Відкрили власну справу і дали роботу

Учасниця проекту - Марина з Луганської області відкрила у Тернополі магазин дитячого одягу. Жнка каже, що ціни у неї нижчі, ніж на ринку

Так, завдяки спільному проекту ЄС із міськрадою у Тернополі неподалік старого «Сільпо»  з’явився магазин дитячого одягу «Моє сонечко». Власницею магазину є переселенка з міста Щастя Луганської області Марина Кулінка. 

- Вдома я працювала бухгалтером, а коли пішла у декретну відпустку, то задумалась над започаткуванням власної справи. Хотіла торгувати, - розповідає пані Марина. – А потім довелось виїхати. Коли опинилась у Тернополі, знову почала думати про справу. Але не було грошей. Коли почула про конкурс, то загорілась бажанням, бо уже цікавилась тим, де можна брати товар.

Готуючи свій бізнес-план, каже жінка, думала насамперед про те, чим її магазин повинен відрізнятись від подібних. Орієнтувалась на закупівлю товару без посередників, а відповідно, нижчі продажні ціни.

- Я шукала через Інтернет-сайти, щоб напряму з Туреччини купувати товар, - додає вона. – А потім, після перемоги у конкурсі, літала в Туреччину. А також їздила у Полтаву, щоб знайти постачальників. Хотілось, щоб ціни були нижчими, як на ринку. Бо я вважаю, що ті ціни, які є на дитячий одяг в Україні, зависокі. Одяг не повинен стільки коштувати!

Сьогодні жінка має ще одну точку на ринку. І невдовзі планує відкрити другу. Та найбільшою мрією є власний пошив одягу. До речі, продавцем у магазині працює також переселенка – дівчина з Донецька. А син власниці магазину ходить у групу дитсадка, приміщення якої відновили за кошти ЄС.

Ще одним переселенцем, якому допомогли започаткувати власну справу у Тернополі, став Олександр Болотов із Донецька. Чоловік відкрив шиномонтаж на території давно діючої СТО на вул. Будного.

- Я вдома мав аналогічний бізнес, - розповідає він.  – Коли приїхав у Тернопіль, то зареєструвався тут підприємцем. Точніше, перереєструвався. Якось мені зателефонували з Центру зайнятості і розповіли, що міськрада проводить такий конкурс. Тож вирішив спробувати.

Проект чоловік готував сам – має дві вищі освіти: юридичну та економічну. Допомогло і навчання, організоване міськрадою. Окрім Олександра, у бізнесі задіяні ще двоє людей. Зокрема і його дружина. 

- Ми плануємо відкрити магазин. Наразі уже маємо інтернет-магазин. Старт бізнесу, звісно, не був швидким. Але значною мірою допомогло те, що ми розташовані на території діючої СТО. Тож їхні клієнти стали моїми, - каже пан Олександр. 

Успішно працює і відкрите місяць тому кафе кримськотатарської  кухні «Кримська підкова» на вул. Танцорова. Завдяки влаштованому першому безкоштовному обіду про кафе спершу дізнались працівники сусідніх офісів, а згодом й інші тернополяни. Ті розповіли знайомим, знайомі – своїм. І за місяць роботи у закладу з’явились постійні клієнти. Власники кафе – Мер’єм та Ельнур Ядгарові – переселенці з Криму.

- Ми виїхали з Криму ще у 2014 році. Рік прожили у Стрию. Але якщо чоловік міг знайти собі ще якусь роботу, то я не могла. Тож вирішили переїхати у Тернопіль. Це – обласний  центр, а отже, можливості тут більші, - розповідає Мер’єм. – А невдовзі з інтернету дізнались про конкурс, подали заявку.

За словами власниці, вдома вона із чоловіком не володіли жодним кафе чи іншим закладом харчування. Однак досвід приготування їжі для бенкетів на чоловік 50 мали. Тож, продумуючи свій бізнес-проект, зупинились на кафе.

- Я люблю готувати чебуреки. Навіть наш бізнес-план спершу так і називався - «Чебурек», - додає  Мер’єм. – Однак ми не знайшли необхідного приміщення для функціонування такого закладу. Тож дещо відкоригували план. 

Проект, за словами Ельнура, мав бути реалістичним та корисним для міста. Тому подружжя вирішило створити заклад, де можна готувати свої національні страви.  
- Якщо є 100 закладів, які роблять вареники, то 101 такого ж закладу нема сенсу створювати, - каже Ельнур. – Тому зупинились на тому, що ми знаємо і вміємо. І наші клієнти кажуть, що, який би борщ не був смачний, його можна поїсти вдома. А більшість наших страв для гостей є новинкою. 

Старт був успішним. Подружжя наготувало страв і запросило на безкоштовний обід працівників із сусідніх офісів. У них цікавились, чи сподобалась їжа, чи нормальні порції, чи прийнятні ціни. На все отримали ствердну відповідь.

- Наступного дня ці працівники уже прийшли до нас на обід. Почали приходити і їхні знайомі. І знайомі знайомих. Це була безкоштовна реклама для нас, - додає власниця. – Іноді ми зачиняємось на технічну перерву, бо ж нас тут працює лише троє (нещодавно взяли на роботу ще одну переселенку, кухаря за фахом – прим. ред.). А коли відчиняємось - під дверима уже стоїть черга. 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.