Мери Тернополя: чим запам’ятався перший – В’ячеслав Негода? Що перекреслило шанс втретє виграти вибори

За його каденції у Тернополі зняли пам’ятник Леніну. Йому довелось працювати на зламі епох — різкому переході від правління «партії» до перетворення нашої держави у демократичну. Саме у цей час закривались заводи-гіганти, і тисячі людей опинились без роботи. Це у час, коли казна міста була порожньою, ходили купони-талони-мільйони, а ті, хто працював, часто отримували зарплату товаром, який виробляло підприємство.

Коли переїжджав до Києва, опоненти довго шукали у нього мільйонні статки та маєтки. Так і не знайшли. Він і втретє став би мером, кажуть ті, хто працював пліч-о-пліч. Але, припускають, все перекреслила особиста історія, судова тяганина із журналістами сусідньої області та витягання брудної білизни назовні. Тоді образ керівника міста мав бути майже святим. Принаймні, публічним особам «малювали» саме такі портрети. А він просто був іншим. І це, подейкують, «допомогло» залишити йому перше крісло міста.

Наймолодший в тодішній Україні мер

Ми розпочинаємо проєкт, у якому розповідатимемо про міських голів Тернополя. Сьогодні згадуємо про першого за часів Незалежності — В’ячеслава Негоду. Він керував Тернополем дві каденції поспіль і в час обрання мером був наймолодшим в Україні міським головою. В’ячеславу Негоді тоді було 33.

— Йому довелось працювати в дуже обмежених фінансових умовах, це якщо толерантно сказати, — розповів Володимир Ханас, експерт Тернопільської кінокомісії, журналіст. — Бюджет міст був невеликим, грошей постійно не вистачало, управляти міською господаркою було дуже важко.

Пан Нагода посів мерське крісло у 1990 році, у період найглибшої економічної кризи. І найменше повноважень у міських голів було саме в той час. Хоча потрібно віддати йому належне — саме В’ячеслав Негода був ще тоді одним з адептів надавати місцевому самоврядуванню найширші повноваження та одним з ідейних натхненників. І засновників Асоціації міст України.

— Другий момент, який я відзначив би, — каже Володимир Ханас. — Управлінці в його команді були відносно молодими — одними з наймолодших за віком в Україні. Але він намагався зробити так, щоб всі вони здобували додаткову освіту. Брали участь в семінарах та міжнародних тренінгах. І щоб мали освіту міжнародного взірця.

Ініціативи «гасили» депутати і опоненти

Він першим почав сприяти громадським організаціям та відгукувався на їхні ініціативи. Хоча ресурсів було небагато. Окрім того, чимало ініціатив «гасились» представниками тодішнього депутатського корпусу, облради та ОДА. Зокрема, так і не дали тоді визначити межі міста, над чим він працював. Передача в комунальне майно міста приміщень, які мали б належати громаді – того ж Тернопільського замку.

— Він достатньо толерантно співпрацював з журналістами, і часто публікації на шпальтах місцевих газет лягали в основу нарад і покарань чиновників різних рівнів, — пригадує Володимир Ханас, який працював кілька років при першому мерові, очоливши напрямок співпраці зі ЗМІ та громадськими об’єднаннями. Прийшов у міськраду з посади журналіста міської газети «Тернополя Вечірнього».  

Пригадують і кумедні випадки, які траплялись того часу. Скажімо, управлінням парків тоді керував Ігор Кондира. Журналісти зняли сюжет про поламаний місток у парку «Топільче». Доки сюжет готували до виходу, місток взагалі демонтували. Коли Негода поцікавився, що за бардак коїться в парку, його запевнили – все нормально, то щось журналісти повидумували. Тоді ж і народились жартівливі рядки, які довго гуляли містом.

«Запитали у Кондири, у місточках світять дири. Ну а той відповідає – то негода їх ламає». Слово «негода» використали саме у значенні «поганої погоди». Але й співзвучність із прізвищем мера була невипадковою.  

— Він був цікавим управлінцем нового типу, який кардинально відрізнявся від керівників радянських часів, — пригадує Володимир Ханас. — При ньому був розроблений статут територіальної громади, це було одним з перших в Україні. Придумали та запустили конкурс для дітей – «Якби я став мером міста». Потім він став загальноукраїнським. Тоді саме Негода запропонував зробити у готелі «Україна» хаб для ГО – половина була б у власності міста. Американці  тоді давали на це гроші, депутати вперлись.

