«Воїни зі сталі. Кращі серед кращих, перші і нескорені» - друга річниця, як загинув альфівець Руслан Муляр

Поминальна панахида на Микулинецькому кладовищі біля могили Руслана Муляра розпочалась о 10-тій. Там зібрались ті, для кого він був близьким, рідним. Ті, кому досі болить, хоча минуло вже два роки. Навіть погода сьогодні сумує за нашим земляком, рясно вливаючи землю дощем…   

 26 травня 2018 року полковник Муляр разом із бойовими  побратимами потрапили під обстріл   російсько- окупаційних військ на Луганщині. Під час   виконання бойового завдання поблизу окупованого села   Жолобок спецпризначенці Руслан Муляр та Юрій   Журавльов віддали свої життя, захищаючи незалежність  та територіальну цілісність України.

За доблесть і самовідданість виявлені при виконанні службового обов'язку Указом Президента України від 2 червня 2018 року Руслан Муляр нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно).

• Минуло вже 2 роки, кажуть, що час лікує… Але не можемо ми звикнути, що Руслана немає посеред нас, - у соцмережах, під написами доньки полковника, сотні слів співчуття.  

Воїни зі сталі – мужні, хоробрі, скромні, мовчазні. Кращі серед кращих. Перші і нескорені… Так називали «альфівців». Саме таким був полковник Руслан Муляр, стверджують ті, кому пощастило бути частинкою його життя. Саме таким він залишиться назавжди.





























9 ротація стала для нього незавершеною і останньою. Прощаючись, він сказав доньці, що так, як раніше – вже не буде… Для всіх рідних і близьких життя відтоді розділилось на «до» і «після».

Читайте також СБУ ідентифікувала всіх терористів, які причетні до загибелі українських спецпризначенців

Руслан Муляр прослужив в «Альфі» 15 років. У жовтні 2014-го, під час боїв на Донбасі, став командиром групи тернопільських спецпризначенців.

Він віддав життя, не поступившись честю нікому. Завжди казав рідним і друзям: «Поки я там, можете спати спокійно».

Після загибелі Руслана його син Олександр написав батькові листа, на якому добре видно сліди сліз… Весь дитячий біль – у кількох рядках.  

А напередодні другої річниці загибелі батька на сторінці старшої доньки Наталії з’явився віршований допис.

Неначе день, пройшов цей вже другий рік.
Як швидко час минає.
Ти вже не ступиш на поріг –
Тебе із нами вже немає.
Ти не пішов від нас у небуття,
Ти в наших душах будеш вічно жити,
Бо щирим, відданим було твоє життя,
Ти будеш з неба ясною зорею нам світити.
Тебе немає – скільки хочеш – клич,
Сама печаль повисла над землею,
І сумно, що серед тисячі облич
Більш не зустрінеш посмішки твоєї.

Вічная пам’ять, слава і шана Герою. Спочивай з миром, Воїне, і тримай небо над нами…