«Вікуся принесла щастя нашій родині»

Ілона та Максим Трикоз дуже щасливі разом зі своєю донечкою Вікусею

Коли Вікуся з’явилася у нашій сім’ї, наше життя повністю змінилося, на краще, - каже тернополянка Ілона Трикоз. - І зараз ми мотивуємо всіх, - і тих у кого є біологічні діти, і в кого немає, усиновлювати дітей. Це принесло щастя в наше життя і ми бажаємо його іншим.

Ілона Трикоз з чоловіком Максимом більше трьох років тому удочерили дівчинку. Чоловік і жінка спростовують міфи, через які люди бояться брати дітей у сім’ю. А також пані Ілона зараз активно організовує групи підтримки та тренінги для батьків-усиновителів, опікунів, прийомних батьків та батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу. Адже інформації для них є дуже мало.

- У мене завжди було бажання допомагати дітям-сиротам, - розповідає Ілона Трикоз. - До усиновлення дитини близько 10 років я їздила в інтернати у складі кількох волонтерських груп. Також брала участь в організації та проведенні таборів. Усиновлення змінило моє бачення на те, якою саме має бути допомога дітям-сиротам. Наша дитина була настільки травмованою, у ній було так багато болю та наслідків травми, яку вона пережила в перший рік свого життя, що стало абсолютно очевидним, що короткочасні поїздки в інтернат ніяк не міняють життя дітей. Це підтверджує і статистика: близько 90% випускників шкіл-інтернатів живуть на вулиці. Близько 70% з них упродовж перших років після інтернату потрапляють у тюрми, 15% із них закінчують життя самогубством, більшість із них стають алко- і наркозалежними і будуть заробляти на життя проституцією. І все це відбувається при тому, що безліч волонтерських груп відвідують цих діток в інтернатах. Для нас стало очевидним, що життя дитини може змінитись лише в люблячій сім’ї. З того часу ми уже не їздимо в інтернати. Ми почали займатись допомогою усиновителям та прийомним сім’ям, а також мотивуємо людей забирати дітей з інтернату.

Вікуся має талант до музики

Зараз Вікусі чотири з половиною роки. Дівчинка дуже гарна, розумна, має талант до музики. Ілона і Максим взяли її у свою родину, коли їй був рік і два місяці. Батьки шкодують, що пропустили найважливіший період у житті дитини – це перший рік. Адже саме він відбивається на всьому житті. І насправді є дуже багато наслідків від того, коли життя маляти було важким до року. Коли таку маленьку дитинку не беруть на руки, не відповідають на її потреби, це дуже впливає на розвиток. Адже головне для дитини, коли вона заплакала, щоб прийшла мама, нагодувала, змінила підгузник, взяла на руки. У маленької Вікусі того всього не було. Тому її батьки зіткнулися з певними проблемами.

Ілона Трикоз розповідає, як шукала дитину.

- В нас були завищені вимоги, так як і в багатьох інших потенційних усиновителів, – розповідає Ілона Трикоз. - Ми хотіли дівчинку, блондинку, розумну, маленьку.  Зараз у нас помінялися погляди на це все. І ми розуміємо, що мама потрібна не тільки дівчаткам-блондинкам до 5 років. А всім!

Коли в Тернополі родині Трикоз сказали, що тут діток відповідно до їх вимог немає, пані Ілона почала шукати в інтернеті інформацію про усиновлення.

- Я знайшла такі дані, що в Тернополі найменша кількість сиріт, а найбільша - на сході України, - каже жінка. - Я зібрала речі і поїхала. Вже наступного дня я була в службі у справах дітей. Але щоб там мені запропонували великий вибір дітей – такого не було. Мені сказали, що є лише одна дівчинка. З першого погляду я зрозуміла, що це моя дитина.

Долають труднощі разом

Період адаптації Вікусі у родині триває і досі. Але батьки активно працюють над тим, щоб вирішити всі проблеми.

