У військкоматі сказали, що не той вік, і він пішов добровольцем. Ланівці прощаються із Віктором Стасюком

• 7 березня говорив сестрі, що був у військкоматі, там сказали, що «старуватий» і запитали, чи хтось може приглянути за 85-річною мамою. А наступного дня родина зібрала свого бійця, і Віктор пішов добровольцем. «А хто ж піде? Війна!», — відповідав…
• У Віктора залишились троє дітей, сестра, брат і літня мама, за якою він доглядав останні роки. Вічная пам’ять Герою…

Сумна звістка сколихнула усю Лановецьку громаду – в м. Сєвєродонецьк Луганської області загинув вірний син України, ланівчанин Стасюк Віктор Миколайович.

— Життя оператора протитанкового відділення протитанкового взводу 3 механізованого батальйону 115 бригади обірвалося 7 травня внаслідок мінометного обстрілу бойової позиції, — повідомили у Ланівецькій громаді. — Вічна пам'ять Герою. Рідним – щирі співчуття!

«А хто ж піде? Війна!», — відповідав

Віктор Миколайович Стасюк народився 23 лютого 1967 року. Свого часу служив у Військах радіаційного, хімічного та біологічного захисту в Угорщині. Закінчив Тернопільський педінститут (нині ТНПУ), вчителював у школі м.Чортків. Потім певний час жив і працював за кордоном. Батько трьох дітей. У своїй сім’ї був наймолодшим, у нього залишились старші брат і сестра.

Останнім часом проживав з 85-річною матір’ю, опікувався нею. Мав невеликий підробіток охоронцем у Тернополі, розповіла редакторка газети «Голос Лановеччини» Наталія Гамера.

— Коли почалася повномасштабна війна, Віктор не міг спокійно сприймати те, як російські нелюди захоплюють міста і села, безжально вбивають і мордують українців, —  пригадує розповідь сестри Любові Миколаївни Наталія Гамера. — 7 березня він ще говорив сестрі, що був у військкоматі. Там сказали, що «старуватий» і запитали, чи хтось може приглянути за мамою. А наступного дня родина зібрала його, і Віктор пішов добровольцем. «А хто ж піде? Війна!», — відповідав.

Посилку відправили, але вже побратимам

Віктор Стасюк служив у складі 115 бригади. Разом із ним були ще декілька ланівчан. Лановецькі волонтери неодноразово відправляли посилки хлопцям на полігон, двічі доправляли дороговартісне військове обладнання та інші необхідні речі безпосередньо на передову. Знаючи, що готується чергова поїздка на Донбас, сестра Віктора, пані Люба, принесла братові передачу, де були особисті речі, продукти, засоби гігієни, цигарки. Але через брак коштів, аби повністю виконати замовлення бійців, а також через безперервні обстріли у потрібному напрямку, поїздку довелося відкласти.

 — Ви ще не відправили посилку Віктору Стасюку? — до керівниці гуманітарного центру Тетяни Демчук зателефонували.

— Ще ні, — відповіла Тетяна.  

— Вже нема кому. Віктор загинув, — почула днями жінка у слухавці.

Особисті речі брата пані Люба забрала, а решту залишила його побратимам. Як нам вдалось дізнатись, коли на Лановеччині чекали тіло Героя, посилка поїхала до його побратимів.

— Напередодні, в п’ятницю, ми з ним говорили по телефону, — пригадує Любов Миколаївна. — У Сєвєродонецьку йшли важкі бої, працювала авіація і артилерія. Кажу: ти не шкодуєш, що добровольцем пішов? «Ні!» — іншої відповіді я від свого брата і не чекала. Коли прощалися, пообіцяв наступного дня подзвонити. Він у нас з тих, хто якщо пообіцяв, то зробить. Але наступного дня, 7 травня, мовчав телефон. Я відразу відчула тривогу на душі. Чомусь подумала про непоправне…

Як розповіли побратими, Віктор отримав смертельне осколкове поранення. Не врятував його і бронежилет...

Редакція «20 хвилин» щиро співчуває матері Тетяні Іванівні, братові і сестрі, дітям, всій родині, землякам і побратимам. Вічная пам’ять, шана і слава Герою…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.