Україна втрачає найкращих своїх синів… Тернопільщина прощається з Іваном Щепанівським

• Йому у червні виповнилось лише 36. Поранення, отримане під час боїв неподалік Сєвєродонецька ще тиждень тому, виявилось несумісним із життям.
• Є люди спокійні, а є такі, які не можуть всидіти на місці. От таким був наш Іван, кажуть односельці. Йому ніколи не було байдуже, а навпаки все і завжди було потрібно — чи то допомогти родині, сусідам чи зробити щось в селі. Надто гірка й болюча втрата…

Зустрічають земляки свого Героя — кілька сіл опустились навколішки, тримаючи у руках запалені лампадки. По обидва боки дороги жовто-сині стяги. Ніхто й не намагається втримати сльози. Івана Щепанівського зустрічають живим коридором, аби невдовзі провести в останню путь. Він повернувся додому, у рідні Скоморохи.  Назавжди…

Йому ніколи не було байдуже

12 листопада солдат Іван Щепанівський, житель с. Скоморохи, загинув від ран, отриманих під час виконання бойового завдання із захисту цілісності Батьківщини, в районі бойових дій на Луганщині, гірку звістку повідомили у Бучацькому районному військкоматі.

— Світла, незгасна пам'ять Герою – низький уклін і вічна слава! Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким. Сумуємо разом з Вами. Світла пам’ять…— йдеться у повідомленні.

Щепанівський Іван Михайлович народився 17 червня 1986 року у с. Скоморохи колишнього Бучацького району, зараз це Золотопотіцька громада. Герой не встиг створити власної сім’ї, у нього залишились мама Галина Михайлівна і брат Петро з родиною.

— Кортеж із загиблим героєм Щепанівським Іваном Михайловича прямує до рідного села, — повідомила Уляна Дем'янчук. — Просимо сьогодні, 14 листопада, о 21.00 утворити живий коридор через село Соколів у напрямку села Скоморохи. Слава Україні!

Іван відслужив строкову службу, проте бойового досвіду не мав. Навесні 2022-го приєднався до лав ЗСУ і став на захист України, повідомив староста с. Скоморохи Володимир Юрчак.  

— Є спокійні люди, яким все байдуже, а є повні протилежності, такі, як наш Іван, — каже староста. — То він з тих, яким ніколи не байдуже і які не можуть всидіти на місці. Все хотів щось зробити, — чи то для села, чи для дому, щось організувати, аби було краще. Не раз приходив: що треба робити – кажіть.

Хлопець бойовий...

Роботи в селі небагато, тому Іван часто їздив на заробітки. Брат Петро одружився до сусіднього села. Іван залишився з мамою.

— Хлопець бойовий. Все послухав, ніколи не відмовляв, — згадує Володимир Юрчак. — З тиждень тому він отримав тяжке поранення під Сєвєродонецьком. Його винесли з поля бою, доправили до госпіталю у Дніпро. Звідти до столиці перевезли. Мама поїхала до нього в Київ, зараз везе сина додому…

14 листопада земляки зустрічають траурний кортеж із тілом Івана. 16 листопада об 11-тій проводжатимуть його в останню путь. На сільському цвинтарі у Скоморохах з’явиться перша могила Героя війни під жовто-синім-стягом…

— Невимовний біль та сум... Питання «чому?» зависло у часі. Співчуваємо рідним, — каже Оксана Поливода. — Молимось, щоб Бог дав силу пережити втрату. Герою вічная і світлая пам’ять.

«Боже, як це страшно. Україна втрачає найкращих своїх синів, — каже Irina Shesterniak. — Така ціна свободи та незалежності держави».

Редакція висловлює щирі співчуття матері, брату, рідним, друзям, землякам, побратимам та всім, хто втратив дорогу людину. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, Герою…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.