Він був надзвичайною людиною, і йому назавжди 35. Тернопільщина прощається з Олександром Карп’юком

Сашко був розвідником розвідувальної роти і загинув 2 листопада. У Героя залишились мама Прасковія Василівна, сестра Людмила, з якою були двійнятами, дружина Наталя і 17-річний син, який повернувся з Польщі, аби попрощатись із батьком

В боях за Україну 2 листопада 2022 року загинув старший солдат Карп'юк Олександр Володимирович.

Він захищав нашу Батьківщину на посаді розвідника розвідувальної роти військової частини А 0536. Гірку звістку повідомив голова Кременецької громади Андрій Смаглюк.

— Сили рідним, близьким, друзям та усім, хто знав Героя пережити цю втрату, — співчуває Андрій Смаглюк. — Вічна слава...

Сашко був хорошим хлопцем і добрим господарем

Карп'юк Олександр Володимирович народився 31 березня 1987 року у Горинці. У Героя залишились мама Прасковія Василівна, сестра Людмила, з якою були двійнятами, дружина Наталя і 17-річний син.

Проживав Герой у Кременці з дружиною та її сином, який за десяток прожитих разом років був йому за рідного сина. Хлопець був у Польщі, але, почувши гірку звістку, що Сашка вже немає, повернувся додому, аби попрощатись із тим, хто виховував його і стільки років був за батька...

Староста Горинки Василь Бойко зазначив, що поховають Олександра Карп’юка саме у селі, де народився. І додає: Сашко був хорошим хлопцем, веселим. Добрим сином і вправним господарем. А ще неабияким патріотом, який віддав за рідну землю найдорожче — власне життя…

— Зустрічатимуть траурний кортеж із тілом Героя перед в'їздом в громаду зі сторони Тернополя — на майданчику біля автобусної зупинки села Вікнини, — повідомили земляки. — Після того, як духовенство проведе Панахиду, продовжать рух траурної колони до Майдану Волі у Кременці. Після прощання з громадою супроводять Героя до рідного дому на Переліски, де він залишиться з рідними на ніч. Післязавтра, 10 листопада, відбудеться заупокійна служба в Храмі села Горинка та поховання на Горинському цвинтарі.

Тяжко говорити… Не можу стримати сліз, вибачте

Сашко був дуже хорошою людиною, з величезною душею, згадує класна керівничка Героя Галина Лаврентіївна. Жінка весь час плаче, і кілька разів зупиняла розмову, аби опанувати себе.

— Тяжко говорити… Не можу стримати сліз, вибачте, — Галина Лаврентіївна плаче. — Дуже був хорошою людиною… Співчутливий, ніколи не відмовляв тому, хто його просив про допомогу. Слухняний, чемний, ввічливий. Щира і відповідальна дитина, збитків не робив. Не надто прагнув добре вчитись, але коли що не попросиш, все послухає.

Вчителька згадує, як нещодавно зустрілась випадково із Сашком на вулиці. Він саме приїжджав у відпустку. Вона його розпитувала, як він, а він віджартовувався. І лишень питав: «Ну як ви? Як ваше здоров’я?..»

— Був такий випадок, що один з наших учнів не дуже добре вчинив, — пригадує вчителька. — Я прийшла в клас і кажу: «Боже, як мені тяжко з вами, діти». А Саша підходить і намагається заспокоїти. Мовляв, не переживайте, ну він у нас такий. А  вам ще треба здоров’я і нерви берегти, бо ще жити і вчити дітей…

Сусіди кажуть, що нерідко милувались парою Сашка і Наталі — вони дуже добре жили. І завжди зазначали, який Сашко добрий господар. Він їздив на заробітки, а коли повертався,  наводив лад тут, тому все у них було в порядку.

Редакція висловлює щирі співчуття матері, сестрі, дружині і синові, рідним, друзям, землякам, побратимам та всім, хто втратив дорогу людину. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, Герою…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.