Велика вода наробила біди. І забрала життя Міші, його сестрички Алінки та її подружки Веронічки

Велика вода наробила біди. І забрала життя Міші, його сестрички Алінки та її подружки Веронічки
  • Трійцю у селі на Бучаччині, де сталась трагедія, завжди гучно святкували. Цьогоріч на свято село замовкло і завмерло, ніби захлинувшись горем.
  • Односельці розповідають, що 31-річний Михайло застав двоюрідну сестричку Алінку і її подружку Вероніку в місцевій крамниці. На дворі лив стіною дощ, і чоловік забрав дітей, аби доправити їх додому. До паркану і подвір'я Алінчиної бабусі залишалось кілька метрів…

31-річний Михайло Ібрагімов, його двоюрідна сестричка 13-річна сестричка Алінка Шевчук та її подружка-однолітка Вероніка Павлишин, донечка старости с. Ліщанці, загинули. Всі троє їхали в автомобілі ВАЗ, і їх знесло у річку. Місцеві кажуть, що це скоріш не річка, а невеликий потічок. І навіть старожили не пригадують такої біди, якої наробила стихія напередодні. Село ніби почорніло від горя і завмерло. Тут 14 червня проводжатимуть в останню путь Михайла та Вероніку. Алінку того ж дня поховають поблизу Тернополя – дівчинка проживала у Березовиці та навчалась у школі №8.

Село почорніло від горя

Місцеві не можуть говорити без сліз, згадуючи про загиблих. А ще задають собі питання – чим так страшно прогнівили вищі сили. Ніхто й вголос не говорить, що багатьом мешканцям велика вода наробила біди у хатах, змела в рови автомобілі, потопила худобу й знесла хліви та гаражі, ніби їх ніколи й не було. Люди всім світом стали на пошуки чоловіка і двох дівчаток-підлітків, які зникли з автомобіля, що знесло з дороги водою. Ніхто не звертав уваги, що дощ лупить стіною, і, шукаючи дівчаток, люди обійшли кожен куточок, вірячи у диво і сподіваючись, що діти живі.  Дива не сталось, і тіла подружок знайшли під ранок. А село почорніло від горя – тепер у них потрійна біда, яка забрала життя трьох людей, яким, за віком, ще жити й жити…

Відео дня

Працівники Бучацького та Монастириського відділень поліції, рятувальники й місцеві мешканці всю ніч намагалися знайти зниклих дівчат та чоловіка. Родичі до останнього сподівалися побачити усіх живими, але не судилося. 11 червня на лінію «102» надійшло повідомлення про зникнення двох семикласниць та чоловіка. Потерпілі їхали в автомобілі ВАЗ, і їх знесло у річку Стрипа, повідомив начальник відділу комунікації головного управління Нацполіції в області Сергій Крета.

— У ході перевірки стало відомо, що дівчатка пішли до магазину, коли під'їхав сусід. Вони попросили, аби чоловік підвіз їх до села, — розповів Сергій Крета. — Коли вони заїхали на міст, сильний потік води змив автівку у воду та поніс за течією.

Рятувальники виявили ушкоджене авто неподалік місця нещастя. Там були вибиті вікна, але людей  не було. Рятувально-пошукові роботи тривали всю ніч, кажуть у поліції.

— Близько 7 ранку за 4 кілометри від мосту у чагарниках знайшли тіло 32-річного водія, — повідомив Сергій Крета. — Тіла семикласниць виявили за кілька годин. Їх течія віднесла ще далі. Даний факт працівники поліції внесли в ЄРДР, згідно із ч. 2 ст. 115 ККУ з поміткою «нещасний випадок».

