Коли 63-річна Лариса Шурховецька чує від переселенців: «Нас ніхто ніде не чекає!», відповідає їм: «А що саме маєте на увазі? Хочете, аби хтось взяв вас на ручки й поніс кудись, залишивши домівку, дітей, свої справи? Це так не працює!»
Жінка звикла, що всього слід досягати власноруч. Корінна маріуполька від початку війни провела у рідному місті кілька місяців. Мужність, сила волі і патріотична позиція Лариси вражають. Вона пережила таке, що не кожному під силу витримати…
Табір функціонує для дітей 9-13 років з тимчасово окупованих території та дітей військових
Насичене дозвілля для малечі – переселенців з інших міст України, організовують у «Просторі, дружному до дітей». Проєкт створений благодійним фондом «Карітас». У Тернополі він почав діяти з травня. Для дітей проводять різні заняття, майстер-класи та навіть кількаденні табори. Також колектив «Простору…» виїжджає у громади області. Як долучитись до проєкту та які ідеї його молода команда має на майбутнє – читайте у матеріалі.
Коли 63-річна Лариса Шурховецька чує від переселенців: «Нас ніхто ніде не чекає!», відповідає їм: «А що саме маєте на увазі? Хочете, аби хтось взяв вас на ручки й поніс кудись, залишивши домівку, дітей, свої справи? Це так не працює!» Жінка звикла, що всього слід досягати власноруч. Корінна маріуполька від початку війни провела у рідному місті кілька місяців. Мужність, сила волі і патріотична позиція Лариси вражають. Вона пережила таке, що не кожному під силу витримати…
59-річна Ольга з братом врятувались з Попасної, що на Луганщині. Коли снаряд влучив прямісінько у дах їхнього будинку, родина перебралась до шкільного підвалу. В холоді та жахливих умовах Ольга провела 2 тижні разом з понад сімдесятьма мешканцями міста. Чоловіки на вогнищі, під обстрілами, готували їжу на всіх. Наприкінці квітня Ольгу евакуювали до Тернополя. Історію жительки Попасної читайте у нашому матеріалі.
Гуманітарну допомогу привозять закордонні партнери.
Майже чотири місяці в Україні точиться війна з російським агресором. За цей час Тернопіль став надійним тилом для багатьох українців.
23-річна Ніла з чоловіком та донечкою мешкали неподалік Бородянки, що на Київщині. Їхній населений пункт ще у перші тижні війни опинився у російській блокаді. Залишатись там було небезпечно… Невдовзі родина знайшла прихисток у селі Баворів Великогаївської громади. Доки тато маленької Софійки захищає рідну землю від ворога, Ніла не занепадає духом, а створила у новій оселі справжній домашній затишок й чекає коханого із фронту з перемогою.
Внутрішньо переміщенні особи, які потребують консультації профільного спеціаліста, можуть отримати її в будь-якому місті, незалежно від того, де уклала декларацію.
У населеному пункті Грабовець, що під Тернополем, на базі сільської ради створена так звана соціальна кімната. На час війни у її приміщенні облаштували прихисток для людей, які постраждали від дій окупанта. Наразі там проживає вісім осіб. Одна з переселенок – 51-річна Людмила, разом з дочкою врятувалась з-під Північної Салтівки, що фактично стала на Харківщині епіцентром першої атаки російських військ.
У Тернополі для внутрішньо переміщених осіб надається ряд соціальних послуг та організовуються заходи, які допомагають не лише швидше адаптуватися до життя у новому місті, а й сприяють психологічному відновленню.