«Усе село ніби завмерло!» Шумщина в останню путь проводжає Героя Олександра Луцика

• Турботливий сім’янин, працьовитий господар, а ще – чуйна людина, яка нікому не відмовляла у скруті. Таким його запам’ятали односельчани.
• «Про Сашу вам ніхто жодного кривого слова не скаже! Він прекрасним чоловіком був!» – крізь сльози пригадує сусідка Любов.
• Жахлива звістка сколихнула Шумщину 11 травня. У бою з російськими окупантами загинув Олександр Луцик, уродженець села Залісці.

За декілька місяців Герой святкував би свій 50-річний ювілей. Уся велика родина мала зібратись за одним столом і з келихами у руках виголошувати тости. Для іменинника звучали б десятки найщиріших побажань…

Та не судилося… В одному з боїв у Донецькій області ворог нещадно обірвав життя Олександра. Тепер йому не почути святкових привітань, а всі, хто хоч трішки знав полеглого воїна, розділяють з близькими скорботу, смуток і біль…

Не боявся ніякої праці і мав золоті руки!

Олександр Луцик народився 13 жовтня 1972 року в селі Білозірка Лановецької міської громади (тепер Кременецький район).

– Коли Саші виповнилось два роки, його сім’я переїхала в Обич (село, яке входить до складу Шумської ОТГ – прим.), до бабусі хлопчика по материній лінії. Там вони побудувались і залишились жити, – про раннє дитинство загиблого розповідає сусідка Любов.

Закінчивши місцеву школу, Олександр Луцик наприкінці 1980-х навчався на механізатора в Шумському професійно-технічному училищі.

– Опісля він вирішив не здобувати вищу освіту, а пішов до армії. Військову службу проходив у десантних військах в російському місті Псков, – ділиться племінниця Героя Віта.

У ті роки в Обичі діяли тракторна бригада та ферма, адже населений пункт був бригадним селом радгоспу з центром у Рохманові. Повернувшись додому, Олександр влаштувався на роботу водієм «літучки».

– Згодом він зустрів майбутню дружину – Марію, і закохався до нестями. Весільні обітниці молодята склали у 1995 році. Спершу вони деякий час мешкали в Обичі, а тоді перебрались у Залісці. Тут Саша працював електриком в колгоспі. Він не цурався заробляти гроші власними руками, а вони у нього були золоті! – говорить сусідка Любов, адже з сім’єю Луциків фактично в одному дворі прожила майже двадцять років.

Для нього родина була на першому місці…

У подружжя народилося троє синів – Віктор, Андрій і Богдан.

– Олександр – добрий господар, чоловік та батько. Завжди приходив на допомогу односельцям, умів підтримати мудрою порадою, підбадьорити. З усіма людьми був привітним і чесним. Такими Саша виховав і своїх дітей, яким нічого не шкодував і стояв за них горою, – каже жителька Залісців Ольга.

За словами сусідки Любові, полеглий Герой і батьків дружини доглядав, і про своїх матір та батька не забував. Регулярно провідувати найближчих, допомагати їм – це для Олександра було священним обов’язком!

– Вони з дружиною були як одне ціле: і в радості, і в горі разом. Саша її ніколи не обділяв увагою й не облишав. Чи в лікарню треба поїхати, чи по господарці підсобити – в будні і свята він завжди з нею поруч! Синів Саша теж привчив слухати маму, будь-які доручення виконувати старанно. Вони у нього дуже порядні, – говорить жінка.

Односельчани розповідають, що Олександр ніколи і ні з ким не конфліктував. Він мав спокійну вдачу, був врівноваженим і розсудливим. За веденням господарства й будівництвом йому бракувало вільного часу.

Якщо до чоловіка хтось звертався з певним проханням – він не міг відмовити. Допомагав усім: і сусідам, і друзям, й просто знайомим у рідних Залісцях.

Смерть Олександра сколихнула все село…

Коли розпочалось російське вторгнення, з вулиці, на якій мешкав, та й узагалі зі всіх Залісців Олександра Луцика мобілізували в числі перших.

На війну його призвали 8 березня. Перед тим, як Герой опинився в «гарячій» точці, він проходив спеціальне військове навчання у Черкасах.

Племінниця Віта ділиться, що востаннє Олександр зателефонував до дружини Марії 20 квітня і сказав, що живий. Далі зв’язок з військовим обірвався…

– Дорогі жителі Шумського краю! Із невимовним сумом повідомляємо про втрату захисника України. У боях з російським агресором поблизу села Новобахмутівка Донецької області, загинув 49-річний солдат, житель Залісців Луцик Олександр Романович, – про це 11 травня на своїй Фейсбук-сторінці повідомив голова Шумської міської громади Вадим Боярський.

Про те, що Олександра не стало, сусіди дізнались тоді, коли новина з’явилась у соцмережах. Жителі Залісців до останнього не вірили, що це правда…

– Сумна звістка прилетіла у село Залісці 11 травня. Не стало сина, чоловіка, батька Олександра Луцика! Дорогі батьки, дружина, сини, ми низько схиляємо голови перед вашою безмірною втратою, адже смерть найріднішої людини – це велике випробування! Словами важко загоїти болючу рану втрати! Синам полеглого бажаємо світлого майбутнього і мирного життя, пишайтеся батьком-Героєм! Він назавжди залишиться у наших серцях! – коментує загибель військового виконуючий обов’язки старости Анатолій Вінічук.

– Смерть Саші сколихнула все село, воно немов завмерло. Це було як грім серед ясного неба! Ніхто навіть подумати не міг, що Олександра вже немає… Ми всі глибоко сумуємо з приводу цієї втрати. Саша назавжди залишиться у нашій пам’яті! – плаче односельчанка Ольга.

Тіло Героя Олександра Луцика Шумщина «живим» коридором зустріла 14 травня о 16:00.

Сотні людей з квітами у руках й запаленими лампадками прийшли востаннє вшанувати бійця й помолитись на поминальній панахиді.













Також, відповідно до рішення Шумської територіальної громади, 15 травня оголошено днем жалоби за Олександром Луциком.

На знак скорботи на всіх будівлях та спорудах підприємств, установ і організацій приспустили Державний Прапор з чорною стрічкою.

Похоронна літургія за упокій душі Героя Олександра Луцика почалася 15 травня о 12:00 в храмі селі Залісці. Опісля 49-річного військового з усіма почестями поховали на місцевому кладовищі.  















Дружині Героя вручили Прапор України, яким була вкрита труна, а також Пам’ятний лист від головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного як пам’ять про його жертовність та героїчний вчинок.

Редакція «20 хвилин» висловлює щирі співчуття сім’ї, близьким, друзям, бойовим побратимам та усім, хто втратив рідну людину – Олександра Луцика. Вічна пам’ять, шана і слава тобі, Герою…  

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.