Потрійна трагедія напередодні свята

Як розповіли місцеві, Міша та Алінка – двоюрідні брат і сестричка. Вероніка – Алінчина подружка. Мам обох дівчаток звуть Тетянами, вони давні подруги. Дружили й дівчатка. Міша та Алінка – племінники генерального директора ТРЦ «Подоляни» Михайла Ібрагімова, діти його рідних брата і сестри. Алінка приїхала погостювати на канікули до бабусі Софії – матері Михайла Ібрагімова.  

У 31-річного Михайла Ібрагімова була власна сім’я: дружина Тетяна працює в місцевій  поліції, подружжя виховувало маленького синочка Давидка. 32 роки чоловікові мало виповнитись 15 листопада.  

 

Алінці Шевчук 25 квітня виповнилось 13 років, дівчинка навчалась у тернопільській школі №8. Найдорожчу дівчинку втратили мама Тетяна, тато В’ячеслав і старший брат Олександр.

 

Веронічці Павлишин 13 років могло би виповнитись 5 жовтня. Дитина днями закінчила 6 клас місцевої школи. У дівчинки є мама Тетяна, староста с. Ліщинці, старші брат Віталій і сестричка Юля та тато, учасник бойових дій, який зараз із-за кордону летить на похорон молодшої донечки. Чекають і бабусю, яка теж донедавна перебувала за кордоном.

— Отака, дитино, у нас біда сталась, що й говорити важко, — місцева мешканка пані Оксана плаче… Лиш через деякий час жінка може опанувати себе і продовжує, — у нас у не річка толком, а можна сказати невеликий потічок в селі. Є міст через нього, води найшло більше, як 7 метрів.

Дітей шукали рятувальники і місцеві

Коли Міша доїхав до потічка, він надіявся, що проскочить, і фактично проїхав, переповідають очевидці.

— Але надійшла величезна хвиля поза мостом. Машина була поблизу дому Алінкиної бабусі, майже біля воріт. Хвиля понесла звідти авто. Метрів 100 машина була наверху, а потім потонула — вдарилась об дерево, і пішла на дно. Мішу, певно, викинуло. Вони всі були в машині, поки вікна не потріскали. Певно, й діти там, у машині, загинули…— кажуть люди.

Рятувальники прибули на місце дуже швидко, пригадують односельці. Збіглись і люди. Витягли авто – воно пусте. Почались пошуки. До рятувальників долучились і місцеві мешканці, людей не зупиняв навіть дощ, що не припинявся. Шукали ввечері й вночі. Близько 5 ранку знайшли тіло чоловіка, а потім біля Стрипи, кілометрів за 4 від місця пригоди, виявили й тіла дівчаток.

— Це вперше в нас таке лихо, навіть старожили подібного не пам’ятають, щоб вода такої біди наробила, — люди не приховують сліз. — Були зливи, і потічок виходив з берегів. Але так, як зараз…

Стихія наробила чимало лиха і місцевих мешканцям, «забрала» машини з подвір’я, багато перекинутих авто спинились в ровах. Сараї, хліви, стодоли, гаражі — від багатьох і сліду не лишилось. У селі є кілька мостів, один, на вул. Круглик, будували ще за польських часів, то від нього де не де залишилось склепіння. Центральний міст — в аварійному стані. Пройти ним ще можна, а машиною не проїдеш. У людей забрало худобу, потонули  кінь, теля й бичок. У місцевої мешканки пані Марії вода у хаті була по вікна. У Ярослава вода знесла паркан і забрала машину. У пані Ганни вже подвір’я і сарай встелені товстим шаром намулу. У місцевого лісника Володимира знесло гараж, і два авто понесло в рів. У пана Ярослава повалило паркан, машину «потягнуло», а подвір’я вкрите намулом. Але місцеві навіть не нарікають на долю, бо в них величезне, потрійне горе…

Це така біда – просто слів неможливо дібрати…

— Веронічка наша – артистична і надзвичайно талановита дитина, а ще дуже спокійна і гарна дівчинка, добре вчилась, — пригадує директорка місцевої школи Ольга Шпуняр. — Щойно закінчила 6 клас. Дитина дуже захоплювалась музикою і займалась в танцювальному гуртку. Жодне свято без неї не обходилось. Дуже творча дитина. А тепер її не стало. Це така біда – просто слів неможливо дібрати…

Добре знає директорка й Алінку, хоча дівчинка вчилась в Тернополі. Проте мала часто приходила разом з мамою до матері пані Ольги, яка колись була вчителькою української мови і літератури в Алінчиної мами. Саме цій вчительці мала подарувала власну книжку, яка вийшла два роки тому. Аліні тоді було 10.  

