У Кременці батько з шістьма дітьми залишився без даху над головою після пожежі

Ірина БЕЛЯКОВА

24 вересня у Кременці згорів будинок. Там проживав Василь Олійник, який самотужки виховував шістьох синів. Вогонь повністю знищив дах і частину кімнат, жити тепер там неможливо.
«Дякувати Богу, що всі живі», — каже чоловік, який тепер разом із синами намагається оговтатися від лиха. Родині потрібна допомога.

Масштабна пожежа сталася в Кременці 24 вересня. Рятувальники ліквідували загоряння на площі 150 кв. м та врятували сусідні будівлі, повідомив речник головного управління ДСНС в області Сергій Данілін.

— Гасіння було ускладнене тим, що будівля була повністю дерев’яною, що сприяло швидкому поширенню вогню, — каже Сергій Данілін. — Основні зусилля були спрямовані не лише на ліквідацію осередку пожежі, але й на захист сусідніх будівель від перекидання полум’я.

Відео дня

Вогонь повністю знищив дах і більшу частину будинку. У кожній з трьох кімнат квартири впала стеля, дах повністю вигорів, балки перегоріли, крокви розсипалися. Хата просідає ще більше, і страшно навіть ходити по кімнатам, що вціліли, каже батько. Зараз вони оговтуються після події: пересушують те, що вдалося врятувати — документи майже всі вціліли, синів ноутбук та більшість речей згоріли, деякі меблі вдалося зберегти, хоча вони добряче намокли. Все, що у домі не згоріло, залили водою, гасячи вогонь. Жити тимчасово перебралися до родичів, розповідає чоловік.

— Я навіть не думав, що акрилова ванна може горіти, а від неї лишилося тільки скловолокно, — розповів журналістці Василь Олійник. — Там, на горі, було чому горіти, ми тримали всяке, як на складі. Але головне, що ніхто не постраждав.

Перелякався, чи там не діти

Найбільше Василь перелякався, коли пожежники спитали, чи на горищі не залишився хтось із дітей.

— Я тоді добре налякався. Думаю, а раптом найменший повернувся раніше з навчання і там залишився? — згадує батько. — Схопив телефон, руки тремтять, не можу розблокувати… Але додзвонився — він відповів, що на заняттях. От тоді зітхнув з полегшенням.

Зайнялося, коли один зі старших дітей, теж Василь, намагався приготувати обід на електроплиті. За словами батька, спочатку в домі «вибивало» автомати — техніка вимкнулася. Пробував знову увімкнути плиту, але знову вибивало. Після цього чоловік почув рух нагорі і попросив сина перевірити, чи не прийшов додому раніше хтось із дітей. Син піднявся на горище, а там вже палало.
Все, що не згоріло — залили водою, коли гасили пожежу. Василь Олійник також розповів про проблеми з конструкцією будинку: колишні сусідські перебудови підвалу та видалені несучі стіни створили додаткові ризики під час пожежі.

За словами чоловіка, стара будівля вже переживала серйозну пожежу раніше. Частина горища ще після пожежі 1990-х була виведена з житлового фонду й використовувалася як нежитлові кімнати. Опинився тут з дітьми після розлучення з дружиною. Жили весь час до пожежі.

Будівля і земля під нею комунальна. У будинку є ще одна квартира, але люди там роками не проживають. То ж чоловік самотужки намагався укріплювати будинок, хоч юридично той залишався «нічийним».

З сусідкою, яка колись проживала у сусідній квартирі, Василь мав домовленість: він ремонтує дім, а витрати ділять навпіл.

— Ми робили гідроізоляцію, укріплювали підвал, викопували, заливали, — згадує пан Василь. — Наймав людей, бо сам не все вмів. А сусідка врешті відмовилася давати гроші. Мовляв, своє роби, а моє можеш залишити так. Я кажу: як я твою частину не підлатаю, то завалиться й моя. Але нічого від неї не добився.

Жевріла надія приватизувати помешкання і отримати землю під будинком, щоби мати можливість продати й купити інше житло. Але це треба було робити обом сусідам. Сусідка, каже пан Василь, навіть подавала документи, але не довела справу до кінця. Після того Василь із синами ще років 10 тут прожили. Квартира їхня, а будинок і земля — комунальні.

Після пожежі відбудовуватися господар не планує. Зараз ціни на матеріали такі, що дешевше купити дві готові оселі, ніж зводити одну. Та й здоров’я вже не те. Через кілька місяців йому виповниться п’ятдесят. Хлопцям зараз від 17 до 25.

Мріє про житло

На запитання журналістки, чи потрібна якась допомога харчами, одягом, посудом чи технікою, подякував, але відмовив. Каже, дадуть собі раду. Поки що тимчасово оселилися у родичів. У селі у Василя ще лишилося мамине господарство, але воно, як і старенька хата, ще гірші за цю, напіврозвалену. Там не зможуть нормально жити чи працювати. Тому треба триматися ближче до міста, щоб і хлопці, і батько могли заробляти, і родина «не випадала з життя». В ідеалі батько хотів би мати невелике господарство під Кременцем, у ближніх селах. Але зібрати на житло всю суму їм не під силу.

А от якби вдалося довести до кінця справу з приватизацією ділянки, то можна було б домовитися з місцевими забудовниками і врешті отримати нове житло. Нехай навіть не нове, і не в самому Кременці, а в передмістях.

— Тут, де наш будинок, що згорів, місце козирне, при самій дорозі, — каже пан Василь. — Хтось би купив і побудував багатоквартирний дім. Як моя родичка колись зробила. Вона обміняла старе господарство на квартиру, а тепер на тому місці стоїть величезний магазин. Я б теж так погодився. Бо жити на руїнах і вкладати гроші в розвалюху — немає сенсу.

Попри біду, Василь намагається зберігати оптимізм: «Головне — ми живі. А далі — дамо собі раду».

Чи допоможуть у міськраді?

«20 хвилин» звернулися за коментарем до Кременецької міської ради. Зокрема, цікавилися, чи можливо приміщення зруйнованої пожежею будівлі передати батькові? І що робитиме місцева влада, аби багатодітна родина, в якої наймолодший син неповнолітній, не залишилася без даху над головою?

У Кременецькій громаді діє програма допомоги мешканцям, постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій, повідомив заступник міського голови Кременецької міськради Ігор Гук. Після того, як багатодітний батько напише заяву, це питання винесуть на розгляд найближчого засідання виконкому — про виділення матеріальної допомоги.

Ігор Гук підтвердив, що будинок №15, у якому сталася пожежа, колись був комунальним і там є дві квартири. В одній з них були зареєстровані п’ятеро осіб, серед яких дитина з інвалідністю. Люди там давно не проживають. Інше помешкання належить родині Василя Олійника. Земля під будівлею залишилася у власності громади, адже ОСББ створено не було. Щодо будівлі, обіцяють повідомити, коли піднімуть і детально вивчать всі архівні документи, чим зараз і займаються.

— Раніше, багато років тому, ще за попередніх каденцій, міська рада виділяла 50 тисяч гривень на ремонт підвального приміщення, але Василь Олійник відмовився від коштів, — каже Ігор Гук. — Ми зараз піднімаємо архівні документи, будемо з’ясовувати всі обставини та вести діалог із батьком родини.