"Відчуваю себе на 30, але до гумору ставлюся серйозно": Гриць Драпак

"Відчуваю себе на 30, але до гумору ставлюся серйозно": Гриць Драпак
  • Своє 60-річчя Народний артист України Григорій Драпак відсвяткує 3 квітня. З них рівно півстоліття він присвятив сценічній майстерності.
  • Напередодні ювілею в ексклюзивному  інтерв’ю для читачів "RIA плюс", "20 хвилин"  гуморист розповів, про що жартує, як живе і як планує святкувати День народження

Коли говориш з артистом, здається, що перед тобою — цілий театр. І хоча у розмові Гриць Драпак досить серйозний, активності та жвавості як у рухах, так і словах — хоч відбавляй. Чоловік каже, що на 60 років зовсім себе не почуває. Максимум — 30.

Акторська майстерність супроводжувала співрозмовника з самого дитинства. У десятирічному віці в рідному селі з поетичною назвою Констанція його покликали на сцену розказати щось смішне. Уже 50 років Гриць Драпак розвеселяє людей дотепними історіями, байками та неймовірним артистизмом.  

Вітаємо Вас із ювілеєм. Ви плануєте великий бенефіс. Що буде у програмі і кого кликали на свято?

— Планую свято на 4 квітня. Буде, як кажуть зараз, шоу-програма, або по-старому «театралізоване дійство». Приїдуть колеги, відомі артисти, з якими я багато років працював: Стьопа Гіга, Іван Попович, Андрій Підлужний. Приїде Герой України, Лауреат Державної премії Шевченка Анатолій Паламаренко. Я виріс на його байках, читав його ще у школі.

Ви до гумору прихильні ще зі школи? Пам’ятаєте свою першу гумореску?

— Та чого ж не пам’ятаю? Просто колись діти вчили на всі свята чи події віршики. Коли я був десь в третьому або четвертому класі, батько приніс мені журнал «Перець» і знайшов там щось смішне. Пригадую, як на одному святі вітають жінок, а я читаю свою першу гумореску, в якій були такі слова: «Ти у мене жінка скромна, Що тобі та шубка. Ти у мене господиня. Ось тобі м’ясорубка». І пішло: зал реготав, зал сміявся, аплодував, і я почав розвиватися в цьому напрямку.

Потім у школі вже жоден концерт без мене не обходився. Я вже був «звєзда» (посміхається прим. ред.). Виступав, читав Остапа Вишню, Павла Глазового. А потім минуло багато років, і я таки познайомився з ним. Яке то гарне відчуття, хоч і через стільки років.

Що було далі? Після школи  вирішили, що все життя будете жартувати?

— Я вступив у Теребовлю в училище культури. І там вже був якісний гумор, люди сприймали та сміялися. Потім була армія. А після армії пішов навчатися у студію театру ім. Франка на акторський відділ. У мене було таке амплуа «характерний комік», тоді я читав багато гуморесок, ми їздили з концертами, грали водевілі.

Ви кілька років працювати у Тернопільському драмтеатрі. Яким був цей період і чи повернулися б до театру зараз?

— Після Києва приїхав у Тернопіль, мені запропонували роботу в нашому театрі. Працював там п’ять років. Зараз би не повернувся. Хоча в театрі у мене багато друзів, часто приходжу, там всі мене знають, але не повернувся би тому, що зараз я вільний: от хочу сьогодні працюю, не хочу — вимкнув телефон: будьте собі здорові. Я сам по собі. Роблю те, що хочу. У театрі є рамки, є режисер. А тут я сам, сам шукаю репертуар, байки, гуморески, монологи, щось доводиться придумувати самому. Хоча цей досвід добре вимуштрував мене. Тепер перед концертом чи корпоративом приїжджаю на годину раніше. Мені дружина каже: «Ти що, будеш чекати». Але я їду, бо краще я буду чекати, ніж мене.

Що Вам більше подобається — вести корпоративи чи виступати на концертах?

— Корпоративи — це добре. Це — заробіток для артиста. Але, як каже мій друг Іван Попович: «Знаєте, що артист найбільше любить після грошей — оплески!» (посміхається - прим.ред). І це так, бо коли ти ведучий, то не завжди від аудиторії є та віддача, яку хочеш. Хоча дуже приємно, коли дзвонять, запрошують. Концерт — це інше. Люди прийшли, сіли. Вони знають, на кого прийшли. А навіть якщо нова аудиторія, то тобі треба так їх «хапанути», щоб бачити, що люди задоволені.