— Я зараз маю перед собою цю книжечку, а дитини вже немає, — пані Ольга на мить зупинила розмову і ледь віднайшла в собі сили, щоб продовжити. — Гортаю цю книжку, перечитую. Тут багато фото дівчинки з рідними. Читаю ці недитячі оповіданнячка. Дитина писала так, що складається враження, ніби це писала людина з величезним досвідом. Яка дуже багато пережила, побачила. Я зараз це все перечитую і плачу…

У селі тиша…  Й одна трагедія на всіх — потрійна…

У книзі зібрані різні оповідання і вірші. І, коли перечитуєш, справді неможливо уявити, що це все писало 10-річне дитя. «Різдво дитинства», «Доля у шкатулці» — історії у цих оповіданнях просто вражають. Ловиш себе на думці, що дитина просто не може саме так писати. А їй це було під силу — власним словом ніби розрухати нас, дорослих, і примусити переживати, плакати і тішитись  перемогам героїв маленької письменниці…

— І Міша дуже хороший, дівчатка… Прекрасні діти. Яка ж біда, — пані Ольга не може стримати сліз. — Дівчатка — найкращі подружки. Їхні мами дружать, і вони також. Всюди разом. І тепер — разом їх не стало, в один день прощатимуться, в один ховатимуть. Вони там, на небі, знову разом…  

Парастас за Михайлом Ібрагімовим о 19-тій 13 червня, 14 його поховають у рідному селі. Там же спочиватиме і Веронічка. Її ховатимуть дещо пізніше, бо чекатимуть приїзду родичів. Панахиду за Алінкою відправлять 13 червня о 18-тій у Будинку жалоби, що на вул. Микулинецькій, поховають дитину також 14 червня об 11-тій год.

У селі Ліщинці, що в Бучацькому районі, завжди вшановували Трійцю. Люди після церкви святкували й запрошували до себе близьких людей. Гуляння були гучними й веселими. Цьогоріч Трійцю ніхто не відзначав й не святкував. Ті, хто готувались напередодні, навіть до святкової їжі не торкались. Прийшли з церкви і мовчки пішли чистити на подвір’ях та впорядковувати те, що зруйнувала напередодні негода. У селі тиша… Величне свято стало для мешканців Ліщанців днем суму. У них у всіх одна трагедія на всіх — потрійна…

Редакція «20 хвилин» щиро співчуває родинам загиблих. Просимо у Бога, аби він дав сили пережити рідним цей біль. Вічная і світлая пам’ять Михайлові, Алінці та Веронічці…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.

Коментарі (82)
  • Іванна Грундовська

    Велике і не поправиме горе.
    Царство небесне і вічний упокій дай їм Господи і світло нехай світить їм  нехай спочивають у спокою.Амінь
    Співчуття рідним і близьким людям
  • Maria Bardecka

    Вічна Пам'ять . Щирі співчуття рідним
  • Oleksandr Burdeinyi

    Всім по..й , як гарно говорять і ще будинки будуть за кошти заробітчан
  • Oleksandr Burdeinyi

    Такі в нас дороги

    Роман Бойчук reply Oleksandr Burdeinyi

    вово тепер менти точно протянуть дорогу. співчуваємо Ібрагімовій

    Роман Бойчук reply Oleksandr Burdeinyi

    чавпсро

keyboard_arrow_up