Він щосили поспішав жити… Тернопільщина прощається з Олександром Осадком

• Молимось за упокій душі раба Божого Олександра, за Божу опіку над дружиною Ганною та дітьми…
• «…я уявляю, як через 20 років ми знову збираємося за вечерею на старенькій кухні з новою цератою на столі, з старими банячками на плиті, з фірмовою вечерею мами та  жартами тата і переглядаємо ці так звані «сімейні архіви». Знаєте, я обов‘язково зніму тоді теж відео, вже для нового архіву, збережу на гугл диску і буду показувати своїм дітям і їх дітям...» — про це ще не так давно мріяла донька Софія, розповідаючи про родинну традицію. Всі мрії розбились в одну мить…

Ще одна важка втрата для Тернополя.

«Захищаючи Україну від окупантів на Донеччині, під час артилерійського обстрілу загинув тернополянин Осадко Олександр Остапович. Вічна пам’ять Герою!» – повідомив міський голова Тернополя Сергій Надал.

— Під Краснопіллям на Донеччині загинув мій чоловік, Олександр Осадко. 25-та десантно-штурмова бригада, — написала дружина Героя Ганна Осадко. — ...і де ж воно, повоєнне танго? Вию...

Саме Tango – таким був позивний Героя. Незадовго до війни подружжя танцювало танго. Ймовірно, звідти й позивний Сашка. І саме це танго мало бути після нашої перемоги. Повоєнне танго…  

Весь біль дружини уявити неможливо – всі, хто знав цю родину, в один голос твердять: вони дуже любили один одного. Завжди були на одній хвилі. Завжди разом. І з ними їхні діти.  

Осадко Олександр Остапович народився 4 квітня 1976 року. 26 лютого він пішов захищати нас із вами у складі 105 бригади тероборони. Згодом служив у 25-тій бригаді, був кулеметником. Загинув 9 липня неподалік одного з населених пунктів Краматорського району на Донеччині. У нього залишились дружина Ганна, син Юрій та донька Софія.  

— Від імені друзів, приятелів, знайомих, усієї творчої спільноти висловлюємо щирі співчуття Ганні Осадко з приводу загибелі її чоловіка Олександра під час бою з московськими окупантами, — висловив співчуття о. Тарас Коковський. — Сумуємо разом з рідними і близькими, працівниками видавницва «Навчальна книга Богдан». Молимось за упокій душі раба Божого Олександра, за Божу опіку над Ганною та дітьми. Вічна і світла йому пам’ять і Царство небесне. Незагойний біль, крається серце...

Восени мали святкувати срібне весілля

Щирі співчуття доньці Софії висловили й тернопільські пластуни.

Доки тіло Сашка везли додому, його дружина Ганна опублікувала на власній сторінці у Фейсбук цілий альбом фото, і в ці світлини помістилось все життя.

— Восени мало бути 25 спільних років, — написала Ганна Осадко, коментуючи фото, де вся родина ще разом, а молодята, які восени 2022 року мали святкувати срібне весілля, усміхнені і щасливі. — Чекати так тягуче важко. Сашка ненавидів чекати. Він щосили поспішав жити.

Кілька років тому донька подружжя Софія написала у Фейсбук неймовірно теплу історію про свою родину. Зараз від кожного слова у її душевній розповіді ніби серце розривається навпіл. Ця теплота залишиться тепер лише у пам’яті і спогадах.  

— На всі сімейні свята, гостювання, з‘їзди у нас була традиція, — поділилась донька Героя. — Ми витягали з тумбочок диски з сімейними відео, і щоразу переглядали їх, ніби вперше. Власне, у нас і було, що згадати... Скільки себе пам‘ятаю — ми вічно мандрували або проводжали когось у подорожі. Я аж ніяк не скаржуся — це було, напевне, найкраще дитинство.

Про родину, сімейне відео і теплі спогади

«І, починаючи від перших місяців мого життя, на яких відео знімали на величезну камеру, вдвічі більшу на той момент за мене, закінчуючи сьогоднішнім днем, коли я кидаю щось, кажучи: «Мамо, не переживай, сьогодні ми снідали в Мак дональдсі» , «Дивись яку корову побачили біля гір», «Тато купляє тобі подарунок, якщо-що, я тобі не казала», — поділилась Софійка. — У процесі зйомок сімейного архіву все відбувалося в максимальній ідилії. Кожен знав, де йому місце... Мама знала, що вона фоткає дітей і квіточки, тато знав, що він знімає відео для дисків з написами «Кам‘янець-Подільский 2011», «Море 2010» і т.д».

— Найбільшою розвагою всього дитинства було вихопити тихенько в тата відеокамеру і почати знімати на неї відео, віддаляти і приближувати зум, вмикати спалах і тицяти на всі кнопочки, щоб потім випадково все видалити...ойй! – поділилась донька.

«Кожне з цих відео дуже теплими спогадами зберігається окрім дисків і в моїй пам‘яті: бої на дерев‘яних мечах біля Хотина, святкова вечеря на Різдво, танці під дощ в Шацьку, «Зося монстр» в селі і всі інші, — написала Софійка. — Вони несуть неповторну атмосферу, і я уявляю, як через 20 років ми знову збираємося за вечерею на старенькій кухні з новою цератою на столі, з старими банячками на плиті, з фірмовою вечерею мами й жартами тата і переглядаємо ці так звані «сімейні архіви». Знаєте, я обов‘язково зніму тоді теж відео, вже для нового архіву, збережу на гугл диску і буду показувати своїм дітям і їх дітям...»

Редакція висловлює щирі співчуття дружині, дітям, родині, друзям і побратимам та всім, хто втратив дорогу людину. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, Герою…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.