А гумор для Вас це мистецтво? Про що пишете найчастіше?

— То голосно казати «пишу». Я називаю це «сценічний варіант історії». Я почув щось, побачив, тоді це окультурюю і роблю текст. Зараз це вже з досвіду: відчути глядача, побачити, що йому потрібно. Бувало таке, що готую програму, а потім змінюю вже на сцені. Є імпровіз — це найвище мистецтво. Раз — і десятка. У нас же немає фонограми — це живе спілкування. Не можна записати щось точно наперед. Ти «голий», у тебе немає партнера, який зможе «витягнути», немає декорацій, немає диригента. Ти сам маєш показати міні-театр, вибудувати логічну міні-виставу. Але коли я вже бачу, що люди сміються в залі, тоді стаю щасливий.

У вас особливий тембр голосу. Це зачіпає людей. А бувало таке, що він зникав?

— Як кажуть, таки є щось від Бога, але є правильне дихання у вокалі та в акторському мистецтві. Я це зрозумів під час навчання в університеті. Нас вчили, а потім це стало вже звичкою. Траплялося, що голос зникав. Сідав, але головне — дотримуватися правил дихання, тоді все буде добре.

А було таке, що не могли виходити на сцену, бо у Вас немає настрою?

— А я актор. Глядачів не цікавить, чи зранку посварився з дружиною, чи в мене там щось не так в житті. Чим відрізняється поганий артист від хорошого? Професіоналізмом. Це твоя робота, ти маєш себе перебороти. Колись у Києві нас вчили: «Етика  Станіславського» — це система перевтілення. Коли ти маєш виходити на сцену і не думати про настрій. У мене було таке, коли помер брат, зранку — похорон, а ввечері — концерт, і такий, що я мушу там бути. Бо то День села, люди чекають, вони ж не перенесуть свято. І я приїжджаю, такий, оп, перевтілився і граю, виступаю для людей. Це — робота, моя професія.

Коли у Тернополі розпочалась регіональна «Ліга Сміху», Вас одразу запросили у тренерське крісло. Як Вам новий сезон? Одна з Ваших команд із Теребовлі. Чому піднялися з крісла на їх виступі?

— Я добре знаю Вітю Гевка з «VIP-Тернопіль». Ми з його батьком — земляки. Вітя мені подзвонив, питається: «Чи ви посиділи б у тренерах?» Я кажу: «Добре». І так з першого сезону я в тренерах. Цього сезону вже думав відмовитися, бо трохи не сходилося з графіком, але таки погодився. Теребовля із графіком молодці. Інші команди вже багато разів приїжджали, грали, пробували. А ці із графіком — взагалі ні. Хто такі? Що таке? Я навіть передачі «Майстер Шеф» не дивився, де той Славко Вархоляк брав участь, то вже потім мені жінка каже: «О Боже, це той хлопець, добре, що ти встав». Але хлопці сильні. Ми вже були на репетиціях. То там такі номери є — бомба.

Ви багато часу проводите в компанії «молодняку». Чи відчуваєте у спілкуванні різницю у віці або в поглядах на гумор?

— З молодими часом думаю: «Хлопці, та живіть, що ви сидите і смс-ки пишете». Завжди кажу, що я людина  ХХ століття. Так, в мене є і телефон без кнопок, і електронна пошта, але розумію, що якщо маю витрачати час на телефон, то краще почитаю книжку. Але з молодими мені добре. Он хлопці мої з «Ліги Сміху» щось сплітають, але розумію, що я «в темі». На перших репетиціях «Ліги Сміху» редактори казали: «О ми думали, що Вам це буде не смішно». А я кажу, що як може бути не смішно, якщо то є добрий гумор? Щоправда, зараз гумор інший, ніж я його знаю. Ми звикли, що репетиції мають бути, а молоді на стендапи, на швидкий гумор розраховують. Моя ж думка, що до гумору треба ставитися серйозно. Головне — щоб то було смішно і не «по-жлобськи», у гуморі не повинно бути приниження. Ми всі рівні, ми жартуємо.

Вдома ви часто жартуєте? У Вас є онук. Чи бачите в нього задатки до сцени?