- Коли ми тільки привезли її, то зіткнулися з досить важкими наслідками травми і ми не знали, що з цим робити, - пригадує пані Ілона. - І мої подруги,  досвідчені мами не могли мені нічого порадити, бо в них нема таким проблем. Існує таке поняття як порушення прив’язаності. Про це вже знають усиновлювачі. Але коли ми взяли дитину, то не знали про це. Якраз через те, що не задовільнялись потреби дитини до року, в неї не було довіри ні до кого. І одночасно ця дитина  наче в постійному пошуку. Для неї всі мами. Нам здається, що маленька дитина нічого не пам’ятає. Але існує емоційна пам’ять і вона працює в будь-якому віці.

Проблема порушення прив’язаності має багато наслідків, продовжує пані Трикоз. Це коли в дитини немає прив’язаності до мами стабільної, бо вона не сформувалася в перший рік життя.  Якщо не працювати над тим, то це вплине на все життя дитини. Вона не матиме постійної роботи, чоловіка, це нестабільність у всьому. Хоча нажаль таке буває і з дітьми при батьках. Коли вони не виконують своєї ролі. Але саме в дітей, що провели певний час в інтернатних закладах, порушення прив’язаності найскладнішої форми. І цю проблему у нашої дитини ми вирішуємо.

Проблеми в усиновителів схожі

Ілона Трикоз каже, що спершу багато читала про такі проблеми, познайомилася з усиновителями в Тернополі. Це були дві пари.

- Ми з ними спілкувалися і виявилося, що в них проблеми були дуже схожі як в нас, - каже вона. - І ми дуже добре одне одного розуміли. Але інформації про те, що відбувається з нашими дітьми, ми не мали. Ми могли тільки поспівчувати одне одному. І вже тоді в мене виникла ідея створення групи взаємопідтримки. Ми зібралися у складі трьох сімей. Але ми особливо нічим одне одному не могли помогти.

Потім пані Ілона потрапила в Київ на масштабнішу групу взаємопідтримки. І там були люди з досвідом.

- Ми сиділи в колі, кожен міг щось запитати. І коли я ставила питання, то було дуже цікаво, що люди відповідали в один голос, - каже жінка. - Видно було, що вони вже все пройшли, все знають. Ми застосовували ці поради і побачили, що вони діють. Потім я почала далі шукати інформацію про те, як справитися із цими проблемами. Знайшла навчання в інституті травми розвитку дитини. Інформацію, яку ми там почерпнули, ми почали застосовувати і побачили просто грандіозні результати. Зараз у нас з донькою є прив’язаність, може не настільки безпечна, як хотілося б, але все в процесі.

Допомагає іншим родинам

Нині Ілона Трикоз активно допомагає батькам-усиновителям та організовує для них тренінги у Тернополі.

• Перший тренінг було досить складно організувати, - каже пані Ілона. - Треба було знайти сім'ї і ще переконати їх прийти. Це були люди, які не звикли до такого, не розуміли, для чого їм це. Я обдзвонила дуже багато сімей. В результаті прийшло чоловік 15. На даний момент нас вже є більше 60. З того часу ми практично щомісяця організовуємо  групи взаємопідтримки та навчання для прийомних батьків.

Ілона Трикоз каже, що вдячні відгуки батьків надихають її не зупинятися і організувати наступні тренінги. Також жінка планує створити громадську організацію, бо бачить що це справді потрібно

• Якщо ходити на тренінги, все можна перебороти, ми це все пройшли, - каже жінка. Всі просто жили, не знали як вирішили ці проблеми. Але є методи і гарна новина в тому,  що вони працюють.

Довідка

Приєднатися до групи взаємопідтрики для батьків-усиновителів можна, зателефонувавши за номером Ілони Трикоз – 097-711-15-26. Також вона створила групу «Прийомні батьки Тернополя» у Facebook. Тут можна дізнатись про наступні тренінги, знайти однодумців та отримати корисну інформацію. 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.