Зупинялись заводи-гіганти, маса людей — безробітні

Саме за часи його правління зняли пам’ятник Леніну, чим добряче нашуміли на всю Україну. Це сталось 8 серпня 1990 року. Тернопіль був другим містом після Червонограда, де пам’ятник зняли першого серпня, хоча рішення було прийнято першим в Україні саме в Тернополі.

Зупинялись великі підприємства, а люди масово ставали безробітними.

Ті, хто пережили ті часи, припускають, що В’ячеслав Негода мало не випадково став міським головою. Він був рухівцем і працював інженером на «Ватрі». Коли обирали вперше, за нього голосували депутати. А представників «Руху» була більшість. Він був справді доступним, за нього всі голосували другий раз. Номенклатурні начальники не могли йому цього пробачити і частенько встромляли палки в колеса.  

Ще за часів його правління, і пізніше, коли виїхав до столиці,  опоненти і місцеві депутати не раз шукали у нього шалені статки і маєтки. Досі нічого не знайшли.

— Це, як на мене, людина чесна і порядна, — переконаний письменник, журналіст і викладач Олександр Вільчинський. — Саме при ньому комп’ютеризували міськраду. Активно співпрацював з Агенцією міжнародного розвитку – це теж тоді було новим. За його каденції почали багато будувати, у тому числі і церков. Пам’ятаєте, римокатолицький храм і руська православна церква через дорогу? Він таким чином вирішив їх помирити.

Він був простим і доступним. Земляки досі до нього їздять зі своїми проханнями, розповідають, ті, хто знають пана Негоду особисто. Але коли йдеться про серйозні суми, Негода часто, кажуть, відповідає. Мовляв, де я візьму таку суму? Хіба зі своєї зарплати вам допомагатиму. Олександр Вільчинський пригадує випадок, як завітав до В’ячеслави Негоди вже у столиці. Той питає: «Будеш каву, чай, капучино». У цей час заходить референт – і видає: «А в нас що, є капучино?».

Працював у найважчі часи – епоху бідності

– Йому довелось працювати, як на мене, у найважчі часи, — переконаний Олександр Вільчинський. — Інфляція, тотальне безгрошів’я, купони-талони-мільйони… Грошова реформа у 1996 році. Криза була серйозна. Але саме за його каденції будували будинок для волейбольного клубу, корпус політеху. Не вистачало на зарплати вчителям, вони почали бунтувати. Вирішував, де брати гроші.

Депутатів першої каденції було аж 128 – вони засідали у величезному залі там, де ТТБ, неподалік драмтеатру. Саме в 1990 р. В’ячеслава Негоду обрали мером депутати. У 1994 році вже голосували городяни. І кількість депутатів другого скликання зменшилась – до 16-ти.  

– Це вже у 2000-2002рр. відбувся ріст економіки, коли Ющенко став прем’єром і в місяць виплачували заборгованість – видавали по дві пенсії, — пригадує Олександр Вільчинський. — А період, коли мерував Негода, можна назвати епохою бідності. Тоді ж почали вимикати електрику. Часом заходиш в бар – офіціант спочатку свічки несе. Жили за рахунок села. Часто з чим працював – тим і отримував зарплату. Це була епоха бартера.

Директорка телекомпанії ТВ-4 Юлія Винокур пригадує, як вперше зустрілась з В’ячеславом Негодою. Тоді вона саме приїхала до Тернополя, працювала журналістом новин. І на БАМі відкривали Болгарський магазин. Це зараз нікого новими крамницями не здивуєш. А тоді це була серйозна подія, на яку відправили журналістів. І відкривав комплекс саме міський голова В’ячеслав Негода.

Суди із журналістами вартували мерського крісла?

– Це було помпезно, неординарно для того часу і цікаво, — поділилась Юлія Винокур. — Приватне підприємництво, перші інвестиції. Тоді ж вперше познайомилась з В’ячеславом Негодою. Він мені тоді видався дуже відкритим.

Коли молода журналістка знайомилась поближче з першою людиною Тернополя, хвилювалась. Але співбесідник виявився приємним, щирим і дуже відкритим, що не було надто характерно для чиновників такого рівня. Він щиро цікавився життям молодої журналістки і слухав з цікавістю.

– От в мене склалось враження, що він був люб’язний із журналістами, прогресивним і абсолютно не схожим на образ керівників того часу, до яких ми звикли, — каже Юлія Винокур. — Відкритий і усміхнений — таким запам’ятався.

Вони згодом ще не раз зустрічались на ефірах ТВ-4, проте, вже зовсім в інших статусах. Проте, на думку Юлії Винокур, пан В’ячеслав мало змінився, замінивши мерське крісло та міністерське.

Саме журналісти із видання сусідньої області винесли назовні історію з розлученням та повторним одруженням за пів року до виборів. Тоді В’ячеслав Негода навіть вирішив  судитись із журналістами і програв суд. Тоді вважав, ймовірно, що це його особиста справа. Журналісти, напевне, думали інакше, виносячи назовні нюанси особистого життя публічної особи. Саме це «допомогло» йому програти місцеві вибори. Хоча, як кажуть тодішні наближені особи, він мав всі шанси втретє посісти мерське крісло.   

Колишній міський голова Тернополя, а тоді перший заступник міністра регіонального розвитку В’ячеслав Негода у 2018 р. знову був на слуху у тернополян. Він, на думку ЗМІ, публічно принизив своє колишнє рідне місто під час Форуму місцевого самоврядування, який відбувся у Львові. На камери, у присутності урядовців та іноземних гостей, заявив, що Тернопіль може хіба похвалитися сільською культурою. Тобто, на його думку, у «село Тернопіль» не підуть інвестиції.

«20 хвилин» хотіли почути думку самого В’ячеслава Негоди. Зв'язались із ним за допомогою месенджера. 

– Спогади, напевне, цікаві для якоїсь частини тих, хто пережив період 1990-1998 років, — відповів В’ячеслав Негода. — Але людей цікавить те, що сьогодні і завтра. Переміститись в атмосферу початку/кінця 90-х, зрозуміти важкість і складність тодішніх рішень – важко. Це був складний період в історії міста і країни, описати який можна не одним томом спогадів. Не знаю, чи можна витягнути якісь особливі цікаві сторінки з цієї хронології подій?

Коли матеріал готувався до друку, В'ячеслав Негода зв'язався із журналісткою. Ми домовились про зустріч, яка, на жаль, не відбудеться найближчими днями. Проте вже у червні, якщо плани не зміняться, у нас буде можливість поспілкуватись з першим мером про те, що зараз на своїй міністерській посаді робить для Тернополя. Як і про ті часи, коли керував містом. 

Біографічна довідка

Негода В’ячеслав Андронович, був міським головою Тернополя 1990–1998 рр.

Народився 25 травня 1957 р. с. Борщівка, Лановецького району Тернопільської області. Дві вищих освіти, спеціальність архітектура та правознавство.  

1980-1983 рр. – архітектор, інженер-конструктор інженерно-будівельного відділу Всесоюзного проектно-конструкторського інституту, м.Тернопіль.

1983-04.1990 рр. – начальник конструкторського бюро Виробничого об’єднання “Ватра”, м. Тернопіль.

04.1990-04.1998  рр.– Тернопільський міський голова, депутат Тернопільської облради, член облвиконкому.

1998-2002 рр. – перший заступник виконавчого директора Асоціації міст України

2000-2006 рр. – голова секретаріату Спілки лідерів місцевих та регіональних влад України, керівник секретаріату Української асоціації місцевих та регіональних влад.

2006-2008 рр. – завідувач секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування

2008-2010 рр. – заступник Міністра Мінрегіонбуду.

04.2010-06.2010 – перебував у відставці заступника Міністра.

06.2010-01.2011 рр. – директор Департаменту регіональної політики та місцевого самоврядування Секретаріату Кабінету Міністрів України.

01.2011-03.2014 рр. – перший заступник директора Департаменту забезпечення взаємодії з Верховною Радою України та регіонами, завідуючий відділом експертизи і аналізу розвитку територій та виборчих прав Секретаріату Кабінету Міністрів України.

03.2014-10.2014 рр. – перший заступник Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства.

10.2014-09.2015 рр. – заступник Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України – керівник апарату.

09.2015-09.2019  рр. – перший заступник Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

09.2019 р. – по т/ч – заступник Міністра розвитку громад та територій України.

Заслужений архітектор України. Орден “За заслуги” ІІІ ступеня, Грамоти Президента України. Почесна грамота Кабінету Міністрів України, Почесна грамота Верховної Ради України, Почесна грамота Державної служби України, інші нагороди та відзнаки.

Відповідно до Розподілу обов’язків та повноважень Міністра між першим заступником Міністра, заступниками Міністра, заступником Міністра з питань європейської інтеграції, заступником Міністра з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації, затвердженого наказом Мінрегіону від 14 серпня 2020 року № 185, відповідає за забезпечення формування та реалізацію державної політики у сферах: територіальної організації влади, адміністративно-територіального устрою, розвитку місцевого самоврядування.

Ми запросили екс-мера В'ячеслава Негоду на інтерв'ю. Далі буде.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.