочку, його подальший призов на військову службу під час мобілізації також був протиправним.
Тому суд визнав обґрунтованою вимогу про скасування наказу ТЦК від 19 квітня 2026 року в частині мобілізації позивача.
Чи можна звільнити людину, яку вже мобілізували незаконно
Окремо суд розглянув питання про наслідки незаконної мобілізації.
Адже на момент розгляду справи чоловік уже проходив військову службу, був призначений на посаду та включений до списків особового складу військової частини.
Військова частина наполягала, що після призову виникли нові правовідносини, а законодавство визначає окремий перелік підстав для звільнення військовослужбовців.
Суд погодився, що після видання наказу про мобілізацію виникають правовідносини проходження військової служби.
Водночас він звернув увагу на те, що національне законодавство не містить чіткого механізму поновлення прав людини, яку незаконно мобілізували, через передбачені процедури звільнення зі служби.
На переконання суду, така правова невизначеність не може позбавляти людину ефективного захисту.
Суд наголосив, що ризики помилок державних органів має нести держава, а не особа, права якої порушені.
При цьому він послався на принцип верховенства права, положення Кодексу адміністративного судочинства України та практику Європейського суду з прав людини щодо ефективного юридичного захисту.
Суд також згадав доктрину «плодів отруйного дерева» та сформулював підхід, відповідно до якого неправомірні дії не можуть породжувати правомірний результат.
У цьому випадку зарахування чоловіка до військової частини було безпосереднім наслідком незаконного призову.
Тому просте скасування наказу ТЦК без усунення подальших наслідків мобілізації не забезпечувало б фактичного поновлення порушеного права.
Суд зазначив, що ефективним способом захисту є також скасування наказу про зарахування до особового складу військової частини та зобов’язання звільнити чоловіка з військової служби.
Водночас суд окремо підкреслив: командир військової частини не вчиняв протиправних дій, видаючи наказ про зарахування чоловіка до особового складу.
Проте цей наказ був похідним від протиправного наказу про призов і не мав самостійних правових підстав для подальшого існування.
Суд пояснив, що така вимога про звільнення не є самостійною підставою для звільнення за статтею 26 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу». Вона спрямована саме на усунення правових наслідків незаконного призову та відновлення становища, яке існувало до порушення прав чоловіка.
Чому суд не застосував позицію Верховного Суду про незворотність мобілізації
Військова частина обґрунтовувала свої заперечення постановою Верховного Суду від 5 лютого 2025 року у справі №160/2592/23.
У ній Верховний Суд висловив позицію, що визнання процедури призову протиправною саме по собі не призводить до звільнення військовослужбовця та відновлення його попереднього становища.
Однак Тернопільський окружний адміністративний суд звернув увагу на відмінності між справами.
У справі, яку розглядав Верховний Суд, військовослужбовець звернувся до суду майже через рік після призову та оскаржував порушення, пов’язані з непроходженням медичного огляду ВЛК перед мобілізацією.
Натомість у справі №500/3140/26 чоловік оскаржував конкретні індивідуальні акти — рішення про скасування відстрочки та наказ про призов, виданий після її протиправного скасування.
Суд зазначив, що наведена військовою частиною справа Верховного Суду не є зразковою, а її обставини відрізняються від цього спору.
Тому відповідні висновки Верховного Суду суд першої інстанції визнав нерелевантними до встановлених обставин.
Що вирішив суд
Рішенням у справі №500/3140/26 Тернопільський окружний адміністративний суд частково задовольнив позов військовослужбовця.
Зокрема, суд:
- Визнав протиправним та скасував рішення комісії ТЦК від 17 квітня 2026 року в частині скасування чоловікові відстрочки від мобілізації.
- Визнав протиправним та скасував наказ ТЦК №109 від 19 квітня 2026 року в частині призову та направлення чоловіка до військової частини.
- Визнав протиправним та скасував наказ військової частини від 20 квітня 2026 року про зарахування чоловіка до списків особового складу та на всі види забезпечення.
- Зобов’язав військову частину виключити чоловіка зі списків особового складу та звільнити його з військової служби.
Водночас суд відмовив у задоволенні вимоги про окреме зобов’язання ТЦК та комісії поновити відстрочку.
Суд пояснив, що скасування протиправного рішення про анулювання відстрочки саме по собі має наслідком її відновлення на період, на який вона була надана. Тому ухвалювати додаткове рішення про поновлення відстрочки не потрібно.
Разом із тим суд зауважив, що медичний висновок про потребу матері в догляді був чинним до 6 жовтня 2026 року. Для отримання права на відстрочку після цієї дати чоловікові необхідно надати відповідні документи, передбачені Порядком №560.
Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google