— Ні. Удома я дуже серйозний. Не знаю, чому. Часом сам себе на тому ловлю, коли жінка каже: «Ну ти ж гуморист, ну та щось скажи». А я ні. Вдома я не хочу грати, перевтілюватися. Мені треба абстрагуватися, переключитися. Я не можу весь час бути веселим.

Так, маю онука. Я вже дід. Як то кажуть, хтось тебе дідом зробить: або діти або держава (жартує - прим. ред). Але онук в мене дай Боже. Такі перли видає. От, наприклад, як він казав до мене: «Дєд, у тебе телефон галімий. Купи собі нормальний». Оце я називаю класика життя. Знаєте, зовсім інакше сприйняття світу, коли онуки з'являються.

То, може, у президенти? Чи думали колись про політику?

— Я ще маю совість. Хочу людям сміливо дивитися в очі. Мені багато партій пропонували йти першим у списку, але ні. То не для мене. Я людина відповідальна за свої вчинки перед іншими. Думаю, що гроші — то не головне. Так, і без них не можна. Я кажу дітям завжди: «Я не хочу, щоб ви були багаті, але ще більше не хочу, щоб ви були бідні. Поїдьте, подивіться світ, знайдіть щось добре, але не лишайтеся, а беріть то з собою і тут живіть, робіть. В Україні не зле, просто самі люди винні. От яка партія має прийти до влади, щоб люди не викидали сміття посеред вулиць? Єдина найбільша нині проблема — то війна. Ми всі тут хочемо, щоб люди не гинули. А вижити — ми проживемо.

Минуло багато часу від Вашого сольного концерту. Що думаєте про своє майбутнє?

— Я змінився сам і програму практично всю теж змінив. Але я залишився тим самим «живчиком». Енергетика залишилася. Вважаю, що на свій вік дуже активний. Просто тіло старіє, а в душі я той самий. В душі мені 30, такий вік, коли вже і в голові щось є.  Я не знаю, який то «нормальний» тиск. Ніколи не міряю.  От я десь з однокласниками зустрічаюся. Вони вже там про болячки говорять, а я кажу: «Нащо тобі той тиск». От не хочу я про старість думати. У мене ще купа планів, багато думок. Куди мені вже старіти?

Фото: особистий архів Григорія Драпака

Новини за темою Читайте також
Коментарі
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні

Новини Тернополя за сьогодні

21:01 Тернопільські біатлоністки відкриють новий сезон у Норвегії 20:01 Історії про війну на Сході: ТОП-7 фільмів 19:01 Книжкотерапія для дорослих : ТОП-5 коротких романів про почуття photo_camera 18:03 Вартість оренди землі в області зросла у 3,5 рази: гроші отримають місцеві бюджети Від читача 19:15 Як захистити права орендаря? 18:00 Усі розваги у Тернополі на вихідні 17:29 У Тернополі шукають чоловіка, який пішов з дому 4 листопада і не повернувся 17:05 Рідні загиблих у Польщі чоловіків не вірять у версію роботодавця. Ще просять про допомогу. Ексклюзив stars 16:29 Житель Тернопільщини продав майно, яке перебувало під заставою 16:01 Атмосферне та самобутнє: 5 причин поїхати на вихідні у Чортків (фоторепортаж) photo_camera stars 15:03 Зеленський ветував Закон про підтримку «Пласту». Що робить організація та за що «живе» тернопільський осередок stars 14:31 У Тернополі спритники здали на металобрухт кріплення із залізничної колії play_circle_filled photo_camera 14:02 Скоро вибори: у Тернополі придумали, як покращити процес та хочуть збільшити штрафи за політрекламу 13:29 У Тернополі організували ферму криптовалюти в приміщенні Укрзалізниці (оновлено) play_circle_filled photo_camera 13:06 На Тернопільщині шукають 28-річного Богдана, про якого немає звісток від 9 листопада 12:50 ПриватБанк забезпечив кур’єрів «Нової Пошти» miniPOS терміналами (прес-служба банку) 12:29 Тернополянин просить облаштувати парковку біля дитячої поліклініки на вул. Гоголя 12:01 Управління транспорту міської ради незабаром може керувати парковками та дорогами 11:29 Чемпіон світу Дмитро Підручний став почесним громадянином Тернопільської області 11:01 "Лікарі кажуть готуватись до найгіршого”: на Тернопільщині просять врятувати маму п’ятьох дітей
Дивитись ще keyboard_arrow_right
Афіша та квитки на Moemisto.ua Афіша:
keyboard_arrow_up