У 13 років залишився круглим сиротою. Тернопільщина прощається із Сергієм Гайдуцьким

• Герой проживав у Тернополі на Курбаса, закінчив 29 школу і Технічний коледж. Свого часу працював на «Молокії», у «Подолянах» та був вправним ІТ-шником. Прощатимуться з Сергієм у Домі печалі, а поховають в с. Лозова, поруч із могилою мами.
• Сергій ані слова не казав рідним, де саме перебуває, аби вони не хвилювались. Всі вони вірили, що він під Одесою, бо донедавна там проходив лікування. Коли питали, що потрібно передати, запевняв, що все є. Хіба зимові берці…

Тернопіль у жалобі і оплакує свого Героя, 35-річного Сергія Гайдуцького. Хлопець від 13 років був круглим сиротою — батько зник безвісти, ще коли хлопчина був маленьким, а мама відійшла у засвіти, коли Сергієві було 13. Опіку над хлопцем тоді взяв двоюрідний брат. У 2015-2016 роках Сергій був мобілізований і після повернення мав статус учасника бойових дій. Тоді він отримав поранення, але залишився живим. Зараз його життя обірвалось на Херсонщині. Сповіщення про його загибель отримала сестра Світлана Найда, їхні матері були рідними.

Був в АТО в 2015-2016 роках

— Знову важка новина для нашого міста. Захищаючи Україну, на Херсонщині загинув тернополянин Сергій Гайдуцький, — повідомив міський голова Тернополя Сергій Надал. — Співчуваємо рідним! Вічна пам’ять Герою!

Гайдуцький Сергій Михайлович народився 26 серпня 1987 р. У Тернополі. До 6 років проживав у Лозовій Тернопільського району, що в передмісті обласного центру, разом із бабусею. Згодом пішов навчатись до 29 школи, розповіла двоюрідна сестра Світлана Найда.

— Після 9 класу Сергій вступив до Технічного коледжу, а після закінчення – і до техуніверситету, вивчав комп’ютерну справу, — поділилась сестра. — В 13 років Сергій залишився круглим сиротою. Тато зник безвісти, ще коли він був маленьким. Брат його зовсім не пам’ятав. А коли Сергію було 13, від раку померла мама. Опікувався Сергієм до 18 років двоюрідний брат Володимир Макар.

У 2015 році Сергія призвали по мобілізації. Родичі досі не знають, де він тоді був і що пройшов – кажуть, скільки разів не піднімали цю тему, не запитували, Сергій відмовчувався.

Не казав родичам, де він 

— Знаємо, що тоді отримав поранення, горів в бліндажі і сильно обпік ноги, але коли питали подробиці, Сергій мовчав, — поділилась Світлана Найда. — Навіть тепер ми думали, що він в Одесі, чи десь поблизу. А він, виявляється, загинув на Херсонщині.

Після повернення з АТО у 2016 році Сергій працював оператором на «Молокії» — ще перед службою влаштувався туди, і підприємство оплатило чималі борги за квартиру, які накопичились у хлопця.

— Брат був дуже спокійним, абсолютно байдужим до алкоголю, окрім головної роботи мав ще підробітки — він добре знався на комп’ютерній техніці і програмах, — пригадує сестра. — Після «Молокії» деякий час ще працював у «Подолянах». А потім пішов на фронт.

Коли почалось повномасштабне вторгнення, родичі стримували Сергія і просили, мовляв, почекай поки, не йди. Тобі ж повістка не приходила, ніхто за тобою не дзвонить, ну навіщо… А він лише відповідав: «Це мій обов’язок».

— Ми довший час знали, що він на Миколаївщині, був у районі Баштанки, — поділилась Світлана Найда. — Потім Сергій сильно захворів, застудив нирки. Стан був тяжким. Його направили до лікарні у Миколаїв, а звідти одразу до онкоцентру Одеси. Там його трохи підлікували, і він повернувся до частини. Якось я питала, чи ти ще в частині. А він сміється — мовляв, я вже не в частині, а в посадці. Де саме — ані пари з вуст.

Ваш брат загинув як Герой…

Що брат був у самісінькому пеклі на Херсонщині, Світлана дізналась, коли їй подзвонили кілька днів тому з військкомату для уточнення даних. Сергій саме її вказав як особу, якій повідомити про його загибель. Згодом жінка розмовляла з братовими побратимами. Ті розповіли, що йшли в наступ, вже прорвались, і тут… Сергій чекав на евакуацію, але так і не дочекався…

Світлана згадує, як востаннє говорила з братом телефоном. Розпитувала, де він і як. Той лишень відповідав, що у нього все добре. Запевняв, що все є, а смаколики з передач від родичів смакують і ділять між всіма побратимами. Коли ж Світлана питала, що йому особисто передати, він попросив ножа, аби допоміг вижити у побуті лісу. І ще зимові берці, аби пережити мороз. Пошук якісних теплих берців для брата був наступним у списку найважливіших справ для Світлани. Рівно до дзвінка з військкомату і слів, які буквально вибили грунт з-під ніг: «Прийміть наші щирі співчуття. Ваш брат загинув як Герой…»

Прощатимуться з Сергієм Гайдуцьким 1 листопада. О 19 год. відбудеться панахида за загиблим у Домі печалі (м.Тернопіль, вул. Микулинецька). Чин похорону Героя розпочнеться 2 листопада о 10 год. в Домі печалі. Домовину з тілом Сергія зустрічатимуть у Лозові орієнтовно об 11 год. і супроводжуватимуть до церкви Святих верховних апостолів Петра і Павла. Поховають Сергія Гайдуцького у с. Лозова, поруч із могилою мами.

Редакція висловлює щирі співчуття сестрам, братам, родині, друзям, землякам, побратимам та всім, хто втратив дорогу людину. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, Герою…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.