Він пішов із життя як Герой, стримуючи ворога. Тернопільщина прощається з Віталієм Наумовим

• У липні Віталію виповнилось 45. Батька втратили троє дітей — двоє доньок і син…
• «Я на передку, тут криють, — кап.ц», — співробітник пригадує, як востаннє говорив із Віталієм. І каже — той був щирим добряком. Із тих, що мають 20 гривень, а віддадуть 25.
• 9 листопада до співробітників подзвонила дружина Світлана і просила молитись, бо Віталій не виходить на зв’язок. Дзвінок від дружини зранку 11 листопада перекреслив все: військкомат сповістив, що Віталія більше немає…

Тернопіль втратив ще одного захисника. На війні загинув Віталій Валерійович Наумов. Гірку звістку повідомив міський голова Тернополя Сергій Надал.

— Він пішов із життя як Герой: стримуючи ворога, потрапив під артилерійський обстріл на Донеччині, — повідомив Сергій Надал. — Хай душа його спочине з миром. Вічна пам'ять!

Саня, ми на передку. Нас криють, кап.ц

14 листопада о 10 ранку у Домі печалі тернополяни прощаються зі своїм Героєм Віталієм Наумовим, який віддав за нас із вами найдорожче — власне життя.  

Віталій Валерійович Наумов народився 3 липня 1977 року. Він був кухарем однієї з військових частин. У Героя залишились дружина Світлана і троє дітей — найстаршій Христині 20, синові Саші 18, а доньці Аліні — 16 років. Родина проживає у Тернополі на вул. Вишневецького.  

Співробітники із Торгового дому «Кам’яниця» згадують про Віталія тільки добре. Кажуть, той був ще тим добряком. Ніколи не робив прикростей і був дуже щирим.    

— Він класний, — згадує Олександр Пасічник і навіть не зважає на те, що говорить про Героя лишень в теперішньому часі. — От в цьому слові весь Віталик. Добряк, поступливий, з тих, що має 20 грн, а віддасть 25. Попросити – все зробить, послухає.

Тут всі один за одного: поможуть і прикриють…

Олександр згадує, як востаннє говорив з Віталієм телефоном і як почув у слухавці: «Саня, ми на передку. Нас криють, кап.ц». Згадує, як просив Віталія берегти себе і триматись за командира. А Віталій переконував, що він поруч з такими побратимами – дай Бог кожному. Що всі один за одного, все поможуть і прикриють…

9 листопада дружина Світлана подзвонила до Олександра. Жінка просила молитись, бо Віталій не виходив на зв’язок. Зранку 11 листопада знову дзвінок: «Віталика більше немає…»

— Низький уклін Герою України за мужність і відвагу, — співчуває Marynovska Halyna. — Щирі співчуття рідним і близьким! Україна плаче. Плачуть небеса… Господи, дай швидше перемоги українцям! Царство небесне і світла та незабутня пам'ять! Амінь!!!

«Щирий жаль, сум... Спочивай з миром... Царство небесне... Вічна і світла пам'ять Герою!» — каже Надія Косенко.

— Кожен день прощаємось з Героями, — каже Yaroslava Krupa. — Господи! Збережи їхні життя, щоб не плакала мати, дружина, дитина, а також Україна за полеглими захисниками…

Вічна Пам'ять Герою! Царство Небесне! Низький уклін тобі, дорогий наш Захиснику!..

Редакція висловлює щирі співчуття дружині, дітям, рідним, друзям, землякам, побратимам та всім, хто втратив дорогу людину. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, Герою